Жінки і політика

Арт-директор німецького Магдебурзького театру Корнелія Кромбгольц поставила в київському театрі «Золоті ворота» шекспірівського «Річарда ІІІ». В усіх ролях — наші актриси! Жанр — політичний гротеск...

Між нами, мужчинами: є дві речі, про які ми любимо поговорити — це жінки і політика. В цьому спектаклі маємо два в одному: він весь — жіночий і весь — про політику.

Коли йдеш дивитися постановку іноземного режисера в нашому театрі, зазвичай відчуваєш деяку осторогу. Побоюєшся, що це може бути по-мистецьки бездоганна робота, але при тім не зовсім наша. Бо що такого особливого може знати про нас іноземець, щоб насмілитись показувати нам актуальний політичний гротеск?

Одразу скажемо, що побоювання були марні — за всіма ознаками, це все-таки спектакль «Золотих воріт», навіть із фірмовими для цього театру вкрапленнями суржику. У виставі зайняті семеро актрис. Всі вони (окрім Катерини Вишневої, яка тут якраз і є Річардом ІІІ) грають у виставі по кілька ролей. Скажімо, у Ірини Ткаченко тих ролей аж сім (король Едвард, Другий вбивця, принц Уельський, Лорд-мер Лондона, герцогиня Йоркська та інші). Дивовижно, настільки багато тут знадобилося фантазії, щоб при мінімумі засобів щоразу витворювати інший образ.

Спочатку спектакль здається легковажним. Видовище чимось схоже на якусь вуличну акцію руху Femen або на забаву причмелених клоунес, які знічев’я перевертають циркову арену догори дригом. Тісний сценічний простір театру обжитий з неабиякою винахідливістю. Публіка перебуває з двох сторін такого собі «басейну», а в ньому замість води — чи то якась глина, чи, можливо, засохлі екскременти... В цьому всьому й копошаться персонажі. Тобто нам обіцяли політичний гротеск  — і нам його показали з гранично-немилосердною відвертістю. Той «басейн» також нагадує палубу корабля, атакованого ненажерливими хижими чайками — у дівчат переважно біле вбрання, що лише увиразнює цю подібність до чайок.

Якийсь час за видовищем спостерігаєш з деякою безтурботною поблажливістю й через те пропускаєш момент, коли забава безповоротно переростає в катастрофу, і сцена-басейн стає порожньою й засміченою, як міський пустир або палуба Летючого Голландця...