Без права на владу

Як тільки в Україні стартувала парламентська передвиборна кампанія, на наших центральних каналах почали з’являтися суспільно-політичні, як їх називають, а насправді всуціль політичні ток-шоу. На початку вересня в ефір вийшли одразу дві нові програми. Канал «1+1» запустив проект «Право на владу», де немає ведучого, а є тільки механічний голос як у «Що? Де? Коли?», який постійно лякає гостей студії революційними барабанами і народною люстрацією. А «Інтер» відновив своє «Чорне дзеркало» з Євгеном Кисельовим, кілька випусків якого канал транслював перед президентськими виборами. Здавалося б, такі різні канали і редакційна політика, але такі схожі за формою ток-шоу. Студії і ведення програм нагадують театральну сцену, збігаються трактування останніх подій, особливо критика перемир’я, і посилання на Хасавюртські угоди (чеченські мирні договори, після яких розпочалася Друга чеченська війна – авт.). Навіть спільні персони показалася за ці кілька ефірів – нардеп Ірина Геращенко і колишній зам міністра оборони Леонід Поляков.

Якщо глядач уже хоч трохи був знайомий із «Чорним дзеркалом» Євгена Кисельова, знав, які прийоми і стиль розмови можна очікувати, то від «Права на владу», природно, очікували чогось нового. Але новим стало лише те, що канал вирішив приховати особу свого ведучого, чим «голос» і скористався, щоб неприховано виявляти свої симпатії і антипатії до гостей програми. Наприклад, у першому ж випуску відкритому цькуванню піддали екс-регіонала Юрія Мірошниченка, якого «ставив на місце» не тільки ведучий, а й його опоненти в ефірі – Ірина Геращенко, Антон Геращенко та Сергій Соболєв. У наступному випуску «хлопчиком для биття» мав стати Микола Левченко (до речі він таку роль виконував і у весняних випусках «Чорного дзеркала»), але він не прийшов, напевно, взявши до уваги досвід свого попередника.

Іще одне новаторство ток-шоу «Плюсів» – «голос» інколи вимагає у гостей програми «подивитися йому в очі», тобто в камеру, що знаходиться над головами політиків і чесно відповісти. Цікаво, чи пригадує ведучий у цей час «Важко бути богом»?.. Правда, питання які ставить безтілесний провідник ток-шоу досить популістичні. Наприклад, чи готовий стріляти в російського солдата Антон Геращенко і чи проголосував би Сергій Соболєв за скасування смертної кари у випадку суду над Гіркіним, Захарченком, Бородаєм, Безлером. На що присутні з гордістю відповіли «так» і «ні» відповідно. Правда, популізмом грішить не тільки «голос», а й самі присутні. Ось Ірина Герашенко наприклад говорить, що чесні вибори залежать не тільки від влади, а й від виборців, які не мають права продаватися за гречку. Дивлячись на списки партій, і тих осіб, які йдуть «по-новому» в парламент, навіть думати лячно, скільки там гречки і іншої капусти задіяно. До слова, кожен випуск «Права на владу» розпочинається словами французького філософа Жозефа де Местра: «Кожен народ має ту владу, на яку заслуговує». А потім б’ють нібито революційні барабани. Така собі парадигма української історії.

І якщо «Право на владу» виглядало в пілотних випусках скоріше як презентація своєї політсили, бо майже всі запрошені вживали хоч раз «з моєї позиції і позиції нашої партії», то у Євгена Кисельова в студії переймалися іншими політичними силами. Ведучого «Чорного дзеркала» постійно хвилювало питання, чого чекати від Росії. Допомогти знайти відповідь Кисельову мали Дмитро Єловський – московський кореспондент «Інтера» і Марат Гельман. Останній розповідав про враження від своєї розмови з Володимиром Лукіним, якого охарактеризував у статті журналу «Новое время» як «найбільш пристойного з путінської команди». Чому українці мали слухати, як вони «руйнують зв'язок між двома народами» – не зрозуміло. Один епізод програми дуже точно дав зрозуміти, як канал ставиться до своїх глядачів. Спіч Гельмана із довгими вибаченнями перервали на дзвінок «Світлани з Первомайська». Жінка сказала, що уже 45 днів люди ховаються по підвалах, немає світла, води, їжу діставати важко, особливо міським, тому ті, хто живуть у приватних секторах намагаються ділитися харчами. «Спасибо вам Светочка, держитесь», - говорить Олексій Ліхман, ведучий «Інтера», який допомагає Кисельову проводити «Чорне дзеркало». «Извините, что прервали Марата», - це уже репліка в студію. І далі знову повертають в ефір російського політтехнолога.

