«Профанацiя-2»

Нагадаємо, ще у квітні 2013 року «День» № 64 у матеріалі «Профанацiя» порушував питання про «новації» чиновників, які планували зруйнувати систему початкової мистецької освіти, яка визнана однією з найкращих у світі. Про болючу тему, зокрема, говорили тодішній голова Всеукраїнської ради директорів шкіл естетичного виховання, директор Київської ДМШ № 35 Олександр Шаліт, Алла Чередниченко, викладач Вишневської дитячої школи мистецтв, батьки учнів... Тоді не були такими активними в соцмережах педагоги й батьки. Та все ж, завдяки нашій публікації чиновники трохи відступили і хоч підняли плату за навчання, але кардинально не зламали системи початкової ланки професійної мистецької освіти. Треба зазначити, що якби нас тоді масово підтримали колеги, педагоги й батьки, бодай у тих же соцмережах, досягнути можна було б більшого. Не сталося... Зате відбувся новий виток реформування. Але такий, що може просто ліквідувати систему дитячої естетичної освіти. І ось чому...

Сьогодні в Україні майже 1300 державних шкіл естетичного виховання. До 1 січня 2015 року діяла так звана субвенція на культуру, відповідно до якої було передбачено певну суму на естетично-культурний розвиток учня. Із початком реформи децентралізації фінансування шкіл мистецтв частково спустили на районний рівень — установи в селах функціонували як філії районних шкіл. Питання: скільки коштів надавати таким школам повинна громада, і чи надаватиме вона гроші? Вчителі переконані, що через недостачу фінансування невеликі художні школи перестануть нормально функціонувати, і це може призвести до їх закриття.

Що ж пропонує Міністерство культури? Розв’язати цю проблему за допомогою, так би мовити, «культурних кошиків» — мінімальних списків культурних послуг, необхідних окремим громадам. Цей список має фінансуватися з бюджету громади. Але на практиці ця ідея може й не спрацювати, бо громада може звести фінансування списку послуг до мінімуму, а левова частка коштів піде на адміністративні потреби, комунальні платежі, зарплати педагогам, а на саму культуру грошей просто не залишиться...

Скорочення фінансування з боку влади неминуче призведе до подорожчання приватних уроків, вважають вчителі й керівники шкіл естетичного виховання, і це може звужувати коло дітей, які нині навчаються в початкових мистецьких закладах. У Мінкульті запевняють, що держава не припинить фінансувати мистецькі школи. Їх включать у загальну систему культурної освіти. А зараз художні та музичні школи вважаються позашкільною освітою і не пов’язані з системою вищої освіти у сфері мистецтв. У міністерстві пропонують розділити естетичну освіту на «формальну» і «неформальну»... Перша буде потрібною для подальшого навчання або роботи за професією, а тому передбачатиме обов’язкове ліцензування, акредитацію, зовнішній аудит та акредитацію освітніх програм. А другий напрямок має бути спрямований на розвиток у дітей творчого потенціалу, і завдяки йому можна буде залучити до художнього розвитку більше дітей, запевняють чиновники.

Чиновники стверджують. А вчителі й батьки чомусь їм не вірять. І «бомбардують» Міністерство культури, Кабмін, Верховну Раду колективними листами з гаслами: «SOS — Чиновники вищого рангу — схаменіться! У ваших руках — доля майбутнього українських дітей!» Але відповіді на них від можновладців досі не отримано. Протягом двох тижнів у «Фейсбуці» триває флешмоб: «Борітеся — поборете!». Це не політична акція. Вона відбувається у вільний від навчання час і з доброї волі та з участю батьків дітей, які нині навчаються у школах мистецького напрямку, заради припинення некомпетентних дій робочої групи з питань реформування шкіл естетичного виховання і закликає Міністерство культури нарешті розпочати відкритий діалог з педагогами, керівниками шкіл, тобто фаховими представниками-практиками галузі естетичної освіти.

