Cherchez la femme

Російський фотограф Дмитро Костюков виконував редакційне доручення від New York Times. Приводом для насильницьких дій із боку невідомих у штатському стала акція протесту, яку активістки Femen готували до 1025-річчя Хрещення Русі. Дмитро ж потрапив під «зачистку» випадково. Саме в день акції, 27 липня, він знімав квартиру учасниць руху для американського видання. Коли виходив із будинку разом з активістками Femen Оксаною Шачко, Олександрою Шевченко та Яною Ждановою, на них уже чекали. Група чоловіків без будь-яких пояснень чи представлень напала на фотокора і дівчат, їх повалили на асфальт і стали бити ногами. Після чого «запакували» у... міліцейські машини, які стояли на місці подій, і відвезли до Оболонського райвідділу міліції. Там їх протримали всю ніч. А наступного дня зранку Оболонський районний суд Києва постановив: дівчат визнати винними за статею «Дрібне хуліганство», а Дмитра Костюкова — за статтею «Злісна непокора законній вимозі працівника міліції».

Як повідомляє «Телекритика», начальник відділу зв’язків із громадськістю ГУ МВС Києва Ігор Михалко заявив, що учасниці руху, можливо, йшли на акцію, однак «усі вони були оголені й розмальовані».

Ситуація склалася неоднозначна. З одного боку, Femen — організація зі скандальною репутацією, а з другого — медіа-експертам ця ситуація нагадує радянські «зачистки» у Москві перед проведенням Олімпіади.

«День» поспілкувався з побитим та затриманим російським фотографом Дмитром КОСТЮКОВИМ.

— Півтора місяця тому я приїжджав в Україну за дорученням New York Times, щоб зробити репортаж про Femen, — розповів він. — Але тоді не всі дівчата були в Києві, й моя історія вийшла незавершеною, адже я не зняв усе, що хотів. Цього разу я приїхав до Києва, і ми домовилися, що я познімаю побут Femen. Прийшов до них у суботу о пів на четверту, попрацював півгодини. Дівчата викликали таксі й стали виходити з дому, щоб їхати у центр міста на акцію протесту в день Хрещення Русі. Вони були повністю одягнені, плакати тримали складеними в кишенях. Як тільки ми вийшли, на нас напали люди в цивільному під наглядом міліції. Femen і мене повалили на асфальт, почали бити ногами, відібрали камеру. Потім повантажили в машини і відвезли до райвідділу. Зі слів співробітників міліції, нас били СБУ-шники. Це говорилося неодноразово, прямим текстом, на різних рівнях. Ніхто не розглядав мене як журналіста, якому перешкоджали збирати інформацію. Я подаватиму апеляцію у зв’язку з рішенням суду, тому що я — не винний. Але швидше за все апеляцією все і закінчиться. Якщо я подам заяву в міліцію, що мене побили невідомі, вона перетвориться на «висяк», і в результаті, коли потрібно буде закрити справу, її повісять на людину, яка цього не робила.

— Як ви особисто оцінюєте діяльність Femen?

— Я до них ставлюся нейтрально. Я фотограф, і моїм завданням було — показати, як вони живуть. Вже зараз вони стають більш важливою організацією за кордоном, ніж на своїй Батьківщині. З України вони взагалі можуть зникнути, і мені як фотографу було важливо не упустити цей момент. Я не бачу причин не знімати їх далі. У мене немає завдання лізти на рожен і чинити опір силовій машині. Жодного разу за всю мою роботу з різними агентствами або журналами, під час зйомок на війні або розгону мітингів, я не зазнавав насильства з боку співробітників спецслужб.

Випадки утисків прав журналістів, як і прав людини загалом, останнім часом в Україні почастішали. «День» неодноразово писав про «справу Ольги Сніцарчук і Владислава Соделя», про напад на Георгія Ермана тощо. Проте одна річ, коли журналісти страждають через політичну «неугодність», і зовсім інша — коли своїми статтями і фотозйомкою вони популяризують дії скандальних організацій зі спірним джерелом фінансування. Чи має в цьому разі бути журналістська солідарність, «Дню» прокоментував медіа-юрист Інституту медіа-права Ігор РОЗКЛАДАЙ.

— За статтею 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема за непокору міліції, цих людей і справді могли затримати до винесення вироку, — говорить Розкладай. — Однак у такому разі міліція мала повідомити їхнім родичам про затримання. Щодо солідарності медіа-спільноти, то я вважаю, що на будь-який напад на журналіста його колеги повинні реагувати — або захищати, якщо є порушення прав людини, або вживати заходів щодо журналіста, якщо він порушив стандарти. Свобода слова — поняття настільки широке, що допускає навіть такі прояви діяльності, як акції Femen. І якщо протест відбувається, журналіст має право його висвітлювати. Коли при цьому проти нього застосовують силу, винні мають бути покараними. Тим більше, що у цьому інциденті задіяний іноземний журналіст.