Узагалі глядачі «Інтера» можуть уже починати звикати до такої риторики. У іншому випуску «Чорного дзеркала», розмовляючи з іспанським політиком Хав’єром Соланою, ведучий жаліється, що європейці навіть надію не залишають Україні на членство в ЄС у майбутньому. «Росія, ЄС і Україна досягли згоди у тому, що втілення в життя угод про асоціацію відкладається на рік», - виголошує Кисельов. При цьому цитує міністра економічного розвитку РФ Олексія Улюкаєва, який подає цю інформацію так, нібито це Росія домовилася з ЄС відкласти асоціацію з Україною. Не забув ведучий нагадати, що Улюкаєв «погрожував певними заходами у відповідь», якщо не… «Виходить налякав європейців пан Улюкаєв?» – закінчує свій феєричний спіч телеведучий. По тому боці екрану – тиша. У певний момент Хав’єр Солана, напевно заплутався, якому саме каналу дає інтерв’ю – російському чи українському. «Давайте я поясню, - зрештою спантеличено починає іспанець. – Сьогодні президент Порошенко пояснив, яка ситуація в плані переговорів з точки зору України...» Ось таке воно українське телебачення, в якому не ведучі ток-шоу говорять про Україну, а європейці…

Правда, «голос» «Права на владу» теж далеко не ідеальний. Наприклад, ведучий дозволяє собі такі пасажі: «Поясніть матерям тих, хто воює на Сході, чому якщо мир може бути таким близьким його треба відсунути у часі?» Або з усіх можливих питань, які ставили політикам глядачі по інтернету, зачитує саме це: «Чи потрібні Донецька і Луганська область Україні, вірніше населення, яке там живе, судячи з того, що ви нас кинули без пенсій, зарплат, соціальних виплат ось уже три місяці як. Сподіватися на краще не доводиться». Або вдається і до відвертих перекручень. «Сьогодні у Вашингтоні президент Порошенко заявляє, що готовий дати більше прав сепаратистам, ніж будь-якій частині України за всю історію – це цитата», - по-менторськи заявляє «голос». От тільки у промові Порошенка немає слова «сепаратисти», є мешканці Донбасу. А далі цитата звучить так: «Я готовий обговорювати будь-що, окрім розчленування України». І хто потім сепаратист?

Єдине, що поки різнить «Право на владу» і «Чорне дзеркало» – це переважна більшість гостей. Принаймні ток-шоу «Плюсів» намагається витягати в ефір незатерті обличчя. Наприклад, Андрія Садового. До речі, цікаво було спостерігати за цим випуском, де за умовне право на владу львівський мер боровся з Юрієм Луценком і Андрієм Парубієм. «Голос» намагався спровокувати дискусію хто до кого не прийшов і не закликав разом іти на вибори – «Народний фронт» до «Блоку Петра Порошенка» чи навпаки. Проте після кількох формальних реплік з обох сторін Парубій промовив: «Я здивований з дискусії хто як йде, ми ж шануємо один одного», на що Луценко заусміхався і ствердно закивав. Коли прийшов час голосувати за позицію опонента, яка найбільше до вподоби, зрозуміло, що екс-секретар РНБО і глава президентської партії вибрали один одного. «Ви в меншості, лідер антипатій», - сказав тоді ведучий Андрію Садовому і… помилився. Голосування глядачів розставило все на свої місця – 49% «за» мера Львова, а решту поділили різні самооборони: 31% - голові «Народної самооборони», 20% - коменданту Самооборони Майдану. Глядач голосує за конкретику, проти популізму, шовінізму, русизму та інших –ізмів. Та чи чують його на «олімпі» українського ТБ?