Що таке фольк-реконструкція?

Нагадаю, наприкінці 1970-х група дослідників та виконавців українського фольклору почала відтворювати традиційну музику в архаїчній манері (так, як співають бабусі в селі). Подібна реконструкція передбачала експедиції в різні регіони України, передусім на Центральне та Лівобережне Полісся, де й здійснювалися записи пісень від носіїв традиції. Так із ініціативи Євгена Єфремова, нині професора Національної музичної академії України, виник фольк-ансамбль «Древо». Пізніше з’явилися фольклорні гурти «Володар», «Гуртоправці», «Божичі», «Гуляйгород» та інші. Відтак рух автентичного відтворення традиційної музики став самостійною субкультурою.

Нині виросло кілька поколінь серед тих, хто професійно займається фольклором, практикує ті чи інші форми його популяризації в сучасній культурі (концерти, майстер-класи, фестивалі) чи просто готовий «підключитися» до традиції. Останніх, судячи з числа охочих взяти участь у Школі традиційної музики, що днями відбулася у столичному Музеї Івана Гончара, стає все більше.

Школа традиційної музики — це ініціатива культурно-мистецького проекту «Рись» (передусім Катерини Капри і Андрія Левченка). Вперше такі навчання у Києві відбулися минулого року в рамках форуму «Етносвіт». Цьогоріч розширилась географія учасників: слухачами стала молодь із різних польських (Варшава, Краків, Білосток) та українських міст (Львів, Київ, Суми, Харків, Хмельницький), а також з Білорусі. Особливо великим був конкурс у співочі групи — понад 50 анкет! Викладачами Школи зі співу стали Євген Єфремов (традиція Полісся) та Сусанна Карпенко (традиція Полтавщини), учасниця гуртів «Древо», «Божичі», «Володар», а з інструментальної музики — Міхал Мазяж, польський скрипаль, учасник капели Tкgie Chіopy.

Подібний формат комплексних варштатів (крім майстер-класів, учасники прослухали лекції, взяли участь у вечірках із традиційних танців) для України новий. За словами організаторів, вони орієнтувалися на досвід польських колег. Цікаво, однак, що польські сусіди свого часу орієнтувалися на нас — щодо методики професійного вивчення і автентичного відтворення традиційної музики, зокрема неодноразово запрошували до Польщі Є. Єфремова з майстер-класами чи приїжджали до нього студіювати в Україну.

— В цілому від варштатів дуже позитивне враження, — каже Євген ЄФРЕМОВ, засновник ансамблю «Древо». — В широкому сенсі, мета у всіх одна: поспівати, почути нову методику, розкрити можливості свого голосу. З одного боку, люди сприйняли, пропустили через себе те, чого я навчав. З другого — слухачі просто пізнали новий спосіб звуковидобування, нові тембри і новий матеріал. Надалі вони зможуть застосувати ті чи інші прийоми.

— Зазвичай на такі майстер-класи приходять люди, які хочуть навчитися володіти голосом, в даному випадку — фольклорним співом. Тому моїм завданням було навчити вокальної техніки, принципів дихання в рамках відповідної традиції, — акцентувала Сусанна КАРПЕНКО, співкерівник ансамблю «Божичі». — Це дуже цікавий процес, бо людина, отримуючи нову інформацію, починає аналізувати, розбирати свій вокальний апарат. Ми добилися легкого, об’ємного, довготривалого звучання, чого й вимагає полтавська традиція.

— Для мене це дуже важливий досвід, тому що я сама є керівником ансамблю у Білостоці, — розповідає Оля ІВАНЮК, учасниця майстер-класів, керівник ансамблю «Добрина» (Польща). — Ми співаємо традиційні пісні як Полісся, так і Підляшшя. Найголовніше, що я винесла із цих варштатів, — дихання. Друге — висновок: не всі в нашому колективі можуть бути солістами. Також для мене важливий акцент у виконанні українських пісень і, звісно, їхній характер. Поліські пісні дуже непрості, мають специфічну манеру, що вимагає «тонкого» звуку. Все це я хочу передати своїм колегам.

— Я вже досить давно займаюся виконанням народних пісень, хоча не вважаю себе професійною співачкою, — зізналася Світлана ЧАКУШКА, учасниця майстер-класів (Білорусь). — Мені не вистачало теоретичних знань, до яких доходила інтуїтивно. Зараз я отримала корисний досвід щодо виконавської майстерності, технічних моментів, постановки дихання, особливостей традиції, відмінностей однієї традиції (поліської) від іншої (полтавської). Крім того, це дружня атмосфера, нові знайомства, контакти. Хотіла б організувати подібну школу в Білорусі.