Мистецтво як зброя за Батьківщину

День Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки довгі роки був найважливішим святом для українців, що опинилися після національно-визвольних змагань 1917 — 1921 рр. поза межами рідних земель. Українські емігранти відзначали Свято Державності, організовуючи різні культурні заходи, у тому числі театралізовані дійства.

Нагадаємо, перенесення свята 22 січня на сцену вперше відбулося у 1920-ті в Чехословаччині, де українцям вдалося розвинути найбільш плідну наукову та культурну діяльність. Прикладом цього є введена тоді в історію українського театру концепція так званого Ars militans (Войовничого мистецтва). Протиставити мистецтво як зброю за Батьківщину мистецтву заради мистецтва запропонувала  театральний художник Наталя Геркен-Русова. «Цю ідею й її мистецьку формулу я висуваю з 1927 р. — дати першої публічної імпрези. Вона відбулася на честь героїчної романтики нової української поезії, і я її перевела у співпраці з М. Мухіним і М. Чирським та за співпраці молоді — студентів Української Господарської Академії — у Подєбрадах», — писала вона у статті «Героїчний театр», що була опублікована в брошурі «Свято Державності — за героїчний театр» (Прага, 1936). Геркен-Русова вводить символ Аполлона Войовника, сім принципів героїчного мистецтва, розмірковує про завдання Ars militans і формулює мету нового театру як школи історичного героїзму, в якій через мистецькі форми потрібно виявити силу й цінності української нації.

Передрук видавництвом «Говерля» брошури «Свято Державності — за героїчний театр» (Нью-Йорк, 1955) є в бібліотечній колекції Центрального державного архіву зарубіжної україніки. Цікава примітка до другого видання: «З огляду на безсумнівну вартість книжечки, перевидаємо її вдруге в дуже обмеженому накладі, щоб зберегти її важливий зміст».

Брошура подає детальний план програми-вистави «Свято Державності», містить приклади декорацій і костюмів дійових осіб. Наталя Геркен-Русова зазначає: програма викладена для проведення аматорськими силами молоді. Також вона звертає увагу, що вся режисерська конструкція повинна бути презентована в grand stile, а не в жанрі «хуторянського інтиму». Сама програма «Свято Державності» включала п’ятнадцять пунктів із детальними примітками до інсценізацій, присвячених історичним постатям та подіям 22 січня 1918 та 1919 рр.

1939 року побачила світ окрема книжка Н. Геркен-Русової «Героїчний театр». Майже через двадцять років, 1957 р., в Лондоні вийшло друге видання цієї книжки (теж зберігається в ЦДАЗУ). Д. Донцов у вступному слові до неї зазначив, що перше видання опубліковано напередодні польсько-німецької війни і не було можливості його розповсюдити, але «тепер читачі, бодай на вигнанні, мають нагоду познайомитися з працею, такою ж актуальною нині, як і тоді». Авторка книжки, підсумовуючи, вивела тезу про те, що ідея героїчного театру є «особливо важлива тепер. У бурхливому русі сучасних подій». Тому що Ars arma pro Partria — духовна зброя за Вітчизну!