«Путін хворий минулим»

Здавалося б,  1989 року ідеологія була похована назавжди, але, як виявляється, це не так, пише Андреа Байяні в матеріалі, опублікованому в газеті  La Repubblica, повідомляє gazeta.ua. Напередодні зустрічі з письменницею Гертою Мюллер 20 липня в Бароло за програмою Festival Collisioni автор статті взяв у неї інтерв’ю в Literaturhaus у Берліні, де лауреатка Нобелівської премії з літератури (2009) живе від 1987 року, після втечі з Румунії від переслідувань Чаушеску.

«Те, що відбувається в Україні, жахливо. Уже перший крок — анексія Криму — був неприйнятний. Але дестабілізація найбагатшого регіону України триває, — каже письменниця. — Путін веде антифашистську пропаганду, але його цінності характерні для крайніх правих. Він усюди бачить ворогів, тому що кожен диктатор потребує ворогів, щоб мати змогу виправдовувати порушення прав людини. Путін — фахівець із дестабілізації: в нього є підготовлені співробітники, він виховує сепаратистів. По суті, він не хоче привласнювати Україну — він лише хоче дестабілізувати її настільки, щоб вона не могла вступити до ЄС. Це огидно, — переконана Герта Мюллер.

«Із націоналізмом завжди існує загроза, що ситуація вийде з-під контролю. Націоналізм завжди несе в собі елемент ірраціональності. Ідеології не стоять на місці: вони ростуть, піднімаються. І в той момент, коли націоналізм трансформується в ідеологію, він стає небезпечним. У випадку з Росією побоювання викликає той факт, що може статися повернення до примари Великої Нації. З другого боку, Путін прийшов із КДБ, і йому знайомий лише цей світ», — зазначає німецька письменниця.

«Якби було розпочато громадську дискусію про те, чим був сталінізм, якби насправді відкрито було сказано, що Сталін був масовим вбивцею, Путін не мав би можливості діяти так, як тепер, — зауважує Мюллер. — Був момент, коли ми думали, що з перебудовою і гласністю росіяни перемогли ідеологію. Велику країну було розділено на багато дрібних частин, і здавалося, що так буде краще. Але сьогодні ідея Великої Країни знову актуальна, як раніше. Річ у тім, що Путін хворий на минуле. Усе те, що відбувається в Україні, — це біль, який виходить від його радянських фантазмів».

«Путіна сьогодні високо цінують: хіба це не сумно? — продовжує письменниця. — Мене найбільше дивує, наприклад, те, що в Східній Німеччині багато хто каже, що розуміє Путіна. Я вважаю це ганебним. Стіна впала, тепер у них є все, є права. Вихідці зі сходу повинні бути на боці України. Мене лють охоплює, коли люди з колишньої НДР забувають, яким було життя за диктатури. Усі хочуть тікати від диктатури. Ніхто не хоче бути в цій Євразійській імперії, де командує Путін», — заявляє письменниця.