«День» дав змогу висловити свої думки з цього приводу різним сторонам, щоби почути аргументи «за» і «проти», а також разом пошукати шляхи виходу із ситуації.

«НЕ БУДЕ УЧНІВ — НЕ БУДЕ ШКІЛ»

— Чиновники пропонують змінити назву закладів на «мистецькі школи». Це формулювання нічого не означає. Хоч зараз у нас є чітка назва — «позашкільні спеціалізовані мистецькі навчальні заклади» (ПСМНЗ), а в лапках приписочка — «школи естетичного виховання», і ці заклади мають широкий спектр навчальної роботи: музичні, художні, театральні, хореографічні, циркові та ін. Зміна назва — це дуже серйозна проблема, — вважає Світлана СУХОМЛИНОВА, директор Київської музичної школи №28, президент Міжнародного благодійного фонду «ВІВАТ АРТ», яка започаткувала і проводить такі престижні конкурси, як Станковича, Бортнянського та PREMIER (до речі, останнє творче міжнародне змагання з академічного вокалу та класичної хореографії відбувалося вже всьоме із 3 до 5 березня. — Т. П.). — Мистецька школа — це, радше, клуб, а не позашкільний спеціалізований мистецький навчальний заклад, і тоді там не потрібні педагоги, а заняття можуть проводити керівники різних гуртків. Це буде як хобі для дітей, а не школа з навчальними планами, завданнями, іспитами.

Планується поділ на два напрямки: перший — спеціалізовані мистецькі школи, і другий — розважального характеру. Хто буде вирішувати, де навчатиметься дитина? Зараз, згідно з Конституцією, кожен навчальний заклад має право працювати за своєю, затвердженою в Мінкульті й Міносвіти програмою. Нагадаю, що у ПСМНЗ є різні градації: для малечі, школярів і навіть дорослих, які виявлять бажання здобути мистецьку початкову освіту. Навіщо змінювати налагоджений процес? Краще не стане — це не лише моя думка, а й колег-педагогів із усіх регіонів нашої країни.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Сьогодні наша школа отримує 900 грн на місяць, які платять батьки з груп дітей, що є на самоокупності (за державною програмою: двічі на тиждень викладається спеціальність і раз на тиждень — сольфеджіо та хор — це заняття в підготовчій групі), — ця сума нині вже не вирішує фінансових питань закладу. Ростуть комунальні тарифи, орендна плата — плюс держава підвищила зарплату вчителям, тож виходить, що цієї оплати з гаманця батьків не вистачає. До кінця року у нас не вистачить навіть на зарплату педагогам. Якщо порахувати всі платежі, то страшно сказати, в які суми виллється для батьків навчання в нашій музичній школі. Думаю, що це буде чотири-п’ять тисяч гривень, а хто зможе стільки платити? Не буде учнів — не буде шкіл!

Низка законів про освіту і децентралізацію — плюс прожекти Мінкульту про реформу ПСМНЗ дають у результаті гримучу суміш, яка схожа на детонатор, що може підірвати налагоджений навчальний процес. Ми просимо керівництво міністерства і членів робочої групи вислухати нас, а головне — почути, аби не зробити великої шкоди.

Дуже важливо не руйнувати того, що добре працює, бо через п’ять-десять років у нас не буде професійної початкової мистецької освіти. Я категорично проти того, щоб ділити дітей на групи. За багато років педагогічної діяльності можу сказати, що кожна дитина має талант, просто він у когось проявляється в шість-сім років, а є діти, які розкриваються у 12 — 13 років. Учитель не завжди може одразу розгледіти цю іскринку, у когось із дітей поступово приходить бажання навчатися музики, малювання, співу, танців та ін. І нам важливо допомогти учню розкрити своє творче «я». Не маючи базової освіти, дитина не зможе проявити себе, і навіть якщо розкриється її талант, то наздоганяти спеціалізовану групу їй уже буде дуже важко. Як організатору міжнародних конкурсів, мені відомо, які зіркові таланти приїжджають виступати на наші творчі змагання! Скільки є зірочок із маленьких містечок, навіть сіл, не кажучи про дітей і молодь із столиці та обласних міст. Скільки сил і часу віддають педагоги своїм учням! Якщо школи початкового естетичного виховання закриються, це стане катастрофою. Ми повинні не знижувати високої навчальної планки, бо скотимося дуже швидко, а цього не можна допустити.

