Шоу контрабасів
Як часто ми чуємо цей інструмент у симфонічному оркестрі?
Якщо в джазових ансамблях його присутністю нікого не здивувати, то для класичної музики соло контрабасу продовжує залишатися «родзинкою». На початку 2007 року на сцені Харківської філармонії пройшов цікавий концерт — одеський контрабасист Володимир Чекалюк представив публіці незвичайну програму — твори для контрабаса з оркестром. Тоді зала вибухнула овацією, на адресу філармонії посипалися прохання про проведення нових контрабасових концертів. Природним наслідком подібних акцій стало створення Контрабас-шоу, яке було вирішено проводити щорічно в зимові місяці. Харків’яни захопилися цим інструментом і тому нинішнє шоу контрабасів стало вже доброю традицією.
Як відомо, попередниця контрабаса — басова віола — активно брала участь в ансамблевій музиці, тому месьє й запозичив у неї деякі вдалі знахідки в конструкції — загострений корпус, похилі боки і той самий принцип настройки. З’явившись XVII століття, двометровий велетень довго залишався в тіні своїх близьких родичів — скрипки, альта, віолончелі. Перебуваючи десь на «задвірках» оркестру, контрабас скромно виконував свою основоположну функцію — він був підмурком всієї звучної тканини. Природно, що заняття в нього було не з легких — витримати на собі весь звуковий масив оркестру й не піддатися фальші. Однак не минуло й ста років, як погляд композиторів звернувся в бік контрабаса, що спричинило низку нових знахідок у виконавській грі, а головне — інструмент вийшов на авансцену (у нього з’явилася можливість похвалитися перед публікою своїми виразними можливостями).
Незважаючи на уявну незграбність — контрабас досить віртуозний, володіє величезною кількістю виразних прийомів, що дозволяє композиторам розкритися в найнеординарніших образах — від буркотливого обурення, легкої іронії до зловісних, десь навіть шаманських, пристрастей. Одним із перших, хто звернув увагу на контрабас, був скрипаль і композитор, артист віденської опери Карл Діттер фон Діттерсдорф — сучасник Гайдна і Моцарта, якому належать декілька концертів для контрабаса з оркестром. За класиком контрабасові твори почали писати і романтики, і, безперечно, композитори ХХ століття. Варто зазначити, що перед сучасними авторами контрабас розкриває безкрайні простори для фантазії. Тому все частіше серед свіжонаписаних партитур вдається зустріти нашого дорогого друга як сольний інструмент.
На сьогодні Харків є єдиним володарем «Контрабас-шоу». Унікальність заходу полягає ще і в тому, що на сцені одночасно перебувають п’ять сольних контрабасів! Два відділення концерту розподілилися таким чином, що в першому контрабас є солістом в супроводі оркестру, а в другому — учасником різноманітних ансамблів.
На відміну від торішнього шоу, де на концертній сцені виступали одеські контрабасисти на чолі з провідником і викладачем Володимиром Чекалюком, у нинішньому дійстві брали участь і харківські «контрабаси» — Юрій Вишневський, Станіслав Мельник, Павло Благий.
Контрабас з’явився в найнесподіваніших амплуа. По-перше — він імітував свою попередницю — віолу, в музиці барочних авторів. Тут контрабас елегантний, скромний, трохи грайливий. Дивовижним твором стала соната для струнного квартету, написана 12-річним Джоаккіно Россіні — в майбутньому всесвітньо відомим оперним композитором. Не обійшлося й без прем’єр — «Закохані музики» для двох контрабасів із оркестром харківського композитора Миколи Стецюна порадували яскравістю й гумором. Ударна установка, «блукаючий контрабас» у поєднанні з симфонічним оркестром — це та розкіш, яку можуть собі дозволити сучасні автори.
Подібні концерти гарні своєю універсальністю. Дошкільнята й юні «чомучки» зустрілися з цікавим музичним інструментом, знавці контрабасового мистецтва натішилися дивовижним виконанням артистів-професіоналів, шукачі екзотики — познайомилися з опусами сучасних композиторів, тому вся публіка розцвіла в оваціях і неминучими стали виклики на біс.
Сьогодні контрабас — модно, десь навіть екзотично й екстравагантно. Московський «Сатирикон» ставить драматичний «Контрабас» за П. Зюскіндом (в цій моновиставі блискуче грає Костянтин Райкін), а Харківська філармонія закладає підмурок не лише нових концертних майданчиків, а й феєричних шоу.
