Різноголосся кінодебютів Європи

Чотири роки тому, коли у Вологді стартував перший кінофестиваль, вологодчани відразу і безповоротно стали справжніми шанувальниками європейського кіна. Зали аншлагово заповнюються. Глядачі не квапляться покинути кінотеатр, надовго затримуються у фойє, де є можливість на короткий час поспілкуватися з творцями вподобаних стрічок. А фестивальні абонементи, які продаються зі знижкою задовго до його початку, розбираються миттю, тому в залі вже багато знайомих облич, які міркують про представлені в конкурсі дебюти незгірш за зубастих кінокритиків.

— З кожним роком наш фестиваль набирає сили, — говорить генеральний директор Voices Ігор Лисенко, — додаючи до відомих уже конкурсних і позаконкурсних кінопрограм нові форми спілкування з глядачами. Причому, глядачі чітко ідентифікують їх із нашим фестивалем. При повному аншлагу пройшов концерт на Кремлівській площі. А зовсім новий формат нашого з глядачем спілкування — Пікнік, — і його розширюватимемо, бо люди від нього в захваті. Відвідуваність кінопоказів досить висока, хоча спекотна погода сприяє скоріше «дачним радощам», ніж до походів у кіно. Приємно було довідатись, що, на відміну від наших показів, знімалися деякі сеанси з голлівудськими блокбастерами через відсутність глядачів. Було б неправдою сказати, що у нас немає проблем, але, на щастя, вони не видні глядачам, пов’язані з логістичними історіями, і ми прагнемо їх вирішувати. Окрім цього нам було цього року складніше в фінансовому плані, але є надія, що 5-й фестиваль пройде без цих труднощів. Нам допомагають конкретні люди — губернатор області Олег Кувшинников, мер Вологди Євген Шулепов, — вони всемірно підтримують фестиваль і вірять у його довге життя. Проте, ми самі шукаємо серйозних інвесторів, щоб знизити силу тиску на бюджет. Ми мріємо збудувати стратегічне партнерство, яке було протягом наших перших років з «Северсталью». За що ми їм глибоко вдячні. Сподіваюся, їх естафету хтось перехопить. Отже, починаємо готуватися до нового, п’ятого фестивалю.

Конкурсна програма складалася з восьми картин, різних за жанром і манерою виконання, яку скрупульозно дібрав незмінний директор програм Ігор Гуськов, показала, що молоде кіно в різних кінцях Європи заклопотане однаковими проблемами. Вони хвилюють людей, незалежно від географічного положення країни і ментальності її мешканців — людські взаємозв’язки, життя і смерть, кохання і діти, збереження особистості при неймовірному тискові ззовні. Перфекціоністські пошуки англійця Пітера Стрічленда в фільмі «Студія звукозапису Берберян», змінювалися безпросвітністю російських реалій «Майора» Юрія Бикова. Потрібно сказати, що останній настільки батово-чорнушний, що разом з квитком до кіна, непогано б видавати грін-карту в якусь із тих країн, що «животіють» в одноманітній нудьзі ситих, законослухняних буднів. Дивовижно, що саме ця картина отримала приз глядацьких симпатій. Неприкаяний доглядач у виконанні Ларса Міккельсена з однойменного данського фільму Катрін Відерман, отримав приз за кращу чоловічу роль. Добре зроблену соціальну казку, засновану, щоправда, на реальних подіях, — «Жіночий день» показала дебютантка з Польщі Марія Садовська. Тонко і точно виконала в ній головну роль Катажина Квятковська, яка й отримала за неї приз.

У центрі сюжету фільму «Довгі світлі дні» Нани Еквтімішвілі та Симона Гросса доля двох чарівних дівчаток-підлітків, змушених вступати у доросле життя в жахливі 90-х. Саме ця плотська і емоційна та сумна картина, яка залишає надію, стала володарем Гран-прі.

Арт-директор Voices Каріна Данієлу щороку додає професійної вагомості фестивалю організацією круглих столів. Оскільки цього року фестиваль тематично був пов’язаний із Нідерландами, кінематографісти цієї країни і Росії були заклопотані проблемами виробництва дитячого кіна. У Голландії дитяче і родинне кіно є, і воно навіть досить успішно вийшло на європейський ринок. У Росії ж, за словами Сергія Сельянова, одного з найпотужніших російських продюсерів, його немає з багатьох причин — від браку грошей, до браку професіоналів які можуть його написати і зняти. Чи зможе спільний діалог справити позитивний вплив на переміщення в дитячому кінематографі, покаже час, але від спілкування всі явно дістали задоволення.

Однією з найяскравіших подій був показ у Кремлі фільму Олександра Довженка «Земля» у супроводі гурту Владислава Троїцького «ДахаБраха». Вологодська публіка, також як до цього Берлін і Одеса, із захватом приймала фільм українського класика та самобутню емоційність українських музик.

Склад журі був вельми різнорідним, але члени його знайшли спільну мову і навіть прийняли спільну заяву. Під головуванням Бела Тарра, відомого угорця, який отримав на цьому фестивалі приз «За вклад до світового кінематографа», директор Варшавського фестивалю, поляк Стефан Лаудін, чудова і дуже принципова російська акторка Яна Троянова, привабливий актор із Франції Ерік Збуані і внучка знаменитої Анни Маньяні, італійська акторка Олівія Маньяні звернулися на церемонії закриття до майбутніх дебютантів :

«Ми, члени міжнародного журі, чекали від нового покоління режисерів, акторів, і людей із кінематографа, того, що вони покажуть нам зухвалі емоції, злість, прагнення, їхній біль і їхнє бачення. Ми хотіли б попрохати їх, будь ласка, будьте сміливими, не дотримуйтесь жодних правил, будь ласка, будьте самими собою, і створіть новий світ для всіх нас. Bon courage!»

Вологда зі своїми сорока сороками була яскрава в спекотному літньому сонці і, як завжди, гостинна, розкривши перед гостями міста і фестивалю свої дивовижні музеї, славні передмістя, які зберігають вікові історії. Глава області Олег Кувшинников, який вийшов закривати фестиваль у демократичних джинсах і футболці з логотипом Voices, сказав, звертаючись до зали:

— Наш фестиваль посів свою нішу і став відомий не лише в Росії. Наша мета, щоб Voices став ключовою подією спільного кінематографічного простору, і ми наполегливо йдемо до цієї мети. Вологда є і буде столицею молодого європейського кіна!