«Космічні вампіри» Вілсона на телеекрані
У ніч із 14 на 15 квітня, о 00.30, на телеканалі «1+1» дивіться програму «Аргумент-Кіно» та фільм режисера Тоба Гупера «Життєва сила».
Цей фільм — британсько-американська стрічка того самого Тоба Гупера, що він є автором таких вже абсолютно класичних фільмів у жанрі горор, як «Техаська різанина бензопилкою» та «Полтергейст». Тих картин, що вони не тільки змінили й визначили принципові канони жанру, породили десятки якщо не сотні послідовників у всьому світі, а й вплинули на кінематограф загалом. Принагідно в програмі демонструватимуть спеціальний сюжет про творчий шлях Тоба Гупера, котрий почав активно знімати ще з дев’яти років: спершу — на батьківську 8-міліметрову кінокамеру, згодом як незалежний фільмар, відтак — в Голлівуді.
«Життєва сила» розпочинається з того, що спільна британо-американська експедиція, яка на шатлі «Черчіль» вирушила для перехоплення й дослідження комети Галлея, знаходить там чужопланетний об’єкт із капсулами, де в анабіотичному стані перебувають неземної краси жінка і двоє чоловіків. Опинившись на Землі, вони виходять з анабіозу й посеред Лондона розпочинають полювання на людську життєву силу, перетворюючи самих людей на своєрідних зомбі. Усе це схоже на початок кінця світу.
Варто зазначити, що цю картину створено за романом «Космічні вампіри», який належить перу надзвичайно плодючого англійського письменника й філософа Коліна Генрі Вілсона, автора понад вісімдесяти книжок у царинах літературної критики, музики, кримінології, соціології, історії, сексології, філософії, окультизму, а також тридцяти п’яти романів. Серед яких, скажімо, «Распутін і крах дому Романових», а також цикл творів про загадки Атлантиди та навіть надзвичайно популярна сага «Світ Павуків», яка стала культовою, і згодом її продовження навіть дописували інші автори. А найзнаменитіший, насичений правдивим філософським змістом, фантастичний роман Вілсона, котрий побачив світ іще 46 років тому, називається «Паразити свідомості».
Цікаво зауважити, чому, на відміну від Вілсонового роману «Космічні вампіри», в якому астронавти виявили чужопланетний корабель у поясі астероїдів, в екранізації йдеться про комету Галлея. Річ у тім, що фільм виходив до прокату влітку 1985 року, а в лютому 1986-го комета Галлея мала якнайближче підійти до Сонячної системи. Пригадується, лементування про можливий кінець світу тривали довго й напружено, щось на зразок торішніх, пам’яті «календаря майя». Навіть пізнішу Чорнобильську катастрофу згодом підверстували до можливої дії злощасної комети, яка насправді умовно впритул і наразі безпечно наближається до Землі періодично і з давніх-давен кожних 75—76 років.
Та, попри всі спекуляції на гіпотетичному «космічному кінці світу», «Життєву силу» згаданого часу належним чином не поцінували ні глядачі, ні критики. Дарма, що, скажімо, спецефекти до неї майстрував — і отримав нагороду на поважному профільному фестивалі в каталонському Сиджесі — знаменитий Джон Дайкстра, котрий прославився своєю роботою над «Зоряними війнами». Також, поряд із драматургічними та режисерськими чеснотами, у «Життєвій силі» чудова музика самого Генрі Манчині — того самого, що раніше або пізніше писав саундтреки до таких вікопомних кінострічок як «Сніданок у Тіффані» чи «Великий Лебовський», а загалом до майже 500 фільмів і телесеріалів!
Отже, «Життєва сила» — це масштабне кіновидовище, одне з найцікавіших творінь Тоба Гупера, поєднує собою кілька жанрів: фільм жахів, катастроф та вампірські й зомбі-пристрасті обгорнуті виразними науково-фантастичними мотивами. І все це дійсно не могло обійтися без згаданих вже мною спеціальних кіноефектів. Але, як дотепно зауважив один із шанувальників картини, чи не найголовнішим спецефектом у «Життєвій силі» була, звісно, Матильда Мей у ролі «космічної дівчини», яка практично увесь фільм нехтувала такою непотрібною річчю, як... одяг. Тоб Гупер шукав для цієї ролі, сказати б, еталонну жінку, чий образ мав наближатися до ідеалу жіночності. І йому це вдалося. Французька актриса арабського походження Матильда Мей тоді лишень розпочинала свою кар’єру, яка згодом щасливо склалася у співпраці з першорядними європейськими постановниками — Клодом Шабролем, Жаком Демі, Вернером Герцогом, Бігасом Луною та іншими.
