Перейти до основного вмісту

Біблійні ремінісценції

10 квітня, 16:20
КАДР ІЗ ФІЛЬМУ РЕЖИСЕРКИ ДЖУЛІЇ ЛІ «СПЛЯЧА КРАСУНЯ» / ФОТО НАДАНО ПРОГРАМОЮ «АРГУМЕНТ-КІНО»

Уночі з 13 на 14 квітня о 1.20 на телеканалі «1+1» дивіться програму «Аргумент-кіно» та фільм австралійської режисерки Джулії Лі «Спляча красуня».

«Спляча красуня» по-австралійськи стала чи не найгарячішою сенсацією Каннського міжнародного кінофестивалю 2011 року.

Сюжет зав’язується таким чином... Головна героїня на ймення Люсі підробляє тим, що в одному з фешенебельних обійсть, приведена до стану забуття, проводить час у так званій кімнаті сплячої красуні. Згодом Люсі прокидається, нічого не пам’ятаючи, отримує платню і йде у своїх справах. Та з часом Люсі украй кортить дізнатися, а що ж відбувається, коли вона, власне, спить?

Вважається, що сюжет цього фільму — це така собі алюзія та ремінісценція на відому біблійну історію про Сусанну і старців, яка здавна є досить популярним сюжетом для різноманітних літературних і мистецьких трактувань, особливо ж у живописі.

Також ця стрічка розглядається як своєрідна новітня версія культової еротичної сатири геніального іспанського кінорежисера Луїса Бунюеля «Денна красуня». Хоча, насправді, поняття еротика, еротизм у випадку «Сплячої красуні» мають прикладатися надзвичайно обережно, бо, попри все, еротизм як такий у фільмі практично відсутній.

Для авторки фільму — це режисерський дебют. Узагалі ж Джулія Лі — письменниця, і свою першу стрічку вона створила, звісно ж, за власним сценарієм.

Фактично, це кіно про самотність, про апатію і дихання смерті; кіно про приспану сексуальність і пробудження фемінізму. Власне, про те все, що є близьким для творчого світогляду однієї з найвідоміших у світі режисерок — також письменниці — Джейн Кемпіон, яка, переказують, і благословила свою підопічну на шляху до конкурсу Каннського фестивалю.

Джейн Кемпіон — новозеландка, але також працює в австралійському кінематографі. І, зауважимо, вона є єдиною жінкою-режисером, яка отримала «Золоту пальмову гілку» на Каннському фестивалі — за фільм «Піаніно», двадцять років тому.

У програмі також демонструватиметься спеціальний сюжет про мистецькі особливості зображення й трактування жіночої тілесності в австралійській та новозеландській кінематографіях.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати