Чорнильна бомба злочинної дипломатії
Талейрану приписують вислів: «Язик даний дипломатові для того, щоб приховувати свої думки». Ремесло дипломата, дійсно, вимагає мистецтва домовлятися з людьми, що представляють країни з інтересами, що неабияк відрізняються від інтересів власної країни. І це, дійсно, вимагає вміння дозувати правду про свої цілі, не розкривати їх цілком. Але коли дипломат переходить на повну, тотальну брехню, прямо дивлячись співбесідникові в очі, називає чорне білим, він виходить за межі своєї професії. А коли дипломат своїми діями провокує війну, він стає злочинцем. Оскільки війна — це справа військових. Робота дипломата в тому, щоб відстоювати інтереси своєї країни мирними засобами.
З приходом у керівництво МЗС Сергія Лаврова це відомство поступово припинило бути дипломатичним. Сергій Вікторович володіє дивним даром брехати в обличчя своїм співбесідникам, зберігаючи при цьому абсолютно непроникне обличчя. Коли це роблять російські телебрехуни, їх захищає від аудиторії екран телевізора: телеглядач не може запитати брехуна, де його совість. Коли мільйонам бреше Путін, йому теж неможливо поставити запитання, чи не соромно йому весь час брехати. Лавров постійно бреше в обличчя своїм колегам-дипломатам, чудово розуміючи при цьому, що вони знають, що він бреше. І знають, що він знає, що вони знають про його брехню.
У великому інтерв’ю газеті «Московский комсомолец» від 10.02.2016 Лавров у черговий раз набрехав, що Росія завжди виконувала свої зобов’язання по відношенню до України, закріплені Будапештським меморандумом 1994 року. Ось вона, ця пряма брехня Сергія Лаврова: «Єдине конкретне зобов’язання в цьому меморандумі полягає в тому, що Росія, США і Велика Британія не застосовуватимуть проти України ядерну зброю». Кінець цитати.
Коли попередник Лаврова, В’ячеслав Молотов, укладав з Ріббентропом знаменитий пакт 1939 року, ці двоє, Молотов і Ріббентроп, розуміли, що роблять підлоту, тому протокол про розділ Польщі зробили секретним. Лавров бреше відкрито, чудово розуміючи, що текст Будапештського меморандуму будь-яка людина може подивитися в інтернеті й побачити, що Лавров бреше. Оскільки там, у пункті №1 записано: «Поважати незалежність, суверенітет і наявні кордони України відповідно до принципів завершального акту ОБСЄ». А в пункті №2 сказано: «Утримуватися від загрози силою або її вживання проти територіальної цілісності й політичної незалежності України і ніколи не застосовувати НІЯКИХ їх озброєнь проти України».
Ви чуєте, Сергію Вікторовичу, ніяких озброєнь, а не лише ядерних. Поважати кордони України, наявні на момент 1994 року, в межі яких входять і Крим, і Севастополь і Донецьк з Луганськом. Поздоровляємо, вас, Сергію Вікторовичу, збрехавши в черговий раз.
Те, що робить Лавров, — це імітація дипломатії. Так само, як те, що роблять, наприклад, Соловйов з Кисельовим, — це імітація журналістики. Оскільки метою дипломатії є поліпшення відносин між народами, а брехня Лаврова працює в прямо протилежному напрямку. Це не «брехня для порятунку», як, наприклад, коли лікар не говорить пацієнтові всієї правди, щоб уберегти його від зайвих хвилювань. Брехня Лаврова спрямована на розпалювання ворожнечі між народами.
У Німеччині живуть 4 мільйони росіян. У останні місяці серед них проводиться спецоперація, мета якої розпалити серед них істеричні настрої, збудити ненависть до біженців з країн Близького Сходу і таким чином, з’єднавши цю хвилю ненависті з екстремістськими проявами в середовищі самих біженців і нацистськими настроями в середовищі німецького населення, дестабілізувати ситуацію в найбільшій європейській країні, а отже, і в Європі в цілому. Спецоперація «бідолашна Ліза» побудована на брехні щодо історії з російською дівчинкою, яка нібито була викрадена й згвалтована групою близькосхідних біженців. Поліція Німеччини встановила, що дівчинку ніхто не викрадав і вона весь час відсутності добровільно була в гостях у свого знайомого. Усі, зокрема й адвокат сім’ї дівчинки, вже зрозуміли, що версія про викрадення й згвалтування неспроможна. Проти російського журналіста, який вкинув цю фальшивку, порушується кримінальна справа. І лише глава МЗС Лавров продовжує брехати відчайдушно, стверджуючи в інтерв’ю «МК»: «Зрозуміло, що дівчинка абсолютно точно не добровільно зникала на 30 годин».
