Львів зазвучав...

Коли 2017 року Оксана Линів уперше проводила фестиваль, головною умовою формування програми і проведення LvivMozArt стала наявність професійного симфонічного оркестру у Львові, його багаторічний досвід у найрізноманітніших музичних жанрах. Подібно до традицій інших великих європейських фестивалів, таких як Ваґнерівський у Байройті чи Зальцбурзький, які свої програми формують на участі потужних і відомих симфонічних оркестрів, арт-директорка фесту і диригентка Линів тоді зробила ставку на львівський оркестр «INSO-Львів». І не помилилася. Першого і другого фестивалю вони разом зробили по чотири різні за жанрами і стилями концертні програми. Цього року, після 130 годин репетицій (щоденно по 8 годин!), на сценах фестивалю публіка вітала «INSO-Львів» три рази.

«INSO-ЛЬВІВ»: ЕФЕКТНО І НЕСПОДІВАНО

Перший — надзвичайно потужний і важливий за своєю місією концерт пам’яті Йозефа Рота в Бродах. У супроводі оркестру INSO-Lviv уперше в Україні пролунала масштабна Третя симфонія Kaddish Леонарда Бернстайна. Це складний і величний твір на межі геніальності і пролунав він у Бродах на межі геніальності всіх його виконавців: від оркестру INSO-Lviv під орудою Линів до Південно-Африканської сопрано Пумези Мацікізи і читця-декламатора швейцарки Сунні Меллез. Плюс чоловіча хорова капела «Дударик», у якій наймолодшому артисту лише 5 років: «Гордість, радість, щастя — цими словами можу описати свої враження від співпраці з Dudaryk Choir у цьому концерті, — каже голова правління оркестру INSO-Lviv Іоланта Пришляк. «Ми пишаємося, що такий колектив є у Львові — вони самовіддано працюють на славу Львова й України. Вони щирі, завзяті, відкриті і мегапрофесійні! Браво, «Дударик!». Але й браво, оркестр INSO-Lviv, який дуже філігранно увійшов у цей сакральний твір, жанр, стиль, атмосферу та став єдиним цілим із солістами, хором, відеоінсталяціями і навіть руїною синагоги, що як живий свідок трагічних подій постала правдивою кулісою мистецького дійства.

Оперний гала-концерт за участі тієї самої «темношкірої Каллас» — Мацікізи й таїландського тенора Нуттапорна Тумматі показав «INSO-Львів» як блискучого інтерпретатора класичних опер Бізе, Верді, Пуччіні, Чайковського, Дворжака, Масканьї, Гольдмарка та патрона фестивалю Франца-Ксавера Моцарта.

Третя фестивальна програма «INSO-Львів» на сцені Львівської опери виявилася вельми ефектною і в якомусь розумінні — несподіваною, оскільки була присвячена музиці певного регіону з акцентацією саме на його самобутності й ексклюзивності — Галичині. Galician Style — не менш ефектна назва, ніж контент цього концерту, що складався з творів Левка Колодуба, Мирослава Скорика, Василя Барвінського та Леоніда Грабовського. Всі чотири твори, що пролунали — «Українська карпатська рапсодія» Колодуба, «Гуцульський триптих» Скорика, концерт для фортепіано з оркестром Барвінського та кантата «Чотири українські пісні» Грабовського, — звісно, мали притаманний цьому регіону колорит. І якщо концерт Барвінського пролунав досить «спокійно» в межах європейськості та реверансів у бік рахманіновської традиції фортепіанних концертів, то твори Скорика, Грабовського та Колодуба просто розірвали свідомість цим унікальним звуковим колоритом Західної України, її гірських ритмів, темпів, інструментів, шаленим натиском. І тут «INSO-Львів» теж відрізнився чудовою оркестровою технікою, виразністю, розумінням усіх нюансів, зчитуванням усіх композиторських ремарок аж до якогось нового звучання і трактовки, наприклад, у легендарному «Гуцульському триптиху» Скорика. Моментами міць оркестру, здавалось, накривала не лише зал, а й увесь Львів. Уся програма вкупі, абсолютно чітко є експортним варіантом, який має почути увесь світ, аби зрозуміти не лише про музичну культуру України, а й про її дух, темперамент, характер, чуттєвість і пристрасть, жагу до свободи й волю до творчості.

Оксана Линів, будучи в захопленні від оркестру вже третій рік плідної співпраці, відзначає підхід музикантів до роботи: «Вони живуть цим оркестром! Відчувається надзвичайно сильно, що всі працюють на результат і якість. Якщо раптом музиканти оркестру відчувають, що щось недопрацьовано, приймається одноголосне рішення, що всі залишаються і працюють стільки часу, скільки потрібно. Це явище в Європі або інших колективах практично відсутнє». В контексті цієї цитати, окремий респект концертмейстеру оркестру Євгену Круку, який готував оркестр до приїзду Линів, розбирав програму, виставляв штрихи, занурював музикантів у такий різноманітний світ кожного з композиторів, що пролунали цього року у версії «INSO-Львів».                           

Недарма на цей оркестр уже звернув увагу телеканал MEZZO, що якось уже транслював його виступ, а відомий англійський лейбл Toccata Classics здійснив запис Paganini by Arrangement — усі 24 каприси Ніколо Паганіні в обробці Мирослава Скорика для великого симфонічного оркестру саме у виконанні «INSO-Львів», після чого радіо Бі-Бі-Сі з 500 дисків відібрали саме цей диск, як один із найкращих із рекомендаціями слухачам.

