Хто кого переспівав?

Цей форум став першим у нашій країні мистецьким заходом, де традиційний український атрибут — багатофункціональний козацький віз, що свого часу служив засобом пересування, ліжком, елементом військової оборони тощо — було використано, як сценічний і виставковий майданчик фольклорних солістів і колективів — носіїв автентичної народної традиції.

Місце проведення фестивалю було обрано зовсім не випадково: в його орбіту було залучено придніпровське місто Світловодськ, а також навколишні села й селища: Павлиш — Попівка — Камбурліївка — Онуфріївка — Млинок — Калантаїв. Саме тут, на території нинішньої Кіровоградської області, у XVII—XVIII стст. проходив кордон України (Війська Запорозького), Польщі (Речі Посполитої) та Росії (Московського царства). Тут, на пограниччі, на річці Омельник (що впадає в Дніпро) польський письменник Генріх Сенкевич влаштував зустріч героїв свого історичного роману «Вогнем і мечем» — Б. Хмельницького і Я. Скшетуського, яких згодом «оживив» на екрані в однойменній кіноепопеї польський режисер Єжи Гофман. На місці оспіваної зустрічі планується встановити пам’ятний знак.

Нині район уславлений мальовничими краєвидами, зокрема на берегах Дніпра й Кременчуцького водосховища, а також чудовим Онуфріївським парком — визначною пам’яткою садово-паркового мистецтва XVIII—ХІХ стст. А ще, звичайно, відомими особистостями — тут народився автор першої вітчизняної Симфонії Михайло Колачевський, працював видатний український педагог Василь Сухомлинський та ін.

Не «підкачали» й учасники: насамперед, уславлений київський гурт «Древо» — (художній керівник Євген Єфремов) — перший в Україні колектив музикантів, які понад 30 років тому почали виконувати українські народні пісні в автентичній манері. З ними приїхав відомий скрипаль-віртуоз Сергій Охрімчук, який вразив усіх бойківськими награваннями. А ще «гілочка» — молодіжний ансамбль «Дике поле» з Кіровограда, головною «фішкою» якого є виконання пісень Правобережної України між Дніпром та Синюхою (на польських картах ХVII ст. ці землі названо Dzikie Polie, що дало ім’я колективу). Місцеву традицію представив фольклорний ансамбль с. Калантаїв.

Землячки із самодіяльного ансамблю «Павлишанка», хоча й виконували репертуар так званого вторинного фольклору (під баян), були запальними й задерикуватими. Доречними у фестивальній палітрі були й представники мистецького проекту «Киньте все, гармошка грає!» з його засновником і натхненником (у 1987 р.) Артуром Будулатьєвим. Щорічно під його егідою в різних районах області проходить до 20 конкурсних концертів самодіяльних митців, де беруть участь співаки й музиканти без вікових обмежень — ентузіасти гри на гармошці. Нині ж гармоністи мало не упродовж годин розважали публіку популярними мелодіями, запальними танками.

Найбільший ажіотаж викликав приїзд гурту «Виртуальная деревня». Цей колектив народився над чверть століття тому: студенти Московської консерваторії об’єднались у фольклорний ансамбль, що виконував власноруч записані в російській глибинці пісні. По закінченні навчання вони роз’їхались у більшості на свою «малу батьківщину». На початку 2000-х знову зустрілися й вирішили відновити колишній колектив на засадах щорічних «сесій» із тим самим та новим репертуаром — піснями Рязанської, Тверської, Пензенської та ін. областей Росії. Оскільки кожен із учасників за минулі чверть століття відбувся як особистість і чималого досяг, не можу поіменно не назвати членів «Віртуальной деревни», які прибули до Онуфріївки родинним колом, що сьогодні з дітьми та дружинами становить близько 40 осіб.

Безумовно, справжньою «мегазіркою» з-поміж них є Сергій Старостін — співак, виконавець на народних духових інструментах (ріжки, обертонові флейти тощо), перкуссіоніст, збирач народних інструментів, номінант премії ВВС-3 World Music-2003, володар Гран-прі «Єврорадіо». На фестивалі він грав на акустичних гуслах, співав соло та в дуеті з донькою Марійкою. «Під пару» йому й дружина Ольга Лапшина — співачка в автентичній манері.

На подружжі Світлана Концедалова-Олександр Полячок мушу зупинитися трошки докладніше. Світлана — провідна «вивідниця» «Виртуальной деревни» із дзвінким могутнім голосом насиченого альтового тембру. Олександр Полячок — музикознавець, педагог, громадський діяч. Від 1987 р. живе в рідному Кіровограді. Ініціатор створення Кіровоградського музею музичної культури ім. К. Шимановського і його перший директор. Він сприяв відкриттю музеїв художника Осмьоркіна й драматурга Карпенка-Карого, пам’ятника Хмельницькому. Саме Полячок виступив автором ідеї фестивалю «Перекотиполе» та його режисером. Це він надумав використати стадіон Онуфріївського парку як фестивальний майдан, де в центрі поля півколом вистроїлись святково прикрашені сільські вози із кіньми-красенями з уплетеними в гриви різнокольоровими стрічками.

Основні події розгорнулись у парку: виставка виробів місцевих народних майстрів, краєзнавча палатка. Усіх бажаючих пригощали смачнючим кулішем та пампушками з часником. Колективи, розташувавшись на возах-сценах, по черзі виконували різножанрові пісні своїх народів: прозвучали обжинкові, весільні, жартівливі, ліричні, танцювальні пісні, інструментальні награвання тощо. До участі в дійстві залучали всіх бажаючих.

На фесті проводились майстер-класи, діалоги-змагання «хто кого переспіває», професійне заглиблення в особливості російського, польського та українського фольклору, а також екскурсії околицями, в тому числі й на місцевий кінний завод та катання на байдарках.

Отже, головної мети — популяризації фольклору й етнографії Кіровоградщини, України та інших народів, розвитку дружніх взаємин і партнерства між українцями, поляками, росіянами та ін. було досягнуто. Фестиваль «Перекотиполе» — відкритий для широкого міжнародного співробітництва, має гарні перспективи й усі підстави, щоби невдовзі стати однією з «візитівок» Кіровоградщини.