— Чи є в наших ЗМІ табу на певні теми? Чому?

Данило ЯНЕВСЬКИЙ, шеф- редактор «ТСН»:

— Так, звісно, в ТСН, наприклад, існує табу на поширення інформації... Більш того, ми ніколи цього не приховували. Більш того, це той випадок, коли всі співробітники ТСН розділяють позицію політичного й державного керівництва України. Сподіваюся, так само, як і журналісти опозиційної газети «День». Йдеться про інформацію, що сприяє розпалюванню міжнаціональної, міжконфесійної та, що характерно, міжсексуальної ворожнечі.

Наталя ЧУБА, журналіст програми «Вікна» (СТБ):

— Мені здається, існує неписане табу на пряму критику Президента або інших «перших осіб». Так, усе більше натяки та недомовки, але ніхто не ризикує критикувати прямо. Чому? Відомо, що перші особи держави не люблять і не переносять критики, навіть справедливої. А вплив ці люди на ЗМІ в Україні мають. Ось журналісти й стараються особливо не «наїжджати», оскільки знають, що наслідки такої критики не примусять довго чекати.

Щодо інших тем... Є теми, на які рідко або практично ніколи не звертають уваги. Наприклад, — тема психічного здоров'я нації, інтелектуальної та культурної її деградації. Адже такі проблеми існують, і вони досить серйозні. Не знаю, наскільки сьогодні можливо дослідити їх досконально, але, якщо зайнятися цим, я впевнена — ми дізнаємося про себе багато страшних речей. Можливо, причина своєрідного табу в цьому випадку полягає в тому, що ми, журналісти, — також частина цієї нації й нам якось ніяково стає, коли ми починаємо копатися в цій темі.

Мало говориться й про конкретні проблеми людей, які перебувають у системі виправних закладів. Не про те, як їм погано «взагалі», а про найконкретніші речі: про харчування, стосунки з начальством, гомосексуальні стосунки, зрештою. З одного боку — це ніби «соромітні» теми, а з іншого — телевізійникам, приміром, це показати практично неможливо. Якщо вдається зняти подібний заклад, то, як правило, — зразково-показовий, де до приїзду знімальної групи ретельно готуються заздалегідь.

До речі, ось про табу на деякі зйомки можна говорити дуже багато...

Тетяна БОЛЬ, «Новий» канал:

— На «Новому» каналі табу на теми для сюжетів не існує. Ми висвітлюємо все: від політики — до сміттєзвалищ, — розповідаємо про всіх: від Президента — до бомжа. Говорити можна про все, але зважаючи на певні етичні норми.

Існує табу на хамство, приниження людини, з якою розмовляєш, брехню. А ще існує табу на непрофесіоналізм.

Олесь КОВАЛЬЧУК, оглядач програми «7 днів»:

— Ні, табу на певні теми немає. Є табу на певні особистості. Усе залежить від орієнтації конкретної редакції на читача або глядача. У програмі «Сім днів» немає табу на жодну тему, але табу на деякі особистості на Першому національному будуть завжди. На жаль, так традиційно вже склалося. І це не залежить від того, відбуваються в державі серйозні зміни чи ні. Це пов'язано зі специфікою в країні кожного з ТБ- каналів і видань, які залежать від політиків і «господаря» (а не власника). Крім того, сьогодні не треба забувати і про передвиборний ажіотаж у пресі і на ТБ.

Я сам був свідком того, як у нашій програмі заявлену в сценарії людину вилучали, бо на неї накладено «заборону».

Однак у цьому питанні є ще абсолютно інша проблема. За вісім років незалежності більшість зареєстрованих видань (у тому числі «альтернативних» офіційним) так і не стали загальнонаціональними чи всеукраїнськими, що означає, фактично, заборону в інформаційному просторі всієї країни одних і тих же осіб.