Одеса, кіно та війна

Заради усього святого, не варто грати розхожою фразою — «Коли говорять гармати, музи мовчать»! Думаю, варто віддати належне фестивальній команді, яка попри все запустила 11   липня цю непідйомну машину. Не сприяла цьому ні загальна обстановка в країні, ні різке скорочення фінансування, ні скептичний настрій щодо організаторів. Проте Одеса дійсно з радістю зустрічала це вже міцно вписане до її календаря кіносвято, котре вквітчило і трагедію, яку нещодавно пережили одесити, і тривожні воєнні зведення радістю спілкування з кіно. Програми фестивалю зібрані ретельно, зі знанням справи й неабиякою різноманітністю.

Життя, точніше його сьогоднішні реалії, вносять свої корективи, за якими «людський чинник» не завжди встигає. І хоча, розуміючи, що церемонія відкриття готується заздалегідь, пишеться сценарій, «дресируються» ведучі, обмірковуються спецефекти, коли вже сталася спільна біда, загинули наші хлопці, потрібно було оперативно внести зміни до її проведення. Ні, не скасовувати, але зробити її менш бравурною, більш аскетичною. Достатньо було представити членів журі, конкурсні програми, вручити «Золотого Дюка» «за внесок у кіномистецтво» відомому англійцеві Стівену Фрірзу й оголосити фестиваль відкритим.

Впевнена, тема відкриття буде ще довго варіюватися — думки про нього полярні, — але 5-й ОМКФ стартував, з головою поринувши в кінобудні. Ще немає офіційних відомостей про відвідуваність кінозалів, однак візуально вона досить висока.

І не лише на конкурсній програмі. Із задоволенням і увагою дивилися третій фільм Оксани Бичкової «Ще один рік», створений за мотивами відомої свого часу п’єси Олександра Володіна «З коханими не розлучайтесь». Дебют Михайла Сегала «Кіно про Алексєєва» й інші картини. А на українському документальному  фільмі «Чорний зошит Майдану», створеному студентами-другокурсниками Юрія Терещенка, просто яблуку ніде було впасти. Цей фільм — перша ластівка зі спеціально зверстаної програми «Шлях до свободи», в якій ближче до кінця фестивалю буде показано вже знаменитий «Майдан» Сергія Лозниці.

Традиційно, в другий день ОМКФ відбувся показ на Потьомкінських Сходах. Цей захід вже став своєрідним брендом Одеського кінофоруму.

Цього разу  було показано німий варіант знаменитого фільму, не менш знаменитого режисера Альфреда Гічкока «Шантаж», у супроводі симфонічного оркестру, що виконав оригінальну музику Нея Бренда. І хоча фільм сам по собі неймовірно захоплюючий, чудово знятий, але підсилила враження його презентація 15-тисячній аудиторії, яку блискуче здійснили пан Посол Об’єднаного Королівства Саймон Сміт та глава BFI (Британского кіноінституту), що володіє неперевершеним почуттям гумору й глибокими знаннями творчості Гічкока, пан Робін Бейкер.

Фестиваль набирає обертів, і ми обов’язково розповімо про його досягнення, роздачу призів та поспілкуємося з найбільш визначними гостями.