Зустрічі під «аркою уяви»

Нічним Дрогобичем рухалась людська спільнота з факелами в руках. Було щось фантастичне у тій факельній ході вулицями повз старовинні, архітектурно вишукані будинки, що вже спали. Тоненька скибочка золотавого місяця щосили намагалася допомагати освітлювати зупинки ходи біля визначених місць. Тут різними мовами звучало слово Бруно Шульца – польською, українською, англійською, німецькою, грузинською, китайською, македонською, російською. Здавалось, оживає минуле й серед натовпу визначних особистостей хотілося вгадати трагічні очі самого Бруно Шульца, який, переконана, йшов разом з усіма, згадував і заново переживав події свого життя у цьому щемливому маршруті пам’яті на свою честь. Особливо пронизливим було відчуття в тому місці, де безглузда фатальна куля гестапівця зупинила його земний шлях. Невимовно сумно тут, де прямо на бруківці лежить плита, що сповіщає про це… Раптове пронизливе виття міського бездомного пса луною рознеслося нічним небом Дрогобича, ніби ожили примарні персонажі Бруно Шульца і враз стало зрозуміло: він – тут, з нами і це так журиться і плаче його душа…

Так завершився у Дрогобичі VП Міжнародний фестиваль Бруно Шульца. Що два роки на тиждень Дрогобич стає містом, де оживають фантазії, вигадані, описані й вимальовані польсько-єврейсько-українським письменником і художником Б. Шульцем.

***

В Україні творчість Шульца не широко відома. Знайомити з нею й популяризувати вирішили ентузіасти Дрогобича, який був рідним для письменника, тут він народився і трагічно загинув у 1942 році. В результаті виникла ідея Фестивалю «Під аркою уяви Бруно Шульца», який започаткували українські та польські науковці і митці. Полоністичний науково-інформаційний центр ім. І. Менька Дрогобицького педуніверситету ім. І. Франка під керівництвом Віри Меньок спільно з Товариством «Фестиваль Бруно Шульца» у Любліні під головуванням Гжегожа Юзефчука, Благодійним Фондом «Музей та Фестиваль Бруно Шульца», разом із співорганізаторами та партнерами - Міністерством Культури та Національної Спадщини РП, Інститутом Книги у Кракові, Польським Інститутом у Києві, Генеральним консульством РП у Львові, Президентом міста Любліна, Міським головою Дрогобича, Дрогобицьким педуніверситетом ім.І.Франка, Львівським обласним муздрамтеатром ім.Ю.Дрогобича, Дрогобицьким «Творчим об’єднанням Альтер» - поставив за мету вернути з небуття ім’я Бруно Шульца й зробити його творчість предметом науки, літературознавчого та мистецького досліджень.

У науковому сенсі зроблено чимало, видаються літературні праці, монографії, розвідки, інтерпретації, присвячені творчості Шульца, збірки виступів, лекцій та доповідей попередніх фестивалів. Він активно перекладається на інші мови. До речі, саме завдяки Шульцфесту з’явився новий переклад українською Ю. Андруховича.

***

Про полікультурність постаті Б. Шульца, для якого все ж Україна була тією землею, де народився й сформувався його талант, йшлося на масштабному відкритті форуму, що відбувався у залі співорганізатора – Театру ім. Ю. Дрогобича. Присутні високі дипломатичні гості, митці, письменники, журналісти, науковці, що представляли 14 країн, акцентували на культурній толерантності творчості Шульца, зазначали, що вона понадчасова і є явищем, що виходить за межі лише української, польської чи єврейської культур, вона належить усьому світові.

Архітектура Фестивалю вигадлива. Вона поєднує в собі літературні, наукові, образотворчі, музичні, театральні, перформативні, кіно, фото, інсталяційні мистецькі проекції, інспіровані художньою уявою Бруно Шульца.

