Перший крок

У кінотеатрі мережі «Мультиплекс» відбулася прем’єра документального фільму французько-швейцарсько-українського виробництва «Саша Х. Крила на Майдані». Стрічка присвячена одному з Небесної Сотні — 27-річному рівнянину Олександру Храпаченку, якого вбив снайпер під час Революції Гідності. Юнак посмертно отримав звання Героя України.

Олександр Храпаченко навчався в Рівненському державному гуманітарному університеті на кафедрі театральної режисури. Як театральний режисер, зокрема, здійснив постановки творів «Ведмідь» Чехова, «Стриптиз» Станіслава Мрожека, «Ісмена» Софокла. Як актор виконував ролі у спектаклях інших студентів й у театрі вільної пластики «Яблуко», а також зіграв у телефільмі Рівненського каналу РТБ «Воскресіння». Захоплювався туризмом, полюбляв мандрівки, займався скелелазінням, був у русі скаутів, одного разу під час походу врятував людське життя.

На Майдані був із січня, належав до сотні «Волинська Січ». 20 лютого 2014 р. близько 11-ї години ранку Олександр Храпаченко загинув від кулі снайпера, що потрапила у ключицю, пройшла через легені та застрягла у печінці. Смерть настала миттєво.

Режисер «Крил на Майдані», французький документаліст Еммануель Графф, одружений з українкою, перебував у Києві в час найбурхливіших подій. Тоді й виникла ідея створення фільму. Переломним моментом стала зустріч з волонтеркою, подругою сім’ї Храпаченків Наталією Андрущенко. Вони з Еммануелем практично випадково познайомилися на Інститутській, на місці загибелі Олександра. Саме після розмови з Наталією Еммануель вирішив показати повстання зими 2013—2014        рр. очима Сашка.

Гроші для зйомок назбирали на французькому краундфандінговому сайті fr.ulule.com. Із організацією показу в Україні допоміг земляк Храпаченків і учасник Євромайдану Вадим Сторожук.

Власне, фільм є спробою змалювати ретроспективний портрет героя через свідчення й спогади друзів та родини. Графф їде до Рівного, зустрічається з тими, хто знав Олександра, відвідує місця, пов’язані з ним. Загалом виходить дуже традиційне і скромне за мистецьким результатом кіно: закадрові коментарі від автора, коментарі на камеру, архівні зйомки, нехитра комп’ютерна графіка, накладена сентиментальна або патетична музика.

«Саша Х. Крила на Майдані» — далеко не шедевр, проте виконує завдання, яке ще не вповні усвідомили як наша кіноспільнота, так і держава. Адже увічнення пам’яті — це не тільки відкривання меморіальних табличок і роздавання нагород. Форми спомину мають бути сучасними і різноманітними — загиблі на Майдані заслуговують на це. Про кожного з Небесної Сотні має бути знято фільм, можливо, і не один; має існувати відповідна програма. Дуже хочеться сподіватися, що «Крила на Майдані» — це перший крок у цьому напрямку.