Від дзеркала до масок

Цю виставку у Києві митець назвав «Лице: Портрети Валентина Попова». За словами організаторів, альбом розглядає традицію портретування через постмодерну перспективу.

Нагадаємо, Валентин Попов народився у Києві, але понад 25 років живе і працює у США. Художник закінчив Академію мистецтв в Києві, пізніше викладав в University of California і San Francisco Art Institute. 2016 року Попов став іноземним членом Національної академії мистецтв України. Художник є прикладом таланту, що самостійно досягнув визнання та захоплення багатьох прихильників свого мистецтва.

Перша стадія арт-проекту розпочалася ще 2013-го виставкою із 60 портретів однакового розміру в Музеї ім. Де Сессе (Коледж Санта-Клара, Каліфорнія) і завершилася 2017 року виданням альбому, в який увійшли 150 портретів.

Попов стверджує, що на створення концепції нової виставки його надихнув незавершений проект, запланований Енді Ворголом: «Однією з найвідоміших сторін творчості Воргола були його портрети... і йому вдавалося вмовити своїх замовників робити їх однаковими завбільшки. У цього безумства була мета, яку він відкриє пізніше: влаштувати велику виставку, вкривши всі стіни цими обличчями. Проте він помер, не втіливши цього задуму». Валентин Попов воскрешає цю ідею, виконуючи серію портретів (у дві треті натуральної величини), які утворюють соціальну підгрупу. «Це неймовірний досвід — бачити всі ці обличчя, які наче подумки сміються з глядача, стежити за глядачем їхніми очима», — говорить В. ПОПОВ.

Наразі митець розвиває свій проект, запрошуючи на майбутню персональну виставку (жовтень 2019 — лютий 2020 рр.) у Музеї мистецтва долини Сонома (Каліфорнія). Обіцяє представити гігантські (порівняно з першою частиною) — 80 х 60 дюймів (203,2 x 152,4) — портрети людей та їхні історії.

Результати другого етапу проекту — «Лице 2» — буде видано в подарунковому виданні великого формату. За словами В. Попова, спочатку  він планував дати проекту підзаголовок «Історія. Покоління. Вибірка сучасності». Одним із перших для нової серії він завершив портрет Далай-лами (одна з ранніх робіт В.Попова є найвідомішим зображенням тибетського релігійного лідера). У своєму художньому експерименті  майстер намагається розкрити загадковість обличчя не лише як первинного засобу людської індивідуальності та миттєвого розпізнавання, а й через повагу до таких нематеріальних цінностей, як одвічна діалектика об’єктивності та суб’єктивності, а також здатність обличчя бути одночасно дзеркалом і маскою...

— Всиновлений новою країною Попов вхопився за новітність, доступність, різноманітність і гламурність американської культури, — відзначив Роберт Флін Джонсон, куратор, Музей образотворчого мистецтва в Сан-Франциско. —  Як голодне немовля в гігантському супермаркеті, що хотіло спробувати все в асортименті. Його роботи відтворюють маніакальний апетит до візуальної образності й вербальних значень, які посідають важливе місце в творчості митця...