«Кольори життя» в часи... війни
За кілька годин до того, як увесь світ дізнався про збитий сепаратистами-терористами Boeing 777 Malaysia Airlines на Донеччині, в Національному музеї Тараса Шевченка відбулося відкриття виставки картин Максима Рибалко...
Свою експозицію автор назвав «Кольори життя» — це близько 100 живописних полотен, які різняться жанрами, тематикою та манерою виконання. У роботах сучасного українського художника-живописця вирує життя. Його картини нікого не залишають байдужим, а дають привід зупинитися, задуматися, почути світ і себе...
— Художник повинен говорити картинами, — підкреслює Максим РИБАЛКО. — У мене є роботи, створені хвилею осмислення останніх подій у країні. Так, «Невизначеність» і «Вибір» були представлені на виставці «Бенкет під час чуми», організованої «Спілкою невідомих художників», вони з тематики українського сьогодення. Для мене мистецтво завжди залишається поза часом, поза простором, хоча й існує в нашому часі».
На виставці представлено полотна різних років творчості автора. Роботи різняться жанрово, у кожної помітна своя ідея, однак їх об’єднує особливий стиль майстра, своєрідне бачення здавалося б щоденного й звичного. Перша, стартова робота виставки — «Вулиця Комінтерну», розміщена в самому центрі зали експозиції, занурює відвідувачів у світ яскравих барв художнього світу автора.
Для музею виставка молодого художника — не перший досвід. «Три роки тому ми розпочали проект «Відкриваючи нові імена», — розповідає Людмила ДАВИДОВСЬКА, завідувач сектору організації виставок. — З часом цей творчий проект відійшов на другий план, але зараз ми вирішили його відновити. Ми перш за все відкрили нові імена майбутніх відомих художників. Вони, безперечно, талановиті, й хочеться, щоб таким чином про них дізналися кияни й гості нашої столиці». Для Рибалка ця експозиція не перша. Максим брав участь у показах в Україні, Великобританії, Італії. «Після цієї виставки у мене з’явилися думки про те, що я хочу написати далі. Думаєте, я знайшов свій стиль, — перепитує художник? — По-моєму, це вічний пошук. У різний час мене надихають різні майстри, зокрема: Мікеланджело Караваджо, Ганс Роудольф Ґіґер — це різні люди з різних епох, але в кожного бачиш і відкриваєш щось для себе».
ПЕЙЗАЖІ МИТЦЯ ПРОПОНУЮТЬ ГЛЯДАЧЕВІ ЗМІНИТИ КУТ ЗОРУ СПРИЙНЯТТЯ БУДЕННИХ ВУЛИЦЬ І БУДІВЕЛЬ, ДОДАТИ КОЛЬОРУ, ВИРУ ЕМОЦІЙ І РУХУ ДАВНО ЗНАЙОМИМ БУДІВЛЯМ. КАРТИНА «ВУЛИЦЯ ЛЬВА ТОЛСТОГО»
Міські пейзажі Максима Рибалка — переважно... київські, бо це його рідне місто. Вокзал, вулиці Льва Толстого, Пушкінська, Ярославів Вал — місця, якими митець ходить із дитинства, які тепер втілилися у його полотнах. Ці пейзажі не урбаністичні, вони пропонують глядачеві змінити кут зору сприйняття буденних вулиць і будівель, додати кольору, виру емоцій, руху давно знайомим будівлям.
«У Максима Рибалка індивідуальний напрям і манера індивідуальна, — коментує роботи Анатолій ФРОЛОВ, член Національної спілки художників України. — Тому що зараз часто копіюють майстра чи школу — той пуантилізм, імпресіонізм, Архипа Куїнджі, або намагаються Михайла Врубеля скопіювати — а Максим вільний від цього, просто шукає свій шлях через практику цих робіт, через виконання».
«ХУДОЖНИК ПОВИНЕН ГОВОРИТИ КАРТИНАМИ», — ПІДКРЕСЛЮЄ МАКСИМ РИБАЛКО. ПОЛОТНО «ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ»
Максим Рибалко реалізувався як художник не лише у написанні картин, а й у створенні настінних зображень — від орнаментів та пейзажів, алюзій на «м’які годинники» Сальвадора Далі до зображень святих Володимира й Ольги у церковному розпису. Художник не розмежовує ці дві сфери, розповідаючи, що у будь-якому разі живе цим, а те, що живопис набуває у його творчості різної форми — не має ніякого значення.
Пейзажі художника й позачасові, вони не потребують співвіднесення з реальними об’єктами дійсності, з яких написані, а творять окрему реальність, залучення до якої пропонує автор. Так, дивлячись олійні полотна М.Рибалка немов відчуваєш і подих вітру («Вітер в раю»), і краплі дощу («Півонії під дощем»), забуваєш про плинність часу («Нічна прогулянка», «Айвовий сад»)...
— Я вже придумав кілька нових робіт, які потім переростуть у серію. Вони не будуть схожі на попередні, будуть нестандартними формати, я вийду за рамки полотна й фарб...», — поділився планами художник.
Експозицію «Кольори життя» можна відвідати до 29 липня.
