Як не втратити колектив і глядачів?

Нагадаємо, влітку, перед відпусткою, колектив Національного львівського театру ім. М. Заньковецької чекав на 700 тисяч гривень із Держбюджету для облаштування будівлі. Чекав, бо Кабінет Міністрів доручив Міністерству економіки опрацювати питання щодо фінансової допомоги Театру ім. М. Заньковецької. Кошти вкрай потрібні львів’янам на ремонт глядацької зали, позаяк в одній із технічних лож упав метровий шмат штукатурки. Це сталося вдень — щойно закінчилася дитяча вистава... Гендиректор тоді скликав спеціальну комісію за участю проектантів, архітекторів, будівельників та надзвичайників, яка дійшла висновку, що потрібно призупинити на кілька років роботу театру, аби привести залу до ладу, бо востаннє капітальному ремонту вона підлягала в 1940-х! Тоді ж на нараді дійшли висновку, що вистав не припинятимуть, аби не втратити ні колективу, ні глядача. Але фінансової допомоги установа так і не отримала! Чому? Про це і не тільки — у розмові з генеральним директором театру Андрієм МАЦЯКОМ.

— Нам відмовили у наданні цих коштів, — розповідає Андрій Олександрович. — Столична служба з надзвичайних ситуацій, котрій дали на експертизу документи, які ми надіслали у Міністерство культури, вважає, що ситуація у нашому театрі не є загрозливою для глядача.

— У попередній наші розмові, котра відбулася у переддень канікулярного періоду, ви говорили про те, що необхідно зробити певний обсяг робіт. У тому числі йшлося про ремонт підлоги у залі та на балконах і реставрацію крісел. Чи все вдалося зробити?

— Ні, ми зробили значно менший обсяг робіт — своїм коштом. Зокрема, перештукатурили перший балкон.

— Де братимете гроші?

— Я просив очільників обласної адміністрації, зокрема заступницю голови ЛОДА Ірину Гримак, звернутися до керівників певних будівельних фірм, щоби нам допомогли. Отже, як тільки ми здамо прем’єрну постановку «Украдене щастя» (29 жовтня. — Т.К.), розпочнуться ремонтні роботи, заради яких ми навіть готові відмінити ранкові репетиції. Сподіваюся, що за два — три тижні ми цю проблему вирішимо.

— А що з кріслами, які насправді давно вже мають непрезентабельний вигляд, що не личить Національному театрові...

— Щоби їх перетягнути, потрібно до півмільйона гривень — і це тільки на тканину, не говорячи вже про поролон, клеї й таке інше. Крім того, третина тих крісел у такому стані, що під час реставрації вони просто можуть розсипатися... Я звернувся до голови обласної ради Олександра Ганущина з проханням внести до бюджету наступного року кошти для придбання театру нових крісел. Тобто сподіваюся на фінансову підтримку й облдержадміністрації, й облради. Крім того, у міській раді створено міжфракційне об’єднання допомоги Театру ім. М. Заньковецької. Наразі воно складається із трьох осіб, кожна з яких обіцяла заопікуватися певною ділянкою... Тобто немає структур, немає керівників, до яких би я не звертався по допомогу — і у Львові, і в Києві. Зокрема, я був у Адміністрації Президента. Також зустрічався з народними депутатами — Оксаною Юринець, Миколою Княжицьким, братами Дубневичами... Тема розмов — 100-річчя нашого театру, яке святкуватимемо восени наступного року.

— Які прем’єрні постановки, що найближчим часом побачить глядач?

— «Украдене щастя» Івана Франка у постановці Федора Стригуна. Потім глядачі побачать «Труффальдіно із Бергамо», яку готує Богдан Ревкевич. Далі, можливо, буде вистава «За двома зайцями», котру ставитиме Орест Огородник. Наразі — це все!

— Чи вже складена програма відзначення 100-річного ювілею театру і що нею передбачено?

— Активна робота щодо ювілею активно триває вже понад півроку. Знову ж таки, наголошую, без жодної копійки бюджетних коштів! Тому що 65-та постанова «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» це забороняє. Ми самі намагаємося собі зарадити. По-перше, зробимо фестиваль національних театрів, на який запрошуємо Театр Янки Купали (Білорусь), Вільнюський національний театр, Київський національний театр ім. І. Франка і Польський театр у Варшаві під керівництвом Анджея Северина. Ми просимо всі колективи приїхати власним коштом. Тим часом звертаємося до місцевої влади з проханням виділити кошти на харчування і проживання гостей, на що потрібно до півмільйона гривень.

— Можливо, буде святочна академія до ювілею?

— Це вже питання до нашого художнього керівника Федора Стригуна. Щодо мене особисто, то я домовився з Національним музеєм ім. Андрея Шептицького у Львові про надання театру площ для організації виставки про історію Театру ім. М. Заньковецької. Крім того, у видавництві «Каменяр» уже закінчена робота над першою книжкою із тритомника про наш театр. Серед авторів видання, зокрема, — актор і педагог Богдан Козак та наш завліт Мирослава Оверчук, також — професор Ганна Веселовська з Києва і театрознавець Майя Гарбузюк... Не переконаний що всі три томи вийдуть до ювілею — знову ж таки, все впирається у кошти. Але в даному разі говоримо про державну програму «Українська книга». Також плануємо коштом «Держкіно» відзняти документальний фільм про театр. До Міністерства освіти звернемося з проханням ввести до шкільної програми бодай один урок, присвячений Театрові ім. М. Заньковецької. Ще хочемо на тиждень поїхати з гастролями до Києва — до Театру ім. І. Франка. Зрештою, можливо, гастролі відбуватимуться й у Національній опереті, бо наш театр розпочинав свою роботу саме з жанру оперети... Плануємо залучити до святкування й наш кавер-гурт «Роги» -аби поїхали театрами України, але грали б концерти на участю акторів тих театрів, де виступатимуть.

— Андрію Олександровичу, не можу не згадати скандальної ситуації з вашими чотирма акторами (Андрієм Сніцарчуком, Василем Коржуком, Романом Гавришем та Олесем Федорченком), котрі взяли участь у зйомках польського фільму «Волинь», який є відверто антиукраїнським. В одному з інтерв’ю ваш художній керівник назвав їх початківцями, хоча насправді початківцями можна вважати тільки Федорченка, а Сніцарчук, Коржук (заслужені артисти України) і Гавриш давно вже працюють у театрі. Окрім того, Федір Стригун назвав їх «бідними», вочевидь, маючи на увазі зарплату...

— Зарплату наші актори отримують кожного місяця, і це від 9 до 10 тисяч гривень. Крім того, ще є доплата за звання та вислугу років... Тому, вважаю, моральна відповідальність за участь у фільмі у вільний від основної роботи у театрі час — на самих учасниках зйомок... Мені дуже шкода, що наші актори знялися в антиукраїнській стрічці. Переконаний, що цей випадок стане уроком для всіх наших акторів на все життя!