Лавров прийшов до МЗС 9 березня 2004 року. За минулі після цього роки, особливо останнім часом, становище Росії у світі кардинально змінилося. Перефразовуючи слова про Сталіна, приписувані Черчиллю, а насправді написані польським троцкістом Ісааком Дойчером, можна сказати про Лаврова: «Він прийняв Росію гідним членом міжнародного співтовариства, членом клубу провідних світових держав G8, а залишає світовим ізгоєм, коло «союзників» якого обмежене такими «гідними» суб’єктами світової політики, як Асад, Хесболла й стражі ісламської революції. У Європі головними стратегічними союзниками за Лаврова стали нацисти. Зокрема, «Національний фронт» Марін Ле Пен, який відмовляються фінансувати у Франції, знов, як і 2014 року, збирається звертатися за фінансовою підтримкою до Росії.
Сьогодні загроза третьої світової війни походить із сирійського конфлікту, де Путін дедалі лютіше бомбить противників Асада і передусім мирне населення й цивільні об’єкти, лікарні, ринки, житлові квартали. Бомбардування Путіна своїми словесними плетивами про перехідні періоди й припинення вогню прикриває Лавров. У переговорах, організованих Лавровим у Женеві, у Відні і Нью-Йорку Лавров нескінченно бреше про те, що авіація Путіна бомбить «ІДІЛ», у той час як мета Путіна знищити всю опозицію й залишити у Сирії лише дві сили: Асада й «ІДІЛ», змусивши світ обрати менше зло.
У головоногих молюсків, каракатиць, восьминогів і кальмарів є пристосування, яке називається «чорнильна бомба». Воно служить для обману противника. Коли хижак нападає, восьминіг випускає «чорнильну бомбу», яка забарвлює довкола весь водний простір, а сам зникає в цьому чорнильному тумані. Лавров працює у Путіна такою «чорнильною бомбою».
Існує точка зору, що в усіх злочинах, здійснених останніми роками від імені Росії, винен один Путін, а інші лише виконували його злочинну волю. Є інша точка зору, що винні однаково всі громадяни Росії. І одне й друге неправильно. Путін, поза сумнівом, головний злочинець. Громадяни Росії всі несуть відповідальність. Але різною мірою. Нюрнберзький трибунал засудив не лише тих, хто командував масовими вбивствами. Колега Соловйова й Кисельова Юліус Штрейхер був повішений, оскільки, як і вони, розпалював ненависть, що призвела до вбивств.
За вироком Нюрнберзького трибуналу був повішений колега Лаврова Ріббентроп. Сергію Вікторовичу слід частіше читати документ, що називається: «Допит підсудного Ріббентропа від 1—2 квітня 1946 року. Стенограма засідання міжнародного військового трибуналу». Дуже корисне читання. Там обвинувачі від Великої Британії, Франції й СРСР дуже дохідливо пояснюють, що таке «злочинна дипломатія» і чим вона відрізняється від виконання професійних дипломатичних обов’язків. Ось, наприклад, обвинувач від Великої Британії Файв запитує з приводу нападу на Югославію: «Ви вважаєте правильним напасти на країну без вживання яких-небудь дипломатичних заходів?» А ось той-таки Файф після кількох запитань про роль Ріббентропа у залученні Японії до війни проти США робить висновок: «Я вважаю, що ви робили все, щоб підбурювати Японію до війни проти США».
А ось уже представник СРСР Руденко ставить Ріббентропу своє запитання: «Ви були міністром закордонних справ фашистської Німеччини з 4 лютого 1938 року. Ваш прихід на цю посаду збігся з початком періоду, коли Гітлер здійснив низку зовнішньополітичних акцій, що призвели зрештою до світової війни. Виникає запитання, чому Гітлер призначив вас міністром закордонних справ якраз перед початком здійснення широкомасштабної програми агресії?».
У Ріббентропа не знайшлося виразних відповідей на запитання обвинувачів. І дипломатичний імунітет його не захистив від зашморгу. Час зараз гуманніший, і його колезі Лаврову зашморг не загрожує. Але відповідати за злочинну дипломатію рано чи пізно доведеться.
