Книжкова премія «ЛітАкцент року – 2014»

21 січня в київській книгарні «Є» відбулося нагородження переможців щорічної літературної премії «ЛітАкцент року», заснованої інтернет-виданням «ЛітАкцент». З огляду, вочевидь, на ситуацію в країні, церемонія була дуже скромною та мінімалістичною.

Ведуча і редакторка сайту «ЛітАкцент» Ірина Троскот коротко розповіла про систему визначення переможців. На першому етапі книжки-фаворити називали автори видання, а потім до справи долучалося журі. Номінацій було п’ять: «Поезія», «Проза», «Проза й поезія для дітей», «Літературознавство й есеїстика» та антипремія «Золота булька».

Першою представили номінацію «Поезія». Її журі складалося з поетів Василя Голобородька, Остапа Сливинського та співачки Каші Сальцової (рок-гурт «Крихітка»). Остання й виступила від імені журі з програмовою тезою про важливість нової української літератури:

- Нові книжки роблять багато для того, щоб Україна ставала не тільки країною, але й державою. Я завжди повторюю – що ширшими будуть межі української культури, то ширшими стануть і її фізичні кордони.

На відзнаку в цій номінації претендували: Катерина Калитко з книжкою «Катівня. Виноградник. Дім» («Видавництво Старого Лева»), Маріанна Кіяновська з книжкою «373» (те саме видавництво) та Ірина Шувалова відразу з двома книжками – «Ос» («Смолоскип») і «Аз» («Електрокнига»). А переможницею стала Катерина Калитко, поетка і перекладачка з Вінниці.

У прозовій номінації претендентами були: Софія Андрухович, книжка «Фелікс Австрія» («Видавництво Старого Лева»), Сергій Жадан із «Месопотамією» («Клуб Сімейного Дозвілля») та Богдана Матіяш із книжкою «Братик Біль, Сестричка Радість» («Видавництво Старого Лева»).

Кілька слів про фіналістів сказали обидва члени журі номінації критик Ростислав Семків і письменник Михайло Бриних. Перший був доволі критичний:

- Юрій Андрухович колись казав, що українська література стає все кращою, скоро її зовсім не читатимуть. Але він виявився неправий – в українській літературі все більше є чого читати, та от кращає вона не так швидко, як хотілось би.

Значно апологетичніше був налаштований Михайло Бриних:

- У мене в цьому списку є виразна фаворитка. Таких книжок, як вона, більш ніхто, на жаль, не пише, бо в нас є лише одна Богдана Матіяш. Саме з її книжкою розумієш, що література таки повинна змінювати людей.

А переможців виявилось одразу двоє – і Богдана Матіяш, і Софія Андрухович. Отримуючи нагороду, Богдана Матіяш закликала відмовитися від визначення антипремії «Золота булька», яку вручають за твір відомого письменника, що не виправдав очікувань.

- Мене бентежить номінація «Золота булька». Кожен із нас має право на слабкість, кожен письменник має право на слабку книжку. Особливо не хочеться такого «відзначення» в тих обставинах, у яких ми нині перебуваємо. Ну, й, зрештою, чи має моральне право визначати «найгіршу» книжку один сайт?

У номінації «Проза й поезія для дітей» у короткий список фіналістів увійшли: Мар’яна і Тарас Прохаськи «Куди зникло море» («Видавництво Старого Лева»), Галина Ткачук «Вечірні крамниці вулиці Волоської» («Темпора») та Сергій Оксеник «Лісом, небом, водою. Інженер» («Смолоскип»). Кілька слів про них сказав перекладач і критик Володимир Чернишенко (окрім нього, в журі були письменниця, критик Валентина Вздульська та бібліотекарка Саломе Енгибарян). Він теж був вельми гострий до своїх «підопічних», розповів, що в журі була думка взагалі не присуджувати перемоги в цій номінації. Є, проте, й позитивні тенденції:

- На щастя, все більше авторів розуміють, що писати для дітей так само складно, як і для дорослих, що діти теж потребують не самого лише сюжету.

Переможницю, зрештою, таки визначили. Нею стала Галина Ткачук і її книжка «Вечірні крамниці вулиці Волоської».

«Літературознавство й есеїстика». Тут у фінал вийшли такі книжки: Людмила Кисельова «Виправдання слова. Статті про українську літературу: від Шевченка до сьогодення» (Видавничий дім «Києво-Могилянська академія»), Леонід Ушкалов «Моя шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання» («Майдан», Видавництво Канадського Інституту Українських Студій), Ростислав Чопик «Менталітети».

Їх не без іронії представив член журі, критик і журналіст Віталій Жежера (інші учасники журі – дослідниця літератури Ярина Цимбал і критик Анастасія Левкова).

- Особливих суперечок у нас не було. Хоча всі книжки по-своєму добрі. Книжка Чопика – це літературознавство за законами поезії, книжка Кисельова вирізняється ідеальною, взірцевою науковою мовою, в якій одна абстракція пояснює іншу. А Леонід Ушкалов, автор високої полиці, цього разу вирішив просто говорити про складне. Це особливе уміння, притаманне, до речі, тому ж таки Шевченку, той міг написати начебто дуже просто, і ця оманлива простота провокувала і провокує багатьох зробити «так само». А так само, звичайно, не завжди виходить, або, точніше, завжди не виходить.

Леонід Ушкалов і став переможцем у цій номінації.

Останнім пунктом програми стояла антипремія «Золота булька». Але ведуча Ірина Троскот розчарувала її прихильників і потішила Богдану Матіяш:

- Оскільки цього року в літературному середовищі України й так було чимало дріб’язкових, неконструктивних скандалів, з’ясувань стосунків, зрештою, українській культурі бракує традиції антипремій, традиції несхвальної критики, то ми вирішили не призначати «Золоту бульку».

Сезон літературних відзнак триває. Невдовзі, наприклад, стануть відомі лауреати Шевченківської премії.