«Мисливці» у пошуках експонату

На II Всеукраїнській науковій конференції меморіальних музеїв у Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької науковці зі Львова, Києва та Дніпра спілкувались, обмінювались досвідом та презентували  нові книги.

У вітальному слові Галина Тихобаєва, директорка Музею С. Крушельницької, зазначила, що професія музейника є однією з найбільш універсальних професій: «мисливець» у пошуках експонату, експерт у дослідженні, творець експозиції, артист під час екскурсії. І нагадала, що в минулі часи музейних працівників називали служителями музею.

Змістовні доповіді сучасних служителів дали змогу побачити, чим живуть сьогодні українські меморіальні музеї. Про історію будинків та колекцій, відтворення меморіального простору та сучасні музейні проекти йшлося в доповідях завідувачів і науковців Історико-меморіального музею Михайла Грушевського у Києві та Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові, Літературно-меморіального музею Михайла Булгакова у Києві, Художньо-меморіального музею Олекси Новаківського та Художньо-меморіального музею Івана Труша (відділи Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького).

Тему виставкової діяльності й доцільності привозних виставок розкрили Ірина Завалова (ст. наук. співробітник) та Яна Тимошенко (завідувачка відділу «Меморіальний будинок-музей Д. І. Яворницького»,  Дніпро). Рік тому, коли вони були учасниками першої конференції у Львові, виникла ідея провести у музеї Дмитра Яворницького виставку, присвячену Соломії Крушельницькій. Львівські колеги відгукнулися на запрошення і привезли до тодішнього Дніпропетровська близько ста оригіналів унікальних експонатів: особисті речі, світлини, сценічний одяг, книги, ноти тощо. Виставка «Соломія Крушельницька на вершині світової слави» тривала два місяці й мала великий успіх. Цікаво, що саме під час дії виставки одна з вулиць міста отримала нове ім’я — Соломії Крушельницької.

Незвичайним досвідом оформлення спадщини за заповітом поділилася Ірина Криворучка (головний зберігач фондів музею Соломії Крушельницької), розповівши, як Зеновія Штундер передала у дар Дім і весь архів Станіслава Людкевича саме музею Крушельницької —  а це рідкісний випадок у музейній практиці.

Простір конференції, в якій брали участь чимало молодих науковців — високоосвічених, захоплених музейною справою, став органічною частиною меморіального простору музею — справжнього учасника процесу розвитку суспільства. А уважні й доброзичливі модератори Роксоляна Пасічник (ст. наук. співробітник) і Данута Білавич (зав. наукового відділу) «тримали руку на пульсі» конференції, що сприяло професійному науковому спілкуванню. Яскраві  враження справила екскурсія, яку провела для гостей Данута Білавич, натхненно змалювавши світ особистості «найпрекраснішої і найчарівнішої» української співачки. Меморіальні музеї мають особливу місію: створити реальний образ свого Патрона, відобразити його добу — і водночас реалізовувати нові проекти, відповідаючи на виклики сучасності. Плідна ідея збирати меморіальні музеї країни в гостинному музеї Соломії Крушельницької дарує надію на нові зустрічі у майбутньому.