«Моя країна з кожним днем наближає світ до нової війни»...

Прес-конференція відомої російської письменниці Людмили Уліцької в ІТАР-ТАРС з нагоди нагородження її Австрійською державною премією з європейської літератури була скасована останньої миті. Як повідомила в своєму Facebook правозахисниця Ірина Ясіна, було заявлено, що в залі, де повинна була відбутися зустріч, прорвало трубу.

«Не знаю навіть, що сказати. Боягузи, бздуни, кого злякалися? Того, що російський письменник скаже про вас правду?» — написала вона.

Сама Уліцька, дізнавшись про відміну прес-конференції вже дорогою на неї, вважає, що справжні причини скасування — політичні. «Я людина, яка не схильна всяку подію розглядати з точки зору теорії змови, але, думаю, тут змова — наявна, цю зустріч в останню хвилину заборонив хтось нагорі. Мабуть, це пов’язано з тим, що напередодні в журналі Der Spiegel вийшла моя стаття, основна думка якої — «прощавай, Європо!», — сказала вона газеті «Ведомости».

«Я написала про те, що добре усвідомлюю: зараз відбувається прощання Росії з Європою. В ці триста років, минулих із петрівських реформ, маятник увесь час коливався, але зараз він знаходиться в крайньому положенні. За це буде заплачена велика історична ціна, і це мене засмучує. Зрозуміло, що я повторила б це і на прес-конференції — щоб це не було написано скрізь і великими літерами, її, напевно, і вирішили не робити. Дуже повчальна та цікава історія», — зауважила Уліцька.

На питання, що робити в умовах стрімкого зменшення свободи, Уліцька відповіла, що за можливості писатиме книжку, яку дуже хоче встигнути закінчити.

Письменниця Людмила Уліцька нагороджена низкою літературних премій, остання з яких — Австрійська державна премія з європейської літератури. Вона стала першим російським автором, удостоєним цієї нагороди. Уліцька не підтримує політику президента Путіна щодо України і була серед тих, хто підписав антивоєнне звернення до властей.

В есе, опублікованому в німецькому виданні Der Spiegel, Уліцька, зокрема, написала: «Росія сьогодні проводить самогубну та небезпечну політику, яка є загрозою найперше для самої Росії, але вона цілком може призвести і до третьої світової війни. Війна ця, по суті, вже почалася. Локальні війни в Чечні, Грузії та зараз на Україні — це пролог. Епілог, мабуть, написати буде вже нікому».

newsru.com нагадує, що в лютому цього року Ульянівська обласна наукова бібліотека імені Леніна попросила провести експертизу на предмет гей-пропаганди дитячого проекту письменниці Людмили Уліцької. Раніше Уліцька підтвердила, що виклик від Слідчого комітету отримала автор книги «Семья у нас и у других» Віра Тименчик, а не вона. Письменниця, проте, виявила готовність поспілкуватися з СК, оскільки є укладачем серії, куди увійшло це видання.

«Я живу в Росії. Я російська письменниця єврейського походження, вихована в християнській культурі. Зараз моя країна перебуває у стані війни з культурою, цінностями гуманізму, свободою особистості та ідеєю прав людини... Моя країна хвора на агресивне неуцтво, націоналізм та імперську манію величі. Мені соромно за мій неосвічений і агресивний парламент, за мій агресивний і некомпетентний уряд, за керівних політиків — прибічників насильства та віроломства, які мітять у супермени. Мені соромно за всіх нас, за наш народ, який розгубив етичні орієнтири, — зізнається письменниця. — Я не веду активної політичної діяльності, але коли мене запитують, я кажу, що думаю. За це мене записали до «п’ятої колони» та звинувачують у ненависті до власної країни. Виправдовуватися, по-моєму, і марно, і безглуздо. Ніякої ненависті я не відчуваю, лише сором і безпорадність. Росія сьогодні проводить самогубну та небезпечну політику, яка є загрозою найперше для самої Росії, але вона цілком може призвести і до третьої світової війни. Війна ця, по суті, вже почалася. Локальні війни в Чечні, Грузії та зараз на Україні — це пролог. Епілог, мабуть, написати буде вже нікому».

«Цивілізація зайшла у безвихідь, — вважає Уліцька. — Науці, освіті, пізнанню та мистецтву не вдалося приборкати властиву людині від природи агресію. Раніше здавалося, що культурі до снаги перемогти це прагнення до самознищення, але, боюся, у людства більше не залишається часу. Цивілізація та її видатні технічні досягнення, як не прикро, призвели лише до того, що ми маємо можливість у найбільш стислі строки один одного взаємно знищити... Думка про інфернальну природу зла себе зжила, людина творить зло самостійно та перевершує в цьому диявола».

«Моя країна з кожним днем наближає світ до нової війни... Прощавай, Європо, боюся, ми ніколи не станемо частиною європейської сім’ї народів. Наша велика культура, наші Толстой і Чехов, Чайковський і Шостакович, наші художники, актори, філософи й учені сьогодні так само не в силах перешкодити політиці божевільних при владі, як раніше вони не могли нічого вдіяти з політикою релігійних фанатиків і комуністичних ідей. 300 років ми черпали сили для існування з одних і тих же джерел... і ніколи не розлучалися з надією. Сьогодні ми, діячі російської культури, та їх мала частина, до якої належу і я, можемо сказати лише одне: прощавай, Європо!»