«Ми за політичне пробудження середнього класу»

«Русский Репортер» виходить з 2007 року. Попри властиву сучасному суспільству «кліпову» свідомість і непопулярність довгих текстів, обсяг більшості статей видання — близько 25 тис. знаків. На кого ж розраховані такі мегаломанські тексти?

Аудиторією журналу мав стати збагачений життєвим досвідом середній клас російського суспільства. Саме тому редакційна політика часопису передбачає розмову з читачем на рівних, відсутність повчань і проповідництва, а центральним жанром є репортаж. «Герої наших репортажів — міські божевільні, — метафорично висловлюється Віталій Лейбін. — Вони займаються своєю улюбленою і потрібною справою, попри відсутність фінансування, повертаючись додому після своїх офіційних робіт. Попри втручання інвесторів, яким «видніше». У цьому і є феномен Росії». Водночас, як визнав главред, через звуженість інтелектуального середнього класу в Росії, реальна аудиторія є десь утричі меншою, ніж та, на яку розраховували. Частково компенсувати цю втрату несподівано вдалося завдяки молоді, яка читає великі тексти всупереч усім соціологічним дослідженням.

Творці «Русского Репортера» принципово відмовилися від запозичення стандартів із Заходу. Властива англо-саксонській журналістиці нейтральність виявилася неприйнятною для росіян. «Ми почали розбиратися в тому, чого самі не розуміли у нашій державі. Наприклад, як за 25 років змінилася тематика «злободенних» проблем: від успішної жінки легкої поведінки, яку змінила тема геїв і лесбіянок, аж до різкого зростання просування теми патріотизму у ЗМІ». У кожній замітці, на думку Віталія Лейбіна, має бути авторська позиція. У цьому полягає концепція «нової щирості» «Русского Репортера». Журналісту слід вміти виходити за межі шаблонів, відмовлятися від першої відповіді, що спадає на думку. У цьому контексті головний редактор журналу пригадав Помаранчеву революцію в Україні та протести на Болотній в Росії. «Якщо з вашого матеріалу випливає, що життя просте, варто лише перейти на європейські стандарти — і все налагодиться, то ви потрапили у маніпулятивну пастку поверхневого висновку», — розповідає Віталій Лейбін. «А на чиєму боці був «Русский Репортер» під час протестів на Болотній?» — вигулькує несподіване запитання із залу. «Ми на боці своєї культури, безпартійні, — відповідає главред. — Ми за політичне пробудження російського середнього класу. І це пробудження ні праве, ні ліве. Ми ще за 35 позицій, окрім усталених «влада-опозиція». У такому ракурсі цивілізація набуває об’єму, а не хитається, як маятник, з одного боку в другий».

На думку Віталія Лейбіна, впродовж 15 років після розвалу СРСР росіяни не любили свою країну. «Русский Репортер» намагається виправити цю ситуацію й тому уникає відвертої «чорнухи», яку можна зустріти у матеріалах про Росію в західних виданнях. «Коли ти пишеш про Батьківщину, у твоїй статті має бути хоча б один позитивний персонаж», — наголосив головний редактор журналу. Усі згадані засади, за свідченням Віталія Лейбіна, сформувались у процесі практики, оскільки творці журналу ще з моменту його виникнення принципово відмовилися від стандартизації і теоретизування над текстами.

Зустріч із головним редактором «Русского Репортера» була тим більш актуальною, адже нещодавно українське медіа-середовище стало широко обговорювати новину — медіа-холдинг «Мультимедіа-інвест груп» запускає новий проект — щотижневе видання «Вести. Репортер». Головним редактором українського варіанту «Репортеру» стане Іскандер Хісамов, колишній шеф-редактор аналітичних телепрограм Познера на 1 каналі російського телебачення, екс-главред журналу «Експерт-Україна». Українські медіа-експерти неоднозначно висловлюються про шляхи фінансування «Мультимедіа-інвест груп». Серед версій — російські гроші «Газпрому» і Віктора Медведчука або гроші так званої фінансово-промислової групи «Сім’я». На запитання про можливу наближеність Ігоря Гужви, який є одним із акціонерів холдингу, до кола «Сім’ї», головний редактор «Русского Репортера» порадив не звертати увагу на висновки, що знаходяться на поверхні. У відповідях Лейбіна звучало щось таке, що мало максимально дистанціювати «Русский Репортер» від «Вести. Репортер», мовляв, ми їм продали тільки концепт, рубрикацію та можливість повного доступу до наших текстів, а за питомо український контент ми не відповідаємо. Цікаво, чому?