Оголошено толоку для «Толоки»

Оголошення спільнокоштом збору грошей через Інтернет для завершення картини, запущеної в роботу ще позаминулого літа (платформа соціальних інновацій «Велика ідея»), повідомлялося таким чином: «Стартує краудфандингова кампанія для нового фільму Михайла Іллєнка  «Толока». Власне, можна було б сказати простіше і, як на мене, більш креативно: оголошено толоку для «Толоки»! Бо, власне, і так званий їхній «краудфандинг» (як же таке слово можна вимовити!), і наша «толока» мають на меті одне й те саме: спільними зусиллями, завдяки властивій людині жертовності, зробити корисну, потрібну усім справу.

Звичайно, проблема, врешті решт, не в словах, не в їх походженні, а в їх суті. Зрозуміло, що нам не уникнути ні нових запозичених технологій, ні нових запозичених слів. Але дуже хотілося б, щоб, нарешті, не ми у них — чи то на Заході, чи то на Сході, — позичали технології, ідеї, слова й гроші, а вони у нас. Власне, саме гроші і стали давно найбільш болючою проблемою нашого існування. Бо ідей, розумних талановитих голів для створення нових технологій і своїх слів у нас вистачає. Грошей же не вистачає не лише на  кіно, а й на просто цивілізоване людське життя.

Сумний гумор ситуації полягає в тому, що у нас і грошей достатньо. Але їх як крали, так і крадуть у нас мільйонами та мільярдами «зелених» наші можновладці, вкладають у надійні західні банки чи прибуткові компанії, а ті нам уже потім їх позичають під хороший відсоток... То ж ми з відчаю тепер почали створювати свою, волонтерську державу у державі, фінансуючи армію, інвалідів, інноваційні проекти у різних сферах, зокрема, у національному кіно... І з огляду на це, життя в Україні виглядає суцільним «кіном» у тому його розумінні, що в кіно з напруженим, сповненим інтриги сюжетом та гострим конфліктом, як у нас, з такими «комедіантами», як наша влада, та з такими героями, які народжує наш народ, не занудьгуєш. Ось тільки нам пора уже давно остаточно поділити — при тому справедливо! — Україну між народом і нашими корумпованими панами із Печерських пагорбів (треба створити для них ще одну республіку, на території Межигір’я, наприклад), і почати робити на наших землях, вільних від жителів Кримаш, «ДНР», «ЛНР» і «МНР», своє «кіно» у широкому його розумінні.

Що ж стосується незавершеного фільму Михайла Іллєнка, який мав вийти на екран ще у дні святкування 200-літнього ювілею Тараса Шевченка, то він не єдиний заморожений із доброго десятка картин, які зараз знімаються в Україні.

Нагадаємо, в основу сценарію «Толоки» покладено вірш «У тієї Катерини хата на помості...» (до слова, він же ліг в основу вистави Національного театру ім. І.Франка «Така її доля»). За словами автора сценарію та режисера «Толоки», фільмів, знятих за мотивами творів Шевченка, екран не бачив 50 років. І хоча за державне фінансування картини ще влітку проголосувала Верховна Рада, гроші для її завершення так і не надходили. Що й не дивно: національні інтереси, як уже стає зрозумілим навіть для оптимістично налаштованих українців, не належать до пріоритетів і цієї влади. Між тим, кожен місяць затягування процесу зйомок додає авторам картини додаткових зусиль, збільшення усіх видів ресурсів та здоров’я. Мало того, що знову відійшла у небуття літня натура, так уже нема у цьому підлому світі Віталія Лінецького, який знімався одній із головних ролей.

«Толока» не вийшла на екран до ювілею «Кобзаря» бо на її завершення влада й досі не надала реальних грошей, тому режисер просить усіх небайдужих українців про допомогу...