Iмітація солідарності

В інформаційному просторі країни — чергова дискусія. Знову навколо УНІАН. У п’ятничному випуску «Дзеркала тижня» під матеріалом Віктора ТРЕГУБОВА «Отрута в крові», що присвячений появі недостовірної інформації на сайті агентства («Агенції з копірайту», «День» № 28-29 від 15 — 16 лютого 2013 р.) редакція видання заявила, що розпочинає бойкотувати новини УНІАН.

«...Наш сайт співпрацював з агентством доволі тісно. Тому з метою захисту своїх читачів від ризику вкидання недостовірної інформації редакції щотижневика «Дзеркало тижня. Україна» і сайту ZN.UA вирішили бойкотувати новинну стрічку УНІАН», — ідеться на сайті видання. Бойкот триватиме доти, доки керівництво публічно не пояснить причини появи сфальсифікованої інформації про Кужель та Власенка, не зніме фальшивих новин зі стрічки та не опублікує їх спростування.

До ініціативи «Дзеркала тижня» приєдналася також «Українська правда». «Агентство з 20-річною історією з волі керівництва медіа-холдингу Ігоря Коломойського стало каналом розповсюдження не просто недостовірної інформації, а активним учасником інформаційної війни на боці влади, яка систематично встановлює цензуру в Україні», — написав інтернет-ресурс на своєму блозі, пояснюючи власну позицію.

На жаль, ініціатива УП і ДТ, яка начебто спрямована на захист інформаційного простору країни, далеко не однозначна.

«ДТ» І «УП» ГРАЮТЬ НА РУКУ ТИМ, ПРОТИ КОГО БОРЮТЬСЯ?

Зрозуміло, що відмова від новин ресурсу, який себе дискредитує, загалом є природною реакцією споживача контенту. Але... слід бути свідомим того, що така поведінкова тактика б’є як по власникові ЗМІ, який втрачає прибуток, так і по самому ресурсу. УНІАН досить довго тримав марку потужного постачальника якісних і достовірних новин — про це пишуть і автори заяви. Цілком імовірно, що для Ігоря Коломойського прибуток, який йому приносить агентство, не є визначальним фактором (пригадаймо історію з холдингом «Главред-Медіа»). Натомість минулого тижня в медіа-середовищі лунали заяви, що за фейковими новинами стоїть, насамперед, прагнення знищити й дискредитувати сам ресурс. Якщо це так, тоді «Дзеркало тижня» та «Українська правда» грають на руку тим, проти кого борються.

«Бойкотування не вирішує і головної проблеми, а саме — створення запобіжників для того, щоб уникнути повторення появи неправдивих інформаційних повідомлень у майбутньому. Такий захід міг би бути ефективним за ринкових умов, однак тим часом як значна частина українських ЗМІ є збитковими з тих чи інших причин, питання їхньої репутації так і залишатиметься передусім питанням колективу, а не власників чи керівників. Разом з тим, якщо уявити собі, що головна мета появи неправдивих інформаційних повідомлень на сайті УНІАН полягала саме в дискредитації агентства, то заяви про бойкотування можуть бути використані для легалізації рішення про його закриття», — написав у своєму блозі на «Українській правді» журналіст УНІАН Сергій ВОРОПАЄВ.

ДО ТЕМИ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ СОЛІДАРНОСТІ

Тим паче неоднозначною виглядає позиція «Української правди» і «Дзеркала тижня» щодо тієї частини журналістів УНІАН, які протистоять інформаційній політиці менеджменту. Так званих «мєстних», котрих прогресивне журналістське середовище в особі, зокрема, Оксани Романюк, Сергія Соболєва, Вікторії Сюмар та інших обіцяло всіляко підтримувати під час круглого столу в приміщенні НСЖУ, який відбувся у листопаді минулого року і був присвячений першому публічному конфлікту між керівництвом агентства та колективом.

Те, що в УП цим «мєстним» запропонували «під власним ім’ям публікувати тексти своїх повідомлень, а також аналітичні матеріали на персональних сторінках у Фейсбуці для подальшого використання в медіа», виглядає радше знущанням. Як пише Сергій Воропаєв, «колеги запропонували нам роздавати через соціальні мережі наші тексти, продаж яких іншим ЗМІ є одним із джерел доходів інформагентства». Але, крім комерційного, є ще один аспект. Судячи з усього, для тих журналістів агентства, які протистоять керівництву, надважливим є збереження старого й цитованого УНІАН як цілісного і здорового організму, а не просування власних текстів.

— Я суперечливо ставлюся до цієї ініціативи, — зазначила в коментарі «Дню» одна з редакторів сайта УНІАН Любов ЖАЛОВАГА. — Я розумію, що коли агентство не викликає довіри, то, звісно, інформацію з нього брати небезпечно. Але, з другого боку, це можна розцінювати як і недружній жест щодо людей, які заявили про свою незгоду з діями менеджменту, тобто журналістів і редакторів, які чесно виконують свою роботу. Зрозуміло, що бойкот у майбутньому може завдати й матеріальної шкоди для агентства, оскільки він може слугувати сигналом для передплатників, тому, звісно, це не на користь УНІАН.

Зараз до стрічки новин агентства й до його сайта прикута увага інших ЗМІ, громадськості. Гадаю, це теж слугує пересторогою для топ-менеджменту, якби комусь із них закортіло ще раз виявити свою професійну нечистоплотність. Тому ми просимо передплатників і тих, хто користується інформацією сайта, довіряти контентові, який зараз публікується. Виявлена колегами з різних ЗМІ солідарність із нами була б для нас більшою підтримкою.

