Тріумфальний «Трубадур»

В останні роки однією з «фішок» Одеського національного філармонійного оркестру, який працює під орудою відомого диригента Хобарта Ерла, є періодичні постановки вокально-симфонічних номерів — музики великих форм, що поєднують арії, хоровий спів з інструментальним виконанням у супроводі оркестру.

З початком нового концертного сезону на сцені великого залу Одеської філармонії оркестром була втілена постановка опери Джузеппе Верді «Трубадур» з інтернаціональним складом відомих солістів і за участю хору Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової (хормейстери Галина Шпак і Валерій Регрут). За словами головного диригента, концерт присвячений пам’яті видатного хормейстера Одеської опери Леоніду Бутенку.

Унікальність постановки в тім, що вона без купюр, у ній цілісно втілений задум великого італійського композитора. Відсутність декорацій, сучасний костюм у чоловіків, легка імітація жіночого відповідно до епохи, зведення до мінімуму сценічного дійства та виконання мовою оригіналу концентрують увагу слухача на співі та музичному супроводі, активізують його уяву. Опера «Трубадур» (первісно — «Леонора») — одна з найскладніших опер Дж.Верді. Так, у Києві в останнє її ставили у 2009 році, в Одесі, періодично відбуваються її постановки, але з купюрами. Повноцінно ця опера виконувалася в нашому місті десь півстоліття тому.

— Буде лише одна постановка «Трубадура», — наголосив під час прес-конференції Х. Ерл. — Зібрати таких затребуваних артистів на одному концертному майданчику надзвичайно складно. Щоб розширити авансцену, довелося зменшити склад оркестру до 80 музикантів, хор налічував близько 50     учасників при необхідних 80-ти. Для стишених моментів pianissimo, скажімо, 14 скрипок замало — для соліста потрібна, як образно висловився диригент, «подушка». Не більше п’яти оркестрантів нинішнього складу НОФО знайомі з цим твором, інші виконують його вперше.

У постановці взяли участь: хор ОНМА ім. А.В. Нежданової (хормейстери — Галина Шпак і Валерій Регрут) та  солісти — Людмила Монастирська (Леонора), Олександр Цимбалюк (Фернандо), Алла Позняк (Азучена), Сергій Поляков (Манріко) і Олександр Алієв (Граф ді Луна).

— Для мене це дебютна партія, — зізнається Л. Монастирська, — і я дуже хочу, щоб і в Києві оперу «Трубадур» відновили... Партія Леонори складна, драматична, тут закладений увесь спектр почуттів. Для глибшого психологічного осмислення ролі мені потрібно щонайменше дванадцять вистав, і кожен виступ не схожий на попередній.

Інший гастролер, Сергій Поляков (тенор), не вперше виконує одну з головних ролей — Енріка. «Це одна із найскладніших опер в сенсі лібрето, її важко переповісти, — відзначив співак. — Геніальний Верді написав цей твір так, що дав можливість проявитись індивідуально кожному виконавцеві, а також хору».

Цікаво побудовані окремі мізансцени, наприклад, закулісний спів Енріко, що, згідно лібрето, томиться в тюремній вежі, або епізод зі сходженням хористів зі сцени, які продовжують спів, і з кожним кроком він поступово стихає. Тут Ерл проявив себе як режисер.

«Верді говорив, що в цій опері важливі чотири головних виконавця (Леонора, Азучена, Енріко, і граф ді Луна), — долучилася до розмови солістка Національної опери Алла ПОЗНЯК. — Якщо один із виконавців не на рівні, то в цілому пропадає опера». Співачка справедливо відзначила, що її роль матері, циганки Азучени є стрижнем опери. Дует Азучени й Енріко захопив публіку, яка напружено слідкувала за розвитком драми. Зникли мовні бар’єри... Це один з найяскравіших моментів вистави.

«Мені дуже подобається партія графа, — наголосив інший актор Олександр Алієв. — Вона відповідає моєму світосприйняттю. Це роль чоловіка, коли холодного, часом пристрасного, який, не зважаючи на обставини, бореться за своє право на кохання».

Маю визнати, що цього складу виявилося досить для того, щоб справити надзвичайно сильне враження на аудиторію. Опера була виконана «на одному диханні»!

— Ми в очікуванні цьогорічних гастролей в Італію і фестивалю в Польщі. Перший на самоокупності, другий — за підтримки Міністерства культури України, — повідомив Хобарт Ерл. — Маємо також далекосяжні плани щодо здійснення подібних проектів, скажімо, на території фортеці Акерман (Білгород-Дністровський) за участі нашого оркестру. Ця фортеця фігурує в опері «Алеко» Рахманінова на сюжет поеми Пушкіна «Цигани», і коли-небудь вона там буде поставлена. Але це  у перспективі. Спершу, десь за рік, ми маємо на меті дати в цьому історичному місці гала-концерт».