За лаштунками Театру на Подолі

Ми покаталися на «розумному» ліфті, який «говорить українською» і облаштований так, щоб люди з особливими потребами комфортно піднялися до глядацької зали, а ще це диво прогресу  має кнопки з шрифтом Брайля, щоб ті, хто погано бачить, теж змогли побувати в Театрі на Подолі. Цим ліфтом можна піднятися й на всі робочі поверхи. Треба зазначити, що нове  приміщення рясно «начинено» різним устаткуванням, виготовленим  за останніми технічними зразками. Але все дуже тут компактно, функціонально, не пафосно і комфортно як для служителів Мельпомени, так і для публіки.

Наша екскурсія тривала аж дві з половиною години, а гідами стали: художній керівник Театру на Подолі Віталій Малахов, Оксана Паланичка, керівник літературно-драматичної частини та  Олександр Рябенко, інженер театрально-демонстраційного комплексу.

Ми зазирнули в усі куточки! Почали  з фойє із масивними колонами, дзеркалом на всю стіну і гардероба; присіли в крісла й за невеличкий столик у  майбутньому кафе; побачили  графічне  панно «Сон літньої ночі» Шекспірівських часів, яке нагадує про знакову подію, коли 1994 року  кияни з величезним успіхом виступили на  Единбурзькому фестивалі  й за свою Шекспірівською постановку «Сну...» отримали приз як найкраща вистава. До речі, планується, що оновлена версія цього легендарного спектаклю-візитівки з’явиться в афіші наступного сезону. Побували в гримерках, глядацькому залі, побачили екрани-декорації, багатофункціональні куліси; роздивлялися пульт для звукорежисера; погуляли садом, де поки що приживається травичка, а планується, що буде сад каміння у пам’ять про тих співробітників Театру на Подолі, хто не дожив до новосілля, що розтягнулося на кілька десятиліть... Ми залізли й  на верхотуру (це понад 15 метрів!) — на колосники, де розташовані лебідки та різні суперові підйомні механізми; побачили, як працюють освітлювальні прибори, що висять на фермах, і ці конструкції «рухаються»  за допомогою сучасного обладнання,   а також походили дахом й побачили як на долоні Дніпро, Андріївський узвіз та Поділ...

УПЕРШЕ У ТЕАТРІ БІЛЯ ГАРДЕРОБА ПОСТАВЛЕНО СКРИНЬКИ, ЩОБ РЮКЗАКИ, ВЕЛИКІ СУМКИ ТА ПОРТФЕЛІ ГЛЯДАЧІ  НЕ ТЯГНУЛИ ДО ЗАЛУ

Театр — це не тільки фасад, вистави та люди, які створюють це дивовижне мистецтво, а також в ньому є чимало комунікацій, що сховані від очей публіки, але ж без цього нормально функціювати неможливо. Нині в столиці, та й  в Україні, немає театру з таким класним технічним обладнанням. Труби, шнури, муфти та інше спецобладнання  тут не ховається. Підвів голову — й усе видно. Щось поламалося чи, тьху-тьху, закоротило, то не треба  довго шукати, а можна швидко все полагодити...

АНДРІЇВСЬКИЙ УЗВІЗ  — ЗАХОПЛЮЮЧИЙ КРАЄВИД ІЗ  ТЕАТРАЛЬНОГО ДАХУ

— У залі зможуть подивитися виставу 253 глядачі (це — партер і балкон), а якщо виникне потреба, то, знявши по три  крісла в першому і другому рядах, можна вкотити візочки, щоб глядачі з особливими потребами теж долучалися до походів у театр, — показує, як відбувається демонтаж, Оксана ПАЛАНИЧКА. — До речі, квитки на балкон будуть недорогі (приблизно 50 грн), і навіть студенти зможуть їх купити. Сцена  10 на 10 метрів (це —  європейський стандарт) — компактна, але багатофункціональна. У нас  уже є  жорсткі куліси на каркасі й на них можна демонструвати проекції. Вони виглядають, як полотно на підрамнику, а зазвичай куліса — це важка тканина, й вона займає багато місця, а в нас  вони  мобільні, а також ці куліси забезпечують максимальний рівень протипожежного захисту.