58 членів колективу УНІАН підписали заяву з вимогою, щоб топ-менеджмент пішов у відставку. В умовах, коли ми не маємо жодних пояснень із приводу цієї ганьби ні від власного керівництва, ні від очільника холдингу «1+1» Ткаченка, ні від засновників, осередок НМПУ ініціює збори трудового колективу УНІАН. Серед іншого йтиметься про можливість проведення страйку.

До речі, за словами того ж Воропаєва, «за всі 20 років існування УНІАН вийшло три новини, що не відповідали дійсності, в один день — 11 лютого цього року».

ЩЕ РАЗ ПРО КОПІРАЙТ

У ситуації з бойкотом є ще один момент — чесності перед собою та у власних заявах. Автор уже писала в матеріалі «Агенції з копірайту», що фейкові новини з УНІАН миттєво поширилися українським інформаційним простором. Те, що агентству довіряють, — не є причиною не перевіряти інформації на достовірність. Зрештою, хіба не цього вчать у вишах і хіба не про це кричать палкі прихильники західних стандартів? Можливо, це технологічно ускладнює процес роботи новинних ресурсів, але без цього цінність цієї роботи нівелюється. Що, схоже, відбувається в Україні — суспільство просто завалюють інформаційним сміттям. На цьому тлі заяви УП і ДТ про те, що вони прагнуть відгородити свого читача від замовної інформації, бойкотуючи новини саме УНІАН, виглядають дещо наївно.

І вже зовсім дивно виглядає вимога прибрати фейкові новини із сайта УНІАН з огляду на те, що на момент написання статті (перша половина дня понеділка) ті ж новини «висіли» на «Українській правді».

А назагал матеріал «Отрута в крові», опублікований «ДТ», скидається на спробу обілити менеджмент інформагентства, очорнивши при цьому його колектив. Як інакше пояснити такі слова автора: «Тепер колектив редакторів сайта УНІАН звинувачує в тому, що сталося, безпосереднє начальство — гендиректора агентства Вадима Осадчого та шеф-редактора Михайла Ганницького. Люди, які знаються на особливостях внутрішньої кухні сайта, ставляться до цих обвинувачень скептично», або ж: «Зважаючи на це, Осадчий і Ганницький, схоже, опинилися між двох вогнів»? Хоч, напевно, поява такої статті не повинна викликати подиву, якщо, на думку її автора Віктора Трегубова, «між звичайним «замовником», основний гріх якого — незбалансоване подання думок або прихована реклама, і прямою брехнею — прірва».

— Я негативно ставлюся до такого бойкоту, — зазначає голова НСЖУ Олег НАЛИВАЙКО. — Найлегше репутаційно та комерційно нищити УНІАН, але я вважаю, що треба пройти складнішим шляхом: з’ясувити причини, чому такі новини з’явилися на сайті, і знешкодити ці причини. Через місяць УНІАН має виповнитися 20 років. За ці 20 років подібних ситуацій не було ніколи. Тому все-таки це емоції та піар. А зараз потрібно долучитися до цієї справи Комісії з етики, Спілці журналістів, і сьогодні на міжвідомчій робочій групі з ініціативи громадських організацій це ж питання буде розглядатися. А бойкотувати — це дати карт-бланш на знищення агентства. Ми категорично проти цього.

Врешті-решт, використовувати новини якогось агентства чи ні — особиста справа кожного ЗМІ. Але навряд чи коректно позиціонувати власне комерційне рішення як громадську ініціативу. Ситуація, що склалася навколо УНІАН останніми днями, яскраво свідчить, що українському медіа-середовищу все ж потрібен, так би мовити, «третейський суд». Утім, організації, яка б взяла на себе функції саморегулювання журналістської спільноти у критичних моментах, наразі немає. А ті, що є, вочевидь, не справляються із таким завданням у повній мірі. Тому й виходить, що функцію регуляторів часто беруть на себе окремі ЗМІ, які вважають, що мають право задавати тон у медіа-спільноті. Інколи — сумнівний.

ТОЧКА ЗОРУ

Олена БОНДАРЕНКО, народний депутат від Партії регіонів:

«Дуже дивно, що цькування цілому агентству, де працює більше сотні журналістів, оголосили їх же колеги по цеху... Має ж бути хоч якась журналістська солідарність щодо колег, які можуть постраждати від таких нерозумних акцій.

...Очевидно і те, що в українській журналістиці механізм саморегуляції не працює зовсім. А працює принцип поділу на «своїх с.чих дітей» і «не своїх с.чих дітей».

...Оголосили бойкот бренду, а роботи або зарплати позбавляться цілком реальні звичайні журналісти. Гасла — гаслами, а читацька аудиторія українського суспільно-політичного інтернету — одна. Хто знає, чи не спроба це просто тишком-нишком спробувати «відкусити» частину цього «пирога»? Бойкот — не вихід. Прийшов час боротися журналістам не один з одним, а з недоліками — некомпетентністю і безвідповідальністю. Вважаю, що парламентський Комітет з питань свободи слова та інформації зможе стати тим майданчиком, де можна і потрібно обговорювати питання дотримання загальноприйнятих високих стандартів в журналістському співтоваристві. Ним може стати і Національна Спілка журналістів. На жаль, Комісія з журналістської етики з таким завданням не справляється.»