Гарячі теми:

Друкарі й кобзарі Майдану

Або Як багатотисячний мітинг став неповторним культурним феноменом новочасної української історії

20 лютого, 16:20

Переконаний: цей досі не осмислений багатогранний феномен вивчатимуть у майбутньому і наші, і зарубіжні дослідники. А поки що приверну увагу читача до однієї із одухотворюючих граней Майдану — мовленого, писаного, друкованого, переданого через інтернетні мережі Слова. Народжене з глибини вразливих душ, перепущене через вир добротворчих прагнень і сподівань, це слово нуртує тут вільним птахом, доторкується живильною силою щодня, щогодини до десятків тисяч сердець, спонукає думати, стверджує чуття гідності, вселяє надію, розправляє крила правди, єднає народ.

Як і в часи Помаранчевої революції, так і нині мої студенти — майбутні журналісти та редактори-видавці — саме під цим кутом зору вивчають Майдан, збирають, аналізують, а інколи й самі творять це Слово у різних його матеріальних проявах: листівках, плакатах, бюлетенях, маніфестах, газетах, журналах, брошурах і навіть книгах. Одне слово, готуються стати Професіоналами, Патріотами і просто Порядними людьми.

Друкованої продукції, розмножуваної кількома тисячами разового накладу засобами малої поліграфії, на Майнаді справді багато. Творять її переважно ентузіасти на власні кошти чи пожертви однодумців. Саме такі видають, для прикладу, «Громадянський маніфест». У вихідних відомостях цього періодичного органу редакція зазначається просто: «Кілька друзів, які вірять, що освіченість і політизація суспільства — шлях до перемоги над «кишеньковою» владою України». Різножанрові публікації носять переважно характер найбільш резонансних передруків із посиланням на конкретні зарубіжні та українські джерела. Актуальність публікацій засвідчують їхні назви: «Не гроші, а цінності», «Міф про Донбас, який годує Україну», «Братські обійми Кремля», «Азарова знову зловили на брехні» тощо. Подібних періодичних або разових друкованих видань тут десятки. Деякі з них поширюються через прес-центр Майдану, деякі — просто з рук.

З другої половини грудня й донині найбільш тиражними і витребуваними серед народу були різні види видань, переважно двох-чотиришпальтових листівок, спрямованих на підтримку Всеукраїнської громадянської акції бойкоту товарів та послуг, вироблених кампаніями, що належать членам провладної регіонів. У таких виданнях домінують, окрім коротких коментарів, списки брендів, ЗМІ, фінансових та медичних установ, автозаправних станцій, продуктів харчування, торгівельних точок відповідних власників.

Започатковану друкарями акцію бойкоту активно підтримали творці мережевих видань.

Паралельно з друкованими виданнями поширювалися яскраво оформлені плакати з влучними слоганами на кшталт: «Бойкот фінансистам кривавих побоїщ», «Не купуй — ігноруй», «Жодної копійки в общак», «Ти заробляєш — він краде».

До речі, кількість створюваних на Майдані плакатів, різноманітність їх за тематикою, майстерністю поєднання слоганів і зображального ряду, високим рівнем поліграфічного виконання вражає. Можна з впевненістю говорити про своєрідний ренесанс цього дієвого виду видавничої продукції. А ще — про відродження сучасними художниками-оформлювачами призабутої, а точніше, притлумленої владою національної малярської традиції періоду УНР, яку в науці називають нарбутівською.

Звичними стали на сцені Майдану виступи знаних і маловідомих поетів, піснярів, бардів, самодіяльних народних колективів із областей. Власне, на цю, без перебільшення, головну сцену країни легко вихлюпнулося те, що зусиллями деяких можновладців-українофобів та власників-олігархів теле— та радіоканалів із менталітетом Вєрки Сердючки грубо витіснилося з національного інформаційного простору. Це наша невмируща українська пісня, це муза Великого Кобзаря і муза рядового учасника Майдану.

Майже цілодобово задіяне стареньке піаніно біля міського магістрату, розносячи наперекір морозу й довколишній тривозі чарівні мелодії. Сотні професійних і самодіяльних співаків сідали за нього, творячи щоразу широке родинне коло. Цей інструмент надійно охороняють молоді гвардійці, бо переконані, що він став уже легендою, яку живою слід зберегти для історії.

Зі сцени, після виступу ще одного молодого поета з віршем про коротке слово «беркут», яке «на віки будуть соромитися вимовляти українці», оголошено, що готується до друку перша книжкова збірка з промовистою назвою «Кобзар з Майдану». Не знаю, чи потраплять до цієї збірки ось ці вірші, що поширювалися на Майдані в листівках, деякі з них — у мережі, а ще деякі виконувалися під звук гітари. Отож, уже стали народними піснями.

Вибірку зібраних студентами таких несподівано щирих, правдивих, влучних, талановитих строф, що стали своєрідним літописом ганьби одних і честі інших, пропоную читачам «Дня». Судячи зі стилю, їх писав один автор. Прізвище його досі встановити не вдалося. Але про таких кажуть — українець, християнин, правдива душа.

Нехай цей безіменний автор лишиться для історії ще одним сміливим і чесним, правдивим і талановитим кобзарем-літописцем Майдану.

ФОЛЬКЛОР ЄВРОМАЙДАНУ

Після Вільнюса

Заболіла у неділю в президента

голова:

«Чи сміятись, чи ховатись,

чи вигадувать слова?

Чи тікати до Китаю із рідного

краю?

Вже і Путін не підкаже,

що робити маю»

Обіцяв в Євросоюзі рай нам,