Пані маестро

Нагадаємо, вперше голова Спілки композиторів Литви, талановитий композитор і чарівна жінка Зіта Бружайте два роки тому приїздила в Україну. Ми познайомилися під час круглого столу з проблем сучасного музичного мистецтва в Національній музичній академії України. Цьогоріч пані маестро приїздила до нашої столиці на Міжнародний фестиваль «Музичні прем’єри сезону» на запрошення Київської організації Національної спілки композиторів України. Разом із пані Бружайте завітали також її колеги — композитор Відмантас Бартуліс і струнний квартет Каунаської державної філармонії, який спільно з київським квартетом Collegium подарував слухачам чудову імпрезу «Альянс» із музикою литовських та українських композиторів.

— Дуже добре, що в Києві звучить сучасна музика. Я відчуваю дуже теплу атмосферу. ,— відзначає Зіта БРУЖАЙТЕ. — Коли я минулого разу прилетіла до Києва на запрошення Ігоря Щербакова (нині голова правління Національної спілки композиторів України. — О.Г.), звикала потроху, бо дуже дав но не була в цих краях, а тепер я бачу вже старих друзів і знову величезну й розкішну програму сучасної музики.

— Розкажіть, будь ласка, про проект «Альянс». Заявлено, що він спільний — ваш і Щербакова...

— Багато ідей виникає випадково. Потім вони перетворюються на серйозні проекти. Після мого попереднього перебування в Києві я запросила Ігоря Щербакова і флейтистку Богдану Стельмашенко на Каунаський фестиваль. Був дуже успішно виконаний Концерт для флейти Ігоря Щербакова. Тоді подумала, що треба зробити щось спільне. Ми з Ігорем обговорили програму: наш квартет — український квартет, одна країна — інша країна, і вони мають виконувати литовську та українську музику. Але додала, що було б добре, якби наш композитор написав твори для обох квартетів. Так і сталося (твір написав Відмантас Бартуліс. — О. Г.). Тепер цей проект подорожуватиме до Каунаса — квартет Collegium 9 листопада приїде до нас.

— Це буде фестиваль чи просто концертна акція?

— Щорічний фестиваль.

— Це єдиний фестиваль у Литві?

— Ми не такі великі, як ви, але Вільнюс, Каунас, Клайпеда мають фестивалі сучасної музики. Композиторська спілка проводить найбільший фестиваль «Гайда» у Вільнюсі, він відомий в усьому світі. У Каунасі я проводжу фестиваль щоосені, у Клайпеді є філармонійний фестиваль тощо. Ваша композиторка Алла Загайкевич щойно повернулася з «Яуна музики» («Юна музика»), «Друскоманія» — форум академічного мистецтва у Вільнюсі, там «бунтують» студенти. Ще є «Музична осінь», це регіони. Дуже важливо, щоб аудиторія сучасної музики жила скрізь, не тільки у великих містах. «Музична осінь» — мандрівний фестиваль по маленьких містечках.

— Цікаво, а їх підтримує держава чи спонсори?

— Насамперед, звичайно, держава, до того ж, муніципалітети в кожному місті. Ми також шукаємо інші кошти, у тому числі комерційні.

— Який із ваших фестивалів найстарший?

— Наприклад, «Яуна музика» відбулася вже удвадцяте, «Друскоманія» — 24-й раз, «Ішерті» в Каунасі — 17-й, «Гайда» у Вільнюсі — 21-й або 22-й.

— І в усіх форумах бере участь Спілка композиторів Литви?

— Авжеж. А буває, виконуються й не члени Спілки.

— Скільки митців об’єднує Спілка композиторів Литви?

— Близько 170-ти: десь 70 музикознавців і 100 композиторів.

— Музиканти бажають працювати для Литви чи виїжджають із країни?

— У нас є така проблема. Юні митці шукають свої шляхи. Вони, наприклад, знають, що контрабасист повинен їхати в Чехію, трубач — у Фінляндію тощо.

— У стилістичному плані ваші композитори працюють в авангардній стилістиці чи заглиблюються у національний фольклор?

— Для мене особисто національна ідентифікація дуже важлива. Моя музика вважається постмінімалістською. Литва незабаром головуватиме в Євросоюзі. Тож наше замовлення — підготувати відповідні проекти. Одним із них буде народна музика, що включатиме архаїчні інструменти канклес, бірбіне тощо.

— Для мешканців різних країн це, безумовно, цікаво. Як наші бандура, цимбали, сопілки, інші інструменти. Ви обробляєте народну пісню?

— Так, у мене і хорова музика є, і камерна, і симфонічна, де я поєдную елементи музичної естетики середньовіччя, фольклор і джаз.

— У яких ще жанрах працюєте?

— Я написала дві камерні опери. Перша йде в музичному театрі з 2000 року, а друга — з 2005-го. Збирають повні зали. Є й велика опера, яку поставили в замку в Каунасі — там було вісім тисяч людей, феєрверки, скульптури...

— Це була одноразова постановка?

— Її повторювали тричі.

— Ви живете в Каунасі?

— Так, я живу в Каунасі, а працюю у Вільнюсі.

— Чи збереглися в Литві традиції музичного виховання? Є інтерес до опери, узагалі серйозної академічної музики?

— Думаю, так. Інтерес, особливо у молоді, нині зростає, хоч і не дуже динамічно, як нам би хотілося. Візьмемо, наприклад, наш ексклюзивний великий фестиваль «Гайда», що за масштабністю дорівнює «Варшавській осені». Він завжди збирає повні зали. Але, щоправда, ми не робимо, як ви, в один день кілька концертів, тому що люди зайняті на роботі. У Каунасі існує інша проблема. Приміром, у Вільнюсі аудиторія сучасної музики більш професіональна — композитори, музикознавці, студенти, а в Каунасі — це здебільшого любителі мистецтва. Утім, усі квитки на фестиваль, що відбудеться в листопаді, вже розкупили.

— Як ви ставитеся до обміну досвідом між, скажімо, литовськими фестивалями і нашими? Чи почерпнули щось від нас?

— Звичайно! Такої теплоти, як у вас, нехай на мене не ображаються західні країни, там немає. Там усе — холодніше, а тут спілкування: і засобами музики, і після музики... Мені це дуже приємно. Ми, я так думаю, надалі обмінюватимемося не тільки фестивальними заходами. У серпні я прийматиму двох юних українських композиторів у Друскінінкаї. Із головою вашої Спілки Ігорем Щербаковим ми вже обговорили деталі. Зараз ми розвиваємо спеціальну резидентну програму, яку фінансує наш уряд. Наприклад, у червні до нас приїздив молодий художник із Мальти, у серпні — австрійці, українці, литовці й хорвати два тижні житимуть у нашому Будинку творчості композиторів і складатимуть музику. Потім ми зробимо концерт із їхніх творів.

— Це чудово, що ваша держава підтримує такі проекти! А хто фінансує Спілку композиторів?

— Так само держава. Ми пишаємося, що уряд нас не забуває, попри всі кризи. Народ Литви — це всього три мільйони громадян. Але ми зберігаємо свою культуру, маємо рухатися вперед і бути свідомими...

Знаєте, хоч би скільки грошей було, культурі мало завжди, особливо тій людині, яка живе цією культурою. Поживеш тиждень без книжки, без виставкової експозиції, без кіно, театру — і відчуваєш, що чогось бракує! Однак я вірю: і в нас, і у вас усе буде гаразд.