Перейти до основного вмісту

Кобзар-просвітник

Тарас Компаніченко за концертні цикли: «Посттравматична рапсодія», «Моя сердешна Україна» і «Пісні Української Революції» висунутий на здобуття Шевченківської премії
14 листопада, 19:05
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

«День» вітає музиканта з днем народження, багаторічного друга нашої газети, виконавця і популяризатора традиційного старовинного кобзарського мистецтва, який чимало робить, аби багата національна спадщина не загубилася у вирі сучасних ритмів. Нагадаємо, Тарас Вікторович також є реконструктором давніх музичних пам’яток. Значну частину репертуару співака становлять епічні твори: думи, старовинні канти Почаївської лаври, так звані запорозькі пісні, козацькі псалми, рицарські пісні, невольничі плачі, богомільні пісні, побожні псальми та канти, духовна та світська лірика. Створені у пізньому Середньовіччі пам’ятки музики та літератури частково дійшли до наших днів в усній традиції (часом збереглись в рукописному чи друкованому збірниках) та дідівських піснях.

Він є автором музики до літературних творів різних історичних періодів, а ще засновник і керівник відомого фольк-гурту «Хорея козацька».

«Місія кобзарів у наш час полягає у ненав’язливому просвітництві, — вважає Т. КОМПАНІЧЕНКО. — Передусім українцям, а потім й іноземцям потрібно донести неспотворений образ українського минулого — інтелігентного, цікавого, з різними політичними уподобаннями впродовж усієї багатосторічної нашої історії. Вкрай важливо, аби сучасні кобзарі були в епіцентрі подій!». Ці слова життєве кредо музиканта. Він був активним учасником нацiонально-демократичних рухiв початку 1990-х, помаранчевої та Революції Гідності, а коли на нашу землю прийшла війна, то став активно займатися волонтерством, виступати на сході перед бійцями Операції об’єднаних сил, пораненими... і ті концерти кращі ліки для душ патріотів!

Компаніченко походить із родини депортованих козаків Глухівського повіту — мати виросла на засланні в Архангельській області, куди росіяни примусово вивезли її батька. Батьки Тараса докладали зусиль, щоби син виростав в українському середовищі. Ще маленьким хлопчиком він отримав подарунок —  бандуру і цей інструмент став найулюбленішим... Нині у музиканта ціла колекція унікальних раритетів і навіть має таку «перлину», як кобза Остапа Вересая!

Кобзар має свою неповторну манеру виконання творів і унікальний тембр голосу. До речі, цьогоріч його авторські твори з концертних циклів «Посттравматична рапсодія», «Моя сердешна Україна», «Пісні Української Революції» висунуто на здобуття Шевченківської премії у номінації «Музичне мистецтво».

«День» бажає пану Тарасу творчого довголіття, здоров’я, аби його голос ще надихав багато поколінь українців.

 

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати