«Ворошиловград» Сергія Жадана екранізують

Нещодавно стало відомо, що кінорежисер Ярослав Лодигін розпочав підготовку до зйомок фільму «Ворошиловград» за однойменним романом Сергія Жадана. Наразі триває інтенсивний пошук джерел фінансування (на втілення задуму необхідно від 500 тис. до 1 млн доларів) в Україні та за кордоном. Паралельно тандем письменника і режисера працює над документальним кіно про екранізацію «Врошиловграда». Результат можна буде побачити на YouTube. «День» зателефонував Сергію ЖАДАНУ, щоб більше дізнатися про новий проект.

— Чому ти вирішив екранізувати саме «Ворошиловград»? Що бачиш як кінцеву мету?

— Та це не я вирішив. Це Ярослав вирішив. А я погодився. Яка кінцева мета? Для мене — спробувати адекватно показати те, що було написано, для режисера, мабуть, — просто зробити цікавий фільм.

— Де відбуватиметься основна локація зйомок? Чи будуть задіяні місцеві жителі Луганська, Старобільська? Хто зіграє головних персонажів: Германа Корольова, Кочу та Травмованого?

— Чесно кажучи, не знаю. Питання до Ярослава. Ми їздили з ним та оператором маршрутом головного героя, дивилися локації, були навіть на автозаправці, описаній у книжці. Її викупив якийсь бізнесмен. Він живе десь у Луганську й збирається заправку продавати, на зв’язок чомусь не виходить. Там живе жінка-сторож, яка розводить індиків. У реальності все набагато крутіше, ніж у книжці.

— У романі порушено проблему депресивного регіону, міграції й повернення (як фізичного, так і морального). Як ти бачиш розкриття цього на екрані? Чи можливо реалізувати такий фільм в умовах українського кінематографа, який має багато проблем?

— Ну, проект же не буде реалізовуватися коштом Міністерства культури. Гадаю, це автоматично знімає низку проблем. Мені здається, більшість проблем український кінематограф створює собі сам.

— У своїх текстах ти не відмовляєшся від радянського минулого, його осмислення, зокрема думками героїв. Це так?

— Та ні, я просто не поділяю минуле на радянське та антирадянське. Ностальгії за радянським минулим у книжці, напевно, немає, а ось осмислення того, що складає життєвий досвід героїв, мені справді видається важливим.

— Часто екранізація не передає всієї повноти змісту твору, можливо через те, що вся сіль якраз у внутрішніх монологах. Як плануєте їх втілити на екрані?

— Не знаю. В кіно не завжди доречно зберігати внутрішні монологи, там зовсім інші творчі завдання та їхнє вирішення. Насправді це, знову ж таки, питання до Ярослава, оскільки у фільмі головним буде він.

Нагадаємо, «Ворошиловград» визнано «Книгою року Бі-Бі-Сі-2010», а також перекладено російською.