«ПОЛЕГШЕНИЙ РІВЕНЬ НАВЧАННЯ ПЕРЕТВОРИТЬ ШКОЛУ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА КЛУБ»

— Реформа, яку готує Мінкульт, здійснюється в закритому режимі, без попереднього обговорення в колі спеціалістів, і взагалі ведуться розмови про те, що кардинально хочуть змінити всю структуру. Тому серед керівників та педагогічних працівників зростає занепокоєння з приводу подальшої долі мистецьких шкіл, — розповіла «Дню» Юлія ТЕМЧЕНКО, директор Черкаської ДМШ №1. — Діалогу немає. Школи естетичного виховання — це широка галузь, яка є не тільки освітянською, а й мистецькою.

Ця реформа — як сніг на голову! При Мінкульті створили робочу групу, до якої ввели людей, про яких у нашій галузі мало хто знає. Ця «група» вже два місяці працює, але ні з ким не консультується. Ми просимо, щоб нам показали документальні напрацювання, аби було зрозуміло, за якими напрямками відбуватиметься реформа і в чому полягатимуть зміни. Чому все тримають у таємниці? Ми зверталися до керівництва Міністерства культури, до Кабміну, Верховної Ради, але таке враження, що нас не чують. Уже тиждень триває флешмоб, тисячі людей висловлюють свою позицію в соцмережах, а у верхах — тиша...

Ситуація скандальна, потрібно сідати за стіл переговорів, аби потім «не рубати дрова»... Бо так звана реформа може стати руйнівною для нашої галузі. Скажімо, не настільки принципове питання, як перейменування закладів. Але воно досить важливе, бо ми не розуміємо, навіщо це робити? Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад (школа естетичного виховання) — ПСМНЗ — ця назва з’явилася ще 1992 року. «Нові реформатори» закидають, що це «совок» і треба змінити назву. Але ж тоді відбудеться ланцюгова реакція, бо доведеться перероблювати всі документи наших закладів. Назва ПСМНЗ нині фігурує в усіх нормативних актах, зокрема щодо оплати праці працівників, соціальних гарантій, тарифної сітки та інших питань. Вона прописана в усіх чинних законах, у тому числі про освіту. У мне таке враження, що у нас знову винаходять велосипед. Навіщо?

Сьогодні ПСМНЗ — це початкова ланка професійної митецької освіти дітей. Після закінчення школи діти мають можливість поступати в музичні та художні училища (це ті, хто хоче мати мистецьку професію), а частина випускників — це люди, які гармонійно та естетично розвинуті. Завдяки заняттям діти розширюють свій світогляд, знайомляться із взірцями національної та світової культури. Вони можуть мати різні спеціальності, але це інтелігентні особистості. За останні три роки десь 20 — 25% дітей продовжили своє професійне навчання в музичних училищах. Хоча ми не ставимо такої мети, щоб усі наші випускники ставали музикантами або вчителями музики та співу... У Києві найбільш музично обдаровані діти навчаються у Школі ім. М. Лисенка, після закінчення навчання вони поступають у консерваторії та академії мистецтв. У нас же діти навчаються зазвичай для свого гармонійного розвитку.

Ми просимо Міністерство культури пояснити, яким чином здійснюватимуться ліцензування і державна атестація. Є питання й до подальшого навчання дітей мистецьких шкіл, бо пропонується не видавати свідоцтва. Поки незрозуміло, чи буде інший, і який саме, документ про закінчення ШЕВ. Яким чином ми зможемо заохочувати дітей протягом восьми років учитися музики, і який документ вони отримають після цього? Нас запевняють, що реформа здасть змогу залучити більше дітей, а ми вважаємо, що новації зруйнують налагоджений навчальний процес і школи втратять учнів. За академічними вимогами навчатимуться одиниці, а більшість ходитиме, як у гурток... Полегшений рівень навчання перетворить школи естетичного виховання на клуб, тобто аматорський колектив, а не фаховий навчальний заклад.