Протягом Фестивалю проходить наукова конференція «Бруно Шульц і сучасна теорія культури», секційні засідання, літературні авторські читання українських та польських письменників, лекції, дискусії перекладачів, культурно-історичний семінар «Біографія і творчість Бруно Шульца: дрогобицькі міжвоєнні контексти». Охват творчості Шульца надзвичайний, ракурси доповідей вишукані. Наведу хоча б кілька прикладів: «Бруно Шульц:мистецтво як культурна екстравагантність», «Між аверсом і реверсом. Про ескізи малюнків Бруно Шульца», «Шульцова поетика перебільшення», «Феномен оптичної метафори Бруно Шульца», «Мотив руки у Шульца та Рільке», «Ляльки, манекени та інші недосконалі створіння Бруно Шульца». «Антисучасність Бруно Шульца», «Знати Шульца? Канон сприйняття та потенційні дисиденти» тощо. З констатацією впливу на власну творчість творів Шульца познайомили зі своїми новими творами письменники Ю. Винничук. Ю. Андрухович, Т. Прохасько, С. Жадан, О. Бойченко.

      ***

Вельми потужна образотворча складова Фестивалю. Віддаючи данину талантові графіка й художника Шульца, традиційно на Фестивалі відбувається багато візуальних проектів. Шульцфест робить свій пролог у Львові. Так, у Національній галереї мистецтв ім. Б. Возницького експонувалась виставка «Ріка і люди» Станіслава Бая (Варшава), а у Галереї «Дзиґа» – вернісаж «Мертвий сезон» Якуба Войнаровського (Краків). Дрогобич надав кілька неординарних експозиційних площ для художніх проектів. Так, у Гімнастичній залі Університету ім. І. Франка відбулись інсталяція «Долівки і манекени» Маріуша Джевінського (Люблін), відео-арти, виставки сучасного живопису «До 120-річчя Гімнастичної зали». В експозиції виставки «Неймовірно до пари» у Костелі св. Бартоломія, що в центрі Дрогобича, художник-фотограф Томек Сікора (Варшава) зробив спробу візуально з’єднати людей. У поєднаних половинках облич виникали чи ідеальна гармонія, чи деструкція, чи хитка рівновага. У масштабному просторі Дрогобицької Синагоги дивовижною гамою кольорів «З повітря і світла» зачаровували полотна Анджея А. Відельського (Люблін). А Ондраш Шурані з Будапешта вразив відомостями про «Дім вічності. Іконографія єврейських цвинтарів». У Трускавецькому Художньому музеї Михайла Біласа відбулась колективна виставка творів українських та польських митців з колекції Фестивалю та виставка  «Фарширований короп» Станіслава Ожуга (Жешув), у арсеналі якої були й ілюстрації до оповідань Шульца.

***

Театральна програма Шульцфесту-2016 була різнобарвною, але ж, як зазначалось, «інспірована» творчістю Шульца. І якщо у виставі «Вечірка у стилі ретро» Театру ім. Ю. Дрогобича глядачі змогли зануритися в атмосферу міста часів минулого сторіччя, відчути його колорит у старовинних фотографіях, у тогочасних піснях, музиці оркестру, гуморі конферансьє і при тому почуватися наче у шляхетній ресторації, сидячи за столиками у фойє театру, то у перформансі  Влодка Кауфмана (Львів) та Олександра Максимова (Дрогобич) у зруйнованому просторі Синагоги мали змогу побачити, як актори уявляли собі життєвий шлях митця. Тримаючи на своїх плечах довжелезні дошки, вони складали з цеглин дорогу, по якій згодом пройшли. У такій візуальній метафорі бачився натяк на хрест долі Бруно Шульца, який йому довелось так тяжко нести.

У виставі «Лист до Бога» А. Крима київського Театру на Подолі йдеться про старого єврея Лємареса. У виконанні Володимира Кузнєцова колоритний та трагічний образ Лємареса вийшов геть у дусі Шульца. Подібних євреїв пам’ятають у Дрогобичі. У своєму безправ’ї, бідності, самотності вони зуміли зберегти людську гідність і чоловіче достоїнство.

Портрет Бруно Шульца, виконаний художником Левом Скопом

Концерт пам’яті Альфреда Шраєра теж незримо з’єднав з Бруно Шульцем. Музикант Шраєр колись був учнем гімназії, де викладав Шульц. Він прожив довге красиве життя, стояв у витоків заснування Фестивалю, через нього можна було духовно доторкнутися до Шульца. І ось музичний колектив, організований  колись Шраєром, поповнився молодими музикантами. Вони зіграли його улюблену музику для дрогобичан і для нього, а значить - і для Бруно Шульца.

