«Ні кроку назад»

До збірки увійшли десятки віршів Романа, його прозові замальовки, записи зі щоденника, а також спогади друзів, рідних і товаришів по службі, у яких вони згадують Романа в різних ситуаціях, про його мету в житті, ставлення до людей і своєї країни. Ідея такої книжки і її втілення належить мамі загиблого героя — Оксані Набєговій. Назву «Ні кроку назад» взято з останнього повідомлення Романа з Іловайська, яке він залишив у соцмережі.

Сам Роман прожив недовге, але насичене життя. Він народився 1986 року в Херсоні. Тут закінчив школу. Служив у морфлоті в Севастополі. Згодом закінчив Херсонський юридичний інститут, Євпаторійське училище професійної підготовки працівників міліції та Харківський національний університет МВС. Працював слідчим Цюрупинського РВ УМВС. А з 2014 року записався в розвідники батальйону «Миротворець». За особисту мужність і професіоналізм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України указом Президента Романа Набєгова посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Під час Майдану, будучи працівником міліції, Роман підтримував людей, які вийшли на площі всієї країни за соціальну справедливість, чесні суди, правоохоронні органи і за боротьбу з корупцією. Коли Україна відчула на собі російську військову агресію, він не задумуючись пішов добровольцем на війну. Вірив, що зміни можливі, якщо кожен робитиме для цього щось корисне на своєму місці.

Усі студентські роки Роман жив творчо. Він не претендував на звання великого поета, але свої переживання і роздуми часто розділяв із папером. У його віршах нерідко зустрічаються теми патріотизму, байдужості людей, історичної пам’яті, воїнської слави, проблема поділу українців на регіони, філософські мотиви про місце людини у світі та інші. Знаково, що болючі питання про єдину країну і ворога, який «оточує в кільце», Роман писав ще шість — вісім років тому, коли зовнішня агресія була не такою явною.

На презентацію збірки прийшло кількадесят друзів, рідних і близьких Романові людей. А також ті, хто допомагав мамі Оксані у найскладніші хвилини після втрати сина. Оксана Василівна згадувала різні епізоди з життя Романа, дякувала усім, хто був поряд у важкий час, і дарувала цим людям нову книжку. Вона збирала її частинками: у зошитах, листах, на окремих папірцях і в комп’ютері. Збірка є своєрідним увічненням пам’яті про Романа, життя і подвиг якого достойні прикладу для інших. На зустрічі також презентували фільм про Романа, слухали його вірші та музику, записані на аудіо й відео.

«Ця книжка — про любов до життя і до батьківщини, про доблесть. Такі, якими їх уявляв молодий українець. Я думаю, Роман хотів би колись видати книжку. Сподіваюся, що я здійснила його мрію, — говорить Оксана Набєгова. — Можливо, після прочитання у когось зміниться ставлення до всього, що в нас відбувається. Хочеться, щоб діти росли справжніми патріотами, любили Батьківщину, бо без цього не збудувати хорошої країни».