СТОЛИКИ ДЛЯ ГРИМІРОК ЗРОБЛЕНІ ТАК, ЩОБ АРТИСТАМ БУЛО ЗРУЧНО НАКЛАСТИ ГРИМ (ОРИГІНАЛЬНА ПІДСВІТКА РОЗПОДІЛЕНА ПО ПЕРИМЕТРУ ДЗЕРКАЛА). ВОНИ ТРАНСФОРМУЮТЬСЯ, А БІЛЯ КОЖНОГО ГРИМСТОЛИКА ПОСТАВЛЕНІ  ЯЩИЧКИ З КЛЮЧАМИ, ЩОБ ПОКЛАСТИ ОСОБИСТІ РЕЧІ

У приміщенні прекрасна акустика — звук поєднується і мікшується вже безпосередньо в залі, щоб не заважати акторам на сцені. Світло теж висококласне й не поступається звуку. Якщо потрібно, то є можливість повісити додаткове освітлення. Всі поверхні сцени зроблено з матеріалів і тканин, на які можна давати картинку з проектора, — малий і великий екрани-декорації, куліси... і навіть підлога (до речі, вона піднімається вертикально!).

У нас використовується багато новинок, наприклад, є в планах запрошувати  спеціалістів (театральні педагоги), які,  поки батьки дивляться виставу, спілкуються з дітьми, але це будуть не аніматори. Ці педагоги психологи-театрознавці розповідатимуть у доступній  для дітей формі про театр, як народжується вистава, про  акторів, авторів п’єс та інші цікавинки.

СЦЕНУ ЗРОБЛЕНО ЗА ЄВРОСТАНДАРТОМ — 10 НА 10 МЕТРІВ, А ГЛЯДАЦЬКА ЗАЛА З БАЛКОНОМ ВМІЩУЄ  253 ЛЮДИНИ

Коли театр запрацює на повну потужність, то можна буде проводити фестивалі, організовувати гастролі різних колективів, навіть концерти. Для цього є всі технологічні можливості. Але зараз, коли нову будівлю ще не здано в експлантацію, то про всяк випадок дирекція продовжила договір із керівниками Малої сцени Палацу «Україна», де впродовж кількох років орендували зал.  Планується, що  відкриють новий, 31-й сезон  наприкінці вересня «Вертепом» (постановка В. Малахова) за адаптованими текстами XVII ст. Оригінальну музику для цього дійства пише Іван Небесний...

Світло, вода — все вже є (навіть бойлери встановили в душових кабінках, щоб актори могли змити грим і піт після  вистави чи репетиції), а нині будується електрична  підстанція, яку  вмонтовують  у будівлю, і це забезпечить  театр безперебійно електричною енергією, що для Андріївського узвозу має важливе значення. Тобто все готово, щоб відсвяткувати новосілля.

ХУДОЖНІЙ КЕРІВНИК ТЕАТРУ НА ПОДОЛІ ВІТАЛІЙ МАЛАХОВ МОЖЕ ПИШАТИСЯ, ЩО БАГАТОРІЧНА САГА ДОВГОБУДУ НАРЕШТІ ЗАКІНЧИЛАСЯ, І У НОВОМУ СЕЗОНІ ОДИН ІЗ КРАЩИХ КОЛЕКТИВІВ НАШОЇ СТОЛИЦІ ВІДСВЯТКУЄ НОВОСІЛЛЯ

Керівництво  театру хоче, щоб життя вирувало в новому приміщенні, відбувалися різні акції — з ранку і до закінчення вистав! Це можуть бути дискусії, круглі столи, семінари, виставки, а також у фойє працюватиме кав’ярня та кіоск, де продаватимуть книжки про театр, і не тільки, сувеніри, квіти...