Зв’язок містян зі своїм знаменитим земляком прослідковувався і у проекті «Фільм-виставка», в якому взяли участь кілька дрогобичан, що розповіли свої життєві історії. Кожна людина є власним музеєм, схованкою своїх таємниць, – стверджують автори фільму Кшиштоф Жвірбліс та Андрій Юркевич. Тому завжди людина буде цікавою для світу. Думка, така суголосна сенсу творчості Шульца.

У поетично-музичному проекті Atlas Estremo Юрій Андрухович спільно з польським музичним гуртом «Карбідо» вирушив у мандрівку навколо світу, представивши зі свого віртуального щоденника 13 міст. Під емоційний музичний супровід та виразний відеоряд Андрухович виспівав-розповів свої враження. Хоча вони були досить суб’єктивні, зачепили кожного, найбільш за все, коли автор «подорожував» революційним Києвом 2014 року.

Вельми експериментальною вийшла вистава «До світла» за І. Франком Театру «Альтер». Кожен з персонажів «розглядався» глядачами через відеопроектор. Мовчазна присутність акторів надавала можливість зосередитися на тексті, що звучав у запису. Але тотальне використання технічних засобів зруйнувало наявність такого необхідного для театру обміну живою енергією між сценою та залом.

Моновистава «Феміна» Театру Форми (Вроцлав) у виконанні Юзефа Маркоцького теж з розряду суто експериментальних. Чисто пластичне, безсюжетне дійство оповідає про увагу чоловіка до особи жінки. У результаті зацікавленості чоловік врешті-решт перетворюється на жінку. Задіяно вигадливі світлові, візуальні, відеоефекти, екстравагантні маніпуляції з фарбою, що актор наносить на оголене тіло.

Вистава «Цинамонові крамниці» за Шульцом Театру ляльки і актора «Кубус» з польського Кєльце повністю відповідає визначеному жанру – життя як перформанс. Літературна фантасмагорія шульцівського роману майстерно переплавляється акторами у театральне дійство. Найкраще цей матеріал підходить для кіно, що й довів Войцех Гас у фільмі «Санаторій під клепсидрою» (1973), але й у режисера Роберта Дробнюха, що театралізував «Цинамонові крамниці», фантазії не забракло. На білому паперовому заднику засобом театру тіней виникають картини розповідей Шульца-хлопчика про історію свого дитинства й життя з батьками. З темряви світло ліхтарика вихоплює його обличчя. Розповідь розбито на хронологічні новели.  Виникненням примарних варіацій руху тіньових фігур наче констатується інша реальність, що з’єднується з Шульцем-хлопчиком тільки завдяки моментам його проявленої уяви. Надзвичайно виразна, загадкова звукова та музична партитура. Здебільшого це не мелодії, а скоріше какофонія звуків. Розповідь хлопчика сягає апогею абсурду, те, як він неприродно бачить своїх матір та батька, вражає. Йому затісно у цій реальності. Актор розриває паперову завісу і зникає у вигаданому задзеркаллі. Багатозначно виглядає біле тло паперу з чорною дірою людського силуету. Словами заповіту Шульца звучить фінальна фраза: «Живи, бо найбільше нещастя – не прожити життя».

Події Шульцфесту-2016 його учасники осмислюватимуть до наступного Фестивалю. Будуть писати нові книжки, далі занурюватись у літературу та живопис Шульца, відкривати невідомі досі аспекти, робити по його творам дослідження, надихатися на власну творчість, нести у світ думки про місто, що зробило Шульца саме таким. І прагнутимуть знову приїхати до Дрогобича, прославленого Шульцем.

Одна з останніх публікацій польського керівника Фестивалю Г. Юзефчука мала назву «Дрогобич у пошуках самого себе». Як добре, що кардинальний культурний напрямок такого важливого пошуку тут визначає Бруно Шульц.