Є ще одне болюче питання: скільки для батьків коштуватиме навчання їхніх дітей? Якщо це буде перша — так звана академічна програма, то ми так думаємо, що вона буде на бюджеті (наголошую: члени робочої групи все тримають у секреті й нічого нам не пояснюють), а друга — «загальномистецька підготовка» — це інший кошторис. Є в планах також третя освітня програма... Зараз у Черкасах батьки платять 1500 грн на місяць (за самоокупністю), а в менших містечках сума ще більша. Хто зможе з батьків платити такі гроші?

Ми, педагоги та керівники початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, просимо роз’яснень від Міністерства культури, бо не бачимо чіткої програми реформ. Потрібно оприлюднити «прожекти», щоби спеціалісти обговорили питання, розробили спільну пропозицію, і лише після цього подавати депутатам ВР для ухвалення Закону вже у другому читанні.

«МІНІМАЛЬНИЙ «КОШИК КУЛЬТУРНИХ ПОСЛУГ»

Світлана ФОМЕНКО, перший заступник міністра культури, каже, що в проекті Закону України «Про освіту» пропонується розглядати мистецькі школи та систему мистецької освіти. І на сайті міністерства вкрай стисло цитують її слова про те, що «проект закону «Про освіту» ухвалено в першому читанні, і зміни, які ми можемо внести до нього напередодні другого читання, можуть бути лише редакційного, уточнювального характеру. Цей проект Закону регламентує спеціалізовану освіту, тобто зберігає системність освітнього процесу, містить визначення «мистецької освіти», стандартів, атестації працівників у цій сфері...»

Запропоновано два типи початкової мистецької освіти:

— початкова професійна освіта для тих, хто планує в майбутньому вступати до мистецьких освітніх закладів вищого рівня;

— загальномистецька підготовка для тих, хто прагне розвиватися.

Що це означає?

«Освітні програми першого типу базуватимуться на нинішніх типових планах ПСМНЗ (ШЕВ), які увійдуть до них у повному обсязі. Освітні програми другого типу — «полегшений варіант» типових навчальних планів. До нього входитимуть чотири складові: фах, сольфеджіо, історія мистецтва та колективне музикування (пленери, постановки тощо), — пояснює представникам ЗМІ радник міністра культури Ірина ФРЕНКЕЛЬ. — З огляду на тенденції постіндустріального суспільства, виклики часу, ідеологічне протистояння та геополітичні розколи, Міністерство культури нині працює над внесенням змін до певних законодавчих актів, розробляє «мінімальний кошик культурних послуг», який має забезпечити формування гуманітарної креативної особистості.

Із 1996 р. (останні 20 років) позашкільні мистецькі навчальні заклади на 100% утримуються за рахунок місцевих бюджетів. Тому сумніви та побоювання викладачів безпідставні...»

P.S. Які ж шляхи виходу із ситуації? Річ у тому, що поправок до Закону «Про освіту» дуже багато, а це свідчить про те, що фактично документ потрібно переписувати заново! Так, Олександр Співаковський, народний депутат, перший заступник голови комітету ВР з питань науки і освіти, вважає недоцільною зміну назви ПСМНЗ і представив свої зауваження. А ініціативна група, до якої увійшли директори шкіл, пропонують три головних месиджі, які потрібно зробити, — це внести зміни до Бюджетного кодексу:

1. Відновити субвенцію на утримання шкіл естетичного виховання.

2. Затвердити Державну програму розвитку шкіл естетичного виховання.

3. Визначити норматив фінансування школи естетичного виховання з розрахунку на одного учня (формульний розрахунок).