Коротко / КУЛЬТУРА

Виставка батька й дочки

Нова виставка в галереї «Акварель» називається просто — «Картина в інтер'єрі». Її склали живописні роботи двох київських художників — батька й дочки Миколи Кононенка й Яни Антонової. Микола Кононенко — прихильник «старої школи» в кращому розумінні цього слова. Його реалізм — радісне оспівування навколишнього світу, що сприймається як щось самодостатнє в своїй красі й гармонії. Художник відшукує світлу поезію в найзвичайніших, здавалося б, речах. Його улюблені жанри — пейзаж («Літо», «На околиці села») і натюрморт («Бузок», «Чорнобривці»). Яна Антонова в деяких роботах здається не стільки слухняною, скільки шанобливою ученицею (й духовною спадкоємицею) свого батька. Художниця представлена на нинішній виставці тими ж жанрами. Однак у пейзажах вона вже свідомо відбирає шматочки світу, краса яких безперечна й абсолютна («Гурзуф. Затока»), а в натюрмортах віддає перевагу квітам — до речі, на чорному фоні — сухим, отже — мертвим, що перетворилися вже на тіні квітів, на символ («Колоски», «Сухі квіти»). А, можливо, найповніше й найяскравіше своєрідне обдарування Яни Антонової розкривається в картинах на відверто символічні, навіть містичні сюжети, де вона розкуто експериментує з кольором, розсипаючи його на блискітки й розпилюючи туманом, вважає Оксана ЛАМОНОВА.

Вона створювала архітектуру книжки

Виставка, присвячена 75-літтю унікальної жінки — Софії Караффи-Корбут, відкрилася днями у Національному музеї в Львові. Увійшовши в історію мистецтва як самобутній книжковий графік, що бачить книгу як цілісний мистецький організм, Софія Караффа-Корбут створила непересічні ілюстрації до численних творів українських письменників. Зокрема, чекають виходу, проілюстровані нею «Лісова пісня» Лесі Українки та «Іван Вишенський» Івана Франка, про що вже писав «День» на своїх сторінках. На думку багатьох мистецтвознавців, творчий метод цієї художниці з часом отримає окрему назву й увійде в історію українського мистецтва як унікальний. На виставці представлена графіка художниці, макети майбутніх книг, документальні матеріали. Сама Софія Караффа-Корбут не дожила до свого ювілею майже три роки, інформує Ярина КОВАЛЬ, «День».

Свій погляд на вічність

Якщо у вас давно не виникало відчуття, що серце може битися в унісон із заданим ритмом, коли ви пропускаєте крізь себе чарівну музику рими — відкрийте новий збірник віршів поета зі Львова, Ігоря Павлюка «Алергія на вічність» (Л., «Каменяр», 1999). Теми, які хвилюють молодого поета, вічні й незбагненні як світ: кохання, самотність, мрії, розлуки, зустрічі, повернення — «алергія» як стан душі, свого роду захисна реакція на замкненість чужих сердець. Відмінність талановитого поета в тому, що він ніколи не висловиться банально на «вічні» теми — його пісня пробуджує непідробний смак до життя, вважає Ганна ЛОБАНОВСЬКА.