Коротко / Культура

«Моя душа». Таку назву має перший сольний концерт-спектакль Анастасії Приходько

Вечір відбудеться 8 листопада в київській залі Crystal Hall. Приходько виступить у супроводі оркестру «Джанкой Бразерс». Її потужний, глибокий грудний голос із діапазоном у три октави (контральто — найнижчий жіночий голос), професіоналізм, харизма та жіночність зробили естрадну співачку улюбленицею публіки. Настя кожній пісні додає індивідуального шарму, і в її виконанні вони виявляються справжніми міні-вистави. Приходько завжди співає наживо, не боїться експериментувати на сцені. До речі, співачка закінчила музичне училище з класу народного вокалу, сама пише музику. Перш ніж зупинитися на вокалі, Настя довго шукала себе в різних музичних сферах. Вона гарно грає на флейті, гітарі та фортепіано. Нагадаємо, Настя стала переможницею однієї з «Фабрик зірок» під орудою братів Меладзе. До речі, експерти вважають Приходько одним із найвдаліших проектів Костянтина Меладзе. А пісня «Мамо» К. Меладзе, з якою Анастасія представляла Росію на «Євробаченні-2009», перевернула все життя Насті Приходько: вона сама стала дружиною і мамою. Нині, реалізувавши свої жіночі амбіції, Анастасія знов уся в творчості: виступає на різних концертах не лише в Україні, а й у країнах СНД. Із кожним днем у неї стає дедалі більше глядачів та шанувальників, вона також активно співпрацює з ТБ. У новому сезоні готує декілька сюрпризів: презентацію кліпу на пісню «Ясновидиця» та перший сольний концерт в Україні. До програми, яку співачка представить у Crystal Hall, увійдуть її хіти «Безответно», «Мамо», «Ясновидиця», «Зачекалася», «Любила», «Все за тебе», «Змогла», а ще Приходько виконає свої нові пісні. Готує Анастасія сюрприз і для глядачів, розповідає Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА.

Педагогічний музей готується до ювілею

Скоро Педагогічний музей України відзначатиме подвійний ювілей — 110-річчя від початку своєї діяльності (1902 р.) та 100-річчя від часу побудови спеціального приміщення для музею на вулиці Володимирській (1912 р.). У Будинку вчителя 14 листопада відкриється виставка під назвою «Педагогічному музею України — 110 років». Її мета — висвітлити основні періоди розвитку музею через експонування національних пам’яток історії освіти і педагогічної думки України; представити діяльність сучасного Педагогічного музею України. Експозиційний простір поділений на кілька частин: інформаційну, історико-педагогічну, меморіальну. Так, у формі плакатів подано загальну інформацію про створення, становлення, місію та основні напрямки діяльності музею. Далі експозицію продовжують матеріали, які відображають основні періоди діяльності музею: «Педагогічний музей на початку ХХ століття», «Республіканський педагогічний музей УРСР» та «Сучасний педагогічний музей України». Основою експозиції кожного простору є фрагмент інтер’єру класної кімнати (парта, класна дошка, навчальне приладдя), шкільна форма, підручники й зошити, документи про освіту відповідного історичного періоду. А в меморіальній частині експонуються світлини, документи, прижиттєві публікації та особисті речі видатних українських педагогів: Т. Лубенця, С. Русової, І. Соколянського та ін. На виставці, яка триватиме до 31 січня, представлено нормативні документи про заснування й діяльність музею в різні історичні періоди, навчальну і навчально-методичну літературу, періодичні освітні видання ХІХ — початку ХХ стст., матеріали про творчу співпрацю музею.

1 і 2 листопада в Києві відбудуться гастролі Московського художнього театру ім. А. Чехова

На сцені Національної опери України буде показано «Тригрошову оперу» Б. Брехта. Виставу поставив один із найяскравіших російських режисерів Кирило Серебренников, а головні ролі грають прем’єри трупи: Костянтин Хабенський, Сергій Сосновський, Ксенія Лаврова-Глинка, Олексій Кравченко та інші. Ще ніколи простором над сценою не користувалися так ефективно. Тут літає все: гігантські скелети, велетенські повітряні кулі, співці та співачки під час виконання своїх партій і головний герой у трагічні миті життя... Репетиції йшли півтора року, всі актори довго займалися вокалом. А виконавець головної ролі Костянтин Хабенський розповів, що збився з рахунку щодо того, скільки сотень разів відточував сцену із зашморгом на шиї... До єдиного коктейлю «Тригрошової опери» замішане високе і низьке. Хорали й куплети, Біблія та закони бандитського світу. Сила справжніх почуттів і солодка втіха розтоптати в собі будь-які їхні паростки. Присмак 80-річної легенди і кислотні прийоми шоу-бізнесу. Постановники попереджають, що дітям до 16 років перегляд вистави не рекомендується! Зате на початку третього акту глядачам доводиться посоватися на своїх місцях — усі проходи всуціль зайняли знедолені та упосліджені, котрі просять милостиню: «афганці», вагітні, гучноголосі босоногі злидарі, припадочні... «Будь-яка вистава — то є гра, і мені здається, що щось у ній має бути впізнаваним», — каже К. СЕРЕБРЕННИКОВ. І, попри це, режисер нічого не осучаснював, по-перше, завдяки суворому наглядові спадкоємців драматурга Брехта і композитора Курта Вайля, а по-друге, як з’ясувалося, осучаснювати нічого! Коли Костянтин Хабенський (Меккі Ніж) заявляє публіці, що він пориває з грабунками і перепрофілюється на банкіра. Здається, що репліку придумано сьогодні! Але це текст Брехта. Єдине, що дозволив собі режисер — замовити новий переклад діалогів і зробити учасників Московського ансамблю сучасної музики персонажами вистави (діалоги переклав Святослав Городецький, а зонги — Юлій Гуголєв та Олексій Прокоп’єв). «Для мене «Тригрошова опера» — вистава про те, як людина на ім’я Меккі Ніж проколовся на жінках...» — зізнається Серебренников. «Жіноче начало у виставі дуже сильне: там представлено всі типи жіночих характерів». Химерне поєднання злиднів і гламуру, яке показав режисер, не суперечить п’єсі Бертольда Брехта. Адже автор «Тригрошової опери» доводить, що різниця між злиднями і гламуром — хіба що на три гроша. Покидьки, подібні до Меккі, ходять у лайкових рукавичках, так і норовлячи просочитися у вище товариство. Врешті-решт, як сказав Брехт: «Що таке пограбування банку порівняно з управлінням банком?». Свого часу Брехт оголосив війну так званій театральній чутливості — вульгарній звичці «насолоджуватися мистецтвом» — і самому глядачеві 1930-х років, який шукав у театрі «відключки від дійсності». Кирило Серебренников творить за часів постчутливості посту. Масам завжди потрібен смішний балаган — і будь-яка спроба серйозного висловлювання неминуче перетворюватиметься на цей балаган, хоч би як це маскували — авангардом, скандалом чи актуальністю. Гастролі москвичів організує агенція «Прем’єра», повідомляє Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА.