Театр однієї троянди
Вересень, отримавши, очевидно, дуже вигідний кредит у прохолодної весни, настільки розслабився, що квіти сприйняли обійми бабиного літа з літнім ентузіазмом. У Національному ботанічному саду імені Миколи Гришка в 3,5 гектарному розарії не помітила й тіні передосіннього переляку в чарівних створінь 150 сортів 26 видів. Дозволю собі не погодитися з тим, що троянди найкращі в період цвітіння. Як на мене, вересневі своєю спокійною впевненістю ще більш досконалі. Кожна начебто нашіптує: «Я народилася для вашої насолоди. Я ваша лише на мить, яка, в той же час, і є все моє життя».
Осінні турботи повністю поглинули працівників саду — вантажівки завозили нову землю, садівники снували біля кущів, готуючи їх до зими. Раз у раз чула: вибачте, дуже багато роботи. Уявіть собі, навіть зраділа — завжди враження можна й винюхати.Сад троянд спочатку був спланований так досконало, що навіть деяке запустіння (наприклад, бур’ян на дні колишнього чудового водограю, очевидно, через відсутність коштів) не може зіпсувати враження. Зовсім не зараховую себе до трояндоманів (до нестями люблю хризантеми), проте ними неможливо не милуватися. Колись випадково купила старовинну троянду зі слонячої кістки. Ношу її вже півжиття, живу начебто з трояндою на шиї. Так що, очевидно, все ж таки до троянди тягне. Недаремно для вираження всіх радощів, для заспокоєння всіх жалів досі не знайшлося, мабуть, нічого краще за неї.З особистого життя троянд відомо багато що: їх любили й оспівували, їх ненавиділи й знищували, через них багатіли й ставали убогими, через них гинули, їхньою красою захоплювалися і вважали її чудодійною. Навіть зів’ялі троянди, які прикрашають статую Венери, за переказами, приносили зцілення. Стародавні греки в бутоні троянди вбачали символ нескінченності, що виражався в її круглій, яка не має ні початку, ні кінця формі, й через це на грецьких намогильних пам’ятниках можна було раз у раз зустріти зображення щільно зімкненого бутона троянди.
Виникали величезні галузі промисловості, працювали біржі троянд, ще римляни використовували троянди для збагачення виноградної лози і в кондитерських виробах (деякі рецепти використовуються й нині), композитори присвячували троянді вальси, романси, їхні вигини прикрашали монети, з них виготовляли вервиці, трояндова вода вважалася кращим засобом від запалення очей, навіть хрещення часто проводилося з трояндовою водою. Ці чудові пахучі створіння створювали навіть нові робочі місця — свого часу дуже почесною була посада придворного постачальника троянд. Чарівливість квітки настільки довершена, що здається: й одна троянда — цілий сад мрій.
Між численними оповитими конструкціями, тихими кутками, начебто заповненими квітами, розташувалися юні художниці з мольбертами — сьогодні вони обрали своєю натурницею троянду. Мальовничо розбігшись по всьому саду, студентки годинами вдивлялися в квітку, кожна — у свою, підбираючи точний відтінок. Пам’ятаю, якось писала про ковалів, і вони вирішили подарувати мені троянду — і прямо на очах створили її з металу. Творили так само легко й ніжно, як дівчата пензлем, вважаючи, що з трояндою не можна працювати між іншим. Ковалі запевняли мене, що їм допомагав чудовий аромат троянди — навіть по пам’яті. Як сумовито б стало, якби зникли троянди...
На щастя, селекціонери постійно вишукують, створюють все нові, все більш витончені гібриди троянд, по-своєму мучачи нас нескінченною досконалістю, яку неможливо осягнути в повній мірі — й тому завше хочеться доторкнутися до них. Щоправда, троянда передбачливо обрала собі вічного охоронця — колючки. Легенда розповідає, що зла сила, будучи скиненою Господом з неба, задумала знову піднятися й для цього обрала шипшину, стовбури якої, озброєні шпичаками, могли б послужити сходами. Але підступні помисли було розгадано, і шпичаки загнуто. З тієї пори, загнуті донизу, вони чіпляються за все, що до них доторкується, попереджаючи: тільки без рук.
Я зупинилася біля величезного куща з великими жовтими трояндами — його вивела відповідальна за розарій кандидат біологічних наук Олена Рубцова й назвала його «Хортиця». Відразу зрозуміло, чому: в могутньому велетні чудово уживалися сила й ніжність.
Ще довідалася, що зрізані троянди — справжні моржі. У вазу з ними щодня варто додавати кубики льоду, і вони довго не захочуть в’янути — чого й вам бажатимуть.
Що й казати, осінні троянди — одна з найсоковитіших цитат бабиного літа. Існує, щоправда, спекотна невгамовність хризантемових пристрастей: там і відтінків, та й темпераменту не менше. Проте це вже театр іншої квітки.
