Перша українська Кармен

Бути першою — така їй випала доля. Самородок, що виріс в родині, яка до балету і мистецтва не має відношення, повинен був неодмінно довести своє право на винятковість. Батько, працівник меблевої фабрики, який не дуже вітав вибір дочки, рішуче сказав одного дня: «Коли вже обрала таку професію — балерини, то повинна бути першою»!

У Київському хореографічному училищі її педагогами були учениці Агрипини Ваганової — Антоніна Яригіна та Галина Березова. На випускному іспиті Валя Калиновська удостоїлася рідкісного в ті часи права, що надавалося кращим з кращих, — танцювати в дуеті з провідним солістом театру Робертом Клявіним. Цей виступ став сенсацією і щасливою зустріччю: з того вальсу, який став завершенням учнівського періоду Калиновської, і почався довгий творчий союз двох прекрасних танцівників.

Прийшовши 1957 року до Київського театру опери і балету, завдяки своєму потужному артистичному потенціалу Валентина вже через два місяці опинилася серед солістів. Калиновську підтримував її партнер Р. Клявін, який ще в студентці розгледів приму, і вона сміливо злетіла в балетні небеса. Її першою сольною партією стала дівчина-птах Сюїмбіке в дуже популярному в ті часи балеті-легенді Фаріда Ярулліна «Шурале». Птах, що спалює крила заради земного кохання! Практично відразу визначилося коло ролей, в яких найяскравіше виблискував артистичний талант класичної балерини з драматичним амплуа: Егіна у «Спартаку», Хазяйка Мідної гори в «Кам’яній квітці», Мехмене-бану в «Легенді про кохання», Медора в «Корсарі», Зарема в «Бахчисарайському фонтані», Анна Кареніна... Кожна героїня Калиновської — справжній згусток пристрастей, характеру і почуттів! Невблаганність і самозречення — два полюси жіночої пристрасті. Ну і, звичайно, — блискучі іспанки — Кітрі в «Дон Кіхоті», донна Анна в «Камінному господарі» і... Кармен — перша на київській сцені й еталонна для наступних поколінь виконавиць.

Кармен — улюблений образ, виношений у мріях, пропущений через власне світосприйняття. Коли 1973 року готувалася київська версія «Кармен-сюїти», хореографічний малюнок партії, що створювалася кубинським хореографом Альберто Алонсо для єдиної на радянській балетній сцені її виконавиці, Майї Плісецької, було дещо видозмінено братами Плісецькими, з урахуванням особливостей, пластичних і особистих, Валентини Калиновської. Вона не побоялася суперництва з неповторною Майєю і створила, на думку Бориса Мессерера, художника-постановника вистави, «несподівано своєрідний, багатогранний характер волелюбної і гордої жінки». Сама ж Валентина Федорівна зізнається, що з того часу, як побачила «Кармен-сюїту» у Большому театрі, вже ні про що більше не могла думати... Створений Алонсо графічний малюнок танцю Кармен Валентина Калиновська наповнила почуттям, своїм розумінням вічної драми кохання: — Образ Кармен дав мені можливість злити в єдиному сплаві найвишуканішу сучасну хореографію з думкою і почуттям, що дарує насолоду натхненним танцем, яку ні з чим не можна порівняти, — зізнається В. КАЛИНОВСЬКА. А сам хореограф, порівнюючи дві Кармен, говорив у бесіді з професором Станішевським: «Це дві різні Кармен — Плісецька грає мстиву, демонічну жінку, а Калиновська танцює вогняну пристрасть, велике, щире кохання. Я бачив усіх найвидатніших балерин наших днів і можу стверджувати напевно, що ніхто не вміє так вражаюче танцювати жіноче кохання, як українка Валентина Калиновська»...

Ось вже сорок років «Кармен-сюїта» не сходить зі сцени Національної опери України. Подвійний ювілей виходить. Адже саме цією гаряче улюбленою виставою Валентина Федорівна завершила свою танцювальну кар’єру — на вершині слави, у відмінній формі, назавжди залишившись примою. Вона стала першою українською балериною, яку було удостоєно високого тоді звання — народної артистки СРСР, першою, яка танцювала у складі трупи Большого театру як спеціально запрошена з України балерина. Єдиною народною артисткою, котра наважилася поєднати кар’єру і родину. Народила двох дітей (її сини, Олексій та Максим теж стали артистами балету, а нині Максим Мотков — провідний соліст Національної опери, народний артист України). Талантом Валентини Калиновської захоплювалися багато людей, зокрема і революційний президент Куби Фідель Кастро. А скільки спокусливих пропозицій проігнорувала Валентина Федорівна!

Вона немов би літала на сцені, примушуючи завмирати глядацькі серця, а за межами театру завжди цінувала родинні цінності — оселю і вогнище. Сьогодні її головна радість — онук. Нині Калиновська як педагог-репетитор передає свої творчі секрети молодим артистам.