Фантастика на перший погляд

«Шкіра, в якій я живу» — фільм видатного іспанського кінорежисера Педро Альмодовара, котрий є володарем, здається, всіх можливих найпрестижніших кінонагород — «Оскарів», «Золотих глобусів», «Феліксів», відзнак Каннського кінофестивалю. Ця стрічка змагалася також у Канні, і це було 2011 року; а ще її визнано найкращим іншомовним фільмом Американською академією наукової фантастики, фентезі та фільмів жахів, яка вручає премію «Сатурн». Отже, фантастика від Альмодовара!

У фільмі розгортається трагічна історія геніального хірурга Роберта Ледґарда. Йдеться, власне, про те, як жахливі обставини й переживання привели його до великого винаходу — супершкіри, якій не страшний ні холод, ні вогонь. Оце і все, що можна сказати перед переглядом стрічки про її фабулу, адже більше Альмодовар не велів...

Власне, з проханням не переказувати у своїх статтях і рецензіях сюжету картини «Шкіра, в якій я живу» режисер звернувся до кінокритиків та журналістів під час згаданого Каннського фестивалю. Бо від перипетій оповідуваного сприйняття екранної історії багато чого залежить. Адже вона всуціль побудована на загадці. Як дотепно висловився один із шанувальників стрічки, хіба що Нострадамус міг би похвалитися, що сюжет цього фільму Альмодовара передбачуваний.

Зауважимо також, що сценарій картини Альмодовар майстрував за мотивами бульварної книжки жахів письменника Тьєрі Жонке, що називається «Тарантул». Разом із тим певні елементи фабули нової стрічки майстра перегукуються з мотивами його більш ранніх робіт — «Кіка», «Зв’яжи мене!» і «Закон бажання». У будь-якому разі, йдеться про героя, котрий воліє, намагається пристосувати навколишню реальність до власних бажань, зокрема, створити фізично ідеальну коханку, своєрідну живу ляльку, відмовляючи їй у власній волі. Така собі історія сучасного доктора Франкенштейна.

Сам Альмодовар зауважив, що основна думка його фільму полягає в тому, що сучасна наука може зробити з тілом людини все, що завгодно, та вона не здатна змінити людську свідомість, її дух, її гендер, тобто, так би мовити, «соціальну стать» людини. І тіло так само, як і стать, на думку Альмодовара, є не більше ніж оболонка, «шкіра, яку ми населяємо».

Принагідно ж у програмі демонструватиметься сюжет про зовнішні та внутрішні трансформації людини у фільмах Педро Альмодовара.

Головну чоловічу роль у фільмі «Шкіра, в якій я живу» виконує знаменитий іспанський актор Антоніо Бандерас, який уже давно перебрався до Голлівуду — в усіх можливих розуміннях цього слова. Однак саме Педро Альмодовар свого часу прославив Бандераса. І вважається, що роль в уже згаданому фільмі Альмодовара «Зв’яжи мене!» (1990 р.) є, власне, тією, що стала кар’єрним трампліном для Бандераса до Голлівуду.

Ну, а виконавиця головної жіночої ролі Елєна Анайя (замість якої від початку очікували побачити Пенелопу Круз) винагороджена за свої творчі труди й таланти іспанською національною премією «Ґойя».

Залишається насамкінець зауважити: насправді «Шкіра, в якій я живу» — це фільм не про фантастичні винаходи, а про помсту — страшну, шалену, божевільну.