БАВАРСЬКІ ВУНДЕРКІНДИ

Ще одним несподіваним драйвом виявилася програма Баварського молодіжного симфонічного оркестру з творів Брамса, Малера та Ріхарда Штрауса. Адже цей оркестр із юних музикантів, віком від 13 до 20 років у складі 110 осіб буквально на перших тактах примусив забути про настільки юний вік оркестрантів. Музиканти віртуозно і навіть з якимось особливим шармом під орудою швейцарського диригента Ніколаса Раусса продемонстрували публіці свою абсолютну зрілість і розуміння того, що грають і про що. Загалом Баварський молодіжний оркестр — це чудовий зразок отримання ґрунтовного досвіду у великому симфонічному оркестрі в формі спільного музикування, що існує вже впродовж майже 45 років. Юні музиканти зустрічаються три рази на рік у часи шкільних канікул для репетицій, майстер-класів, дозвілля та фестивальних концертів, як от LvivMozArt. Дивовижно, як ці ангельські обличчя, інколи зовсім дитячі, інтерпретували так всеосяжно філософію, закладену в «Трагічну увертюру» Й. Брамса, драматичні та такі оголені за нервом «Пісні мандрівного підмайстра» (бездоганна в професійному розумінні солістка мецо-сопрано Наталія Боєва) і, нарешті симфонічну поему «Так говорив Заратустра» Р. Штрауса. Останній твір взагалі ніколи не лунав в Україні, інші — дуже рідко через свою складність, але вважаються шедеврами світового репертуару. Вражаюче злагоджені, тонкі, виразні, об’ємні, з чудовим проникненням у внутрішню сутність цієї складної музики.

UKRAINIAN FESTIVAL ORCHESTRA: ДОТЕПНО І НЕОБТЯЖЛИВО

Цьогоріч #LvivMozArt врахував і потреби наймолодших — майбутньої публіки головних концертів і проєктів фестивалю. Адже публіку треба виховувати змалечку. MozArtKids «Подорож Моцарта до Праги» — це концепт інтерактивного дитячого концерту, розроблений європейськими музикознавцями Беттіною Бютнер-Крамер та Ліліан Ґен для оркестру Віденської філармонії. Ця пізнавальна та освітня музична програма набула великого успіху та неодноразово була презентована різними оркестрами Європи. На LvivMozArt її продемонстрував Ukrainian Festival Orchestra під орудою диригентки Наталії Стець. Цей оркестр, що складається з молодих музикантів, виріс із камерного — Collegium Musicum, який заснували дириґент Іван Остапович та культменеджер Тарас Демко. На початку 2018 року колектив пережив фундаментальне оновлення, яке торкнулося складу, репертуару, головної ідеї та відобразилося в назві — Український Фестивальний Оркестр. Тож молодість та гнучкість оркестрантів дала можливість їм віддатися чудовій грі в запропонованих обставинах і подарувати малечі доступне і захопливе знайомство з інструментами оркестру, творами Моцарта — легко й віртуозно виконані «Празька симфонія» та увертюра до «Весілля Фігаро», дуетні уривки з різних творів композитора, виконати разом з дітьми веселі завдання та дізнатися всілякі симпатичні деталі про життя Моцарта. Це було мило, дотепно, вигадливо, продумано до дрібниць і не обтяжливо для зовсім маленьких поціновувачів класики.

YSOU: ФІНАЛЬНИЙ АКОРД

Молодіжний симфонічний оркестр України/YsOU удостоївся честі закривати LvivMozArt виконанням кантати «Перший весняний день» Франца-Ксавера Моцарта та симфонії No 9 Людвіга ван Бетховена під керівництвом своєї засновниці Оксани Линів та за участі найкращих українських солістів — Сусанни Чахоян, Сергія Магери, Ірини Житинської, Назара Тацишина. Створення цього оркестру лише три роки тому ініціювали німецькі інституції — BeethovenFest Bonn, Федеративний молодіжний оркестр Німеччини, Deutsche Welle, а також фестиваль LvivMozArt. Колектив об’єднує найталановитіших молодих музикантів віком від 12-ти до 22 років з усіх куточків України. Цього року на сцену Львівської Опери в складі оркестру вийшли музиканти з Києва, Львова, Харкова, Вінниці, Дніпра, Сєверодонецька, Тернополя, Кривого Рогу, Чернівців, Донецька, Ужгорода, Херсона. Саме в такому складі оркестр виступав уперше, зірвавши тривалі овації. «Ода до радості», що пролунала кульмінацією концерту й усього фестивалю і яка вже 200 років є музичним закликом до єднання людей заради миру, поставила логічну крапку.

Оркестри надто важлива складова будь-якого фестивалю класичної музики міжнародного рівня. Особливо, коли його засновник та арт-директор — диригент зі світовим ім’ям та бездоганною репутацією. LvivMozArt з року в рік видає на-гора багато цікавої симфонічної музики, часто такої, що лунає в Україні вперше, відкриває імена композиторів минулого і сучасності, формує унікальні програми, дає можливість на цих програмах і творах удосконалюватися музикантам оркестрів (наприклад, «INSO-Львів», який лише за ці три роки просто шалено виріс у професійному плані), створювати нові оркестрові бренди та вказувати перспективи. Врешті-решт, виховувати сучасну просунуту публіку, заохочувати туристів, пропагувати класичну музику. Це велика місія і копітка праця. І це лише один, хоч і дуже важливий аспект і наслідок грандіозного, дев’ятиденного LvivMozArtу..