Духи Лавкрафта

Уночі з 20 на 21 жовтня о 00.15 на телеканалі «1+1» дивіться програму «Аргумент-Кіно» та фільм режисера Стюарта Гордона «За межею».

У фільмі американського сценариста й режисера Стюарта Гордона «За межею» йдеться про те, що, за гіпотезою вченого Преторіуса, люди співіснують з іншим, невидимим світом, який оточує нас повсякчас. А ключем для проникнення до цього паралельного світу є наше «третє око», приховане за лобовою кісткою. Послідовно Преторіус винаходить машину-резонатора, за допомогою якої вдається матеріалізувати жахливі підтвердження гіпотези.

Про горормейстерську творчість постановника фільму «За межею» Стюарта Гордона та на загал про його кіноепоху йтиметься у програмі в спеціальному сюжеті. Я ж бо принагідно зауважу, що Гордон також є автором сценарію до знаменитої комедійної стрічки 1989 року режисера Джо Джонстона «Люба, я зменшив дітей».

Коли ж підступитися ближче до нашої актуальної сюжетики й жанру, то треба наголосити, що Стюарт Гордон є великим шанувальником творчості американського письменника першої половини ХХ століття Говарда Філліпса Лавкрафта, кілька творів якого, зрештою, й екранізував. Стрічка «За межею» — також екранна адаптація однієї з новел Лавкрафта, котрий, до речі, є послідовником Едгара Аллана По.

Варто зауважити, що твори Лавкрафта за його життя не користувалися великою популярністю в сучасників, зате по його смерті надзвичайно вплинули на західну масову культуру, залишивши непроминальний слід у творчості великого числа письменників, які працювали й працюють у жанрах містики та жаху. Й одним із безумовних творчих послідовників Лавкрафта є, зокрема, знаменитий «король жахів» Стівен Кінг.

Цікаво, що Лавкрафт також вважається одним із засновників надпопулярного нині, також серед українських читачів та глядачів, жанру фентезі. І цікаво, що у своїх творах він зазвичай посилався на давні книжки, котрі приховують секрети, яких не повинна знати людина. Переважно ці посилання були вигаданими, але деякі окультні роботи існували. Таким чином, поєднання вигаданих документів із реальними в одному контексті дозволяло, як це часто буває, першим, вигаданим, здаватися справжніми.

А найвідомішим із вигаданих манускриптів є Лавкрафтів «Некрономікон», про який письменник говорив найбільше і найчастіше. І його пояснення щодо цього тексту були так ретельно вибудувані, що багато людей і досі вірять у реальність цієї книжки. Ну, а 1993 року побачила світ і кінокартина з такою назвою — екранізація різними режисерами трьох новел Лавкрафта.

Сценарна ж основа фільму «За межею» цілком оригінальна й жодним чином не є заштампованою. Незвичайні повороти сюжету і зловісна, напружена атмосфера містичного горора, безумовно, робить цю картину однією із зіркових у своєму жанрі. Дарма, що рівень спеціальних ефектів дещо вже належить своєму часові — образи, створені з їхньою допомогою, правдиво лячні. Актори у пропонованих обставинах майстерно володіють гротеском, вміло переходячи з комедійного стану, до стану невимовного жаху.

Стрічка Стюарта Гордона мала три номінації на престижну американську премію «Сатурн», що вручається Академією наукової фантастики, фентезі й фільмів жахів, а також удостоєна трьох призів Каталонського фестивалю фантастичних фільмів у місті Ситжесі, серед яких і призи критиків та сценаристів.

Отже, «За межею» — на вас чекають духи Лавкрафта!