«Мережевики» наздоганяють грандів
Експерти «Дня» підбивають підсумки минулого телесезону
Тетяна СМОЛДИРЄВА, головний редактор творчого об’єднання «Радіо «Буковина»:
— Звичайно, що частка власного продукту найбільша в УТ-1. Що ж до професіоналів, то всі професіонали з каналу УТ-1 перейшли на «Інтер» або на «1+1» — цю тенденцію я спостерегла саме в цьому сезоні. І це зрозуміло, адже непрофесіонал може зробити невеличку програму своєю якоюсь екстраординарністю, а професіонал може сформувати обличчя каналу. За цей сезон з режисерів-професіоналів я б назвала Анну Гресь з попередньої команди «Сніданку з «1+1». Серед ведучих виділила б Д. Яневського, А. Мазур («1+1»), С. Леонтьєву («Інтер»), В. Ілащука (УТ-1) і як керівника каналу — О. Ткаченка («Новий»).
За різноманітністю запропонованого продукту першість, на мою думку, посідають «Інтер» та «1+1». Вони часто змінюють телевізійні проекти: на місце однієї програми приходить інша, більш «просунута». Вони в цьому, я б сказала, надзвичайно мобільні.
Щодо креативних ідей. Так само — «Інтер» і «1+1», оскільки ідей у них дуже багато і вони мають достатньо можливостей, щоб втілювати їх у життя. Як тільки з’являється свіжа ідея, вони одразу готують програму або низку програм. Дивляться, якщо вона нецікава, — знімають з ефіру.
За критерієм «Політика і канал» — «1+1» та ICTV. Вони вміють тримати руку на пульсі подій, у них є відчуття злободенності моменту — і намагаються бути досить об’єктивними. Тут можна назвати і канал СТБ. Усі вони надзвичайно оперативні.
Щодо ідеї для розвитку. Звичайно, такі є, але я б назвала актуальною для нашого ТБ ідею створення програм із власне українським колоритом і ментальністю, а не українське калькування відомих російських програм.
Олександр КОВАЛЬ, керівник студії хронікально-документальних фільмів:
— За часткою власного продукту — «1+1». Тому що крім того, що у них класні власні новинні бригади, вони все ж таки роблять свою кіно-, телепродукцію. Навіть той же «День народження Буржуя». Подобається мені він чи ні, але вони щось роблять, на відміну від інших. Наявністю професіоналів, на мою думку, відрізняються «1+1» та «Новий». У них практично ніколи не буває збоїв, ляпсусів. Їхня продукція завжди професійна. За різноманітністю запропонованого продукту подобається «Новий», особливо в галузі новинних програм. І «1+1» — тому що найбагатші. Щодо креативних ідей, то тут, як мені здається, лідер — «Інтер». Коли йдеться про креативні ідеї, то складно пояснити, що конкретно ти маєш на увазі. Це те, що нутром чуєш. У номінації «Політика і канал», мабуть, лідер той самий — «Інтер», тому що працює широко, й у нього чітка певна позиція. Він дуже розумно поводиться: не шиє білими нитками. Хоч найбільш чесний по відношенню до політики, по-моєму, «Новий». Але щодо ідеї розвитку, то нагадаю, що ще тоді, коли вся Україна дивилася Останкіно, я носився з ідеєю телеканалу «Культура». Ось ця ідея на сьогоднішній день для України — найголовніша. Та «Культура», яку намагається зробити Олег Бійма, — це поки самодіяльність, тому що телеканалу немає, він створюється на нещасні крихти, на ентузіазмі. А телеканал «Культура» нашій країні необхідний.
Іван МАЩЕНКО, незалежний експерт з питань ТБ та РМ:
— «Новий». Колись у «Дні» я запитав: чи з’являться нові гранди в українському телебаченні на рівні «1+1», «Інтера» та УТ-1? І от ми стали свідками, як почали стрімко наближатися до цих трьох лідерів чотири мережеві канали: «Новий», СТБ, ICTV і ТЕТ. Найбільше на шляху розбудови просунувся «Новий канал». Він почав втілювати нову для нас американську модель розбудови мережі — на співпраці з місцевими мовниками. Плюс програмний продукт, випуски новин, хоча до них є певні зауваження. Проте, я вважаю, що новини у них найкращі, вони найбільш насичені. Тому що все ж таки на СТБ, а особливо на ICTV, є елемент фрагментарності, спроби підміняти новини оціночними судженнями — те, що не є європейською формою подачі новин з обов’язковим відокремленням факту від коментаря.
Валерій ІВАНОВ, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри Інституту журналістики, президент Академії української преси:
— Телевізор я дивлюся не дуже часто, але мені подобається спостерігати за тим, як динамічно і впевнено розвивається канал ICTV. Очевидно, що після того, як на канал прийшла нова команда, керівництво чітко визначилося зі своєю стратегією на майбутнє і незабаром запропонувало формат, близький користувачеві. Подобається, що на цьому каналі багато новин, відзначу щогодинні «Гарячі новини» — це, я вважаю, те краще з західного телебачення, що варто пропонувати українському глядачеві, він уже зорієнтований на оперативну поінформованість — виділити собі щоденно півгодини для того, щоб переглянути підсумковий випуск новин, активна людина може не завжди.
На каналі працюють професіонали — це факт, без якого на успіх можна було б і не сподіватися. І це також свідчить про те, що канал має потенціал. Побажаю ICTV, щоб незабаром він зміг запропонувати своїм глядачам більше програм власного виробництва. І, звичайно, не втрачав обертів.
Людмила ГІБРІХ, перший заступник головного редактора газети «Вечерняя Одесса»:
— Частка власного продукту у таких каналів, як СТБ і «Новий», напевно, більша. Хоч можу і помилятися: телевізор дивлюся очима людини, яка звикла працювати з інформацією. А щодо професіоналів — думаю, що це «Інтер». Я суджу більше за кадрами, які там працюють. Справді, на цьому каналі можливостей для професіоналів більше — і вони показують себе. Особливо у підготовці випусків новин, у їхній досить високій точності. На «Новому» буває дуже багато неточностей — непрофесійних, фактичних, які дратують. У «Інтера» — новини більш професійні. Навіть там, де вони суб’єктивні, — вони намагаються створити видимість об’єктивності досить точним викладом того, що відбувається. Це дуже важливо. Ми ж не знаємо, що правда, а що неправда, коли йдеться про інші регіони, але стосовно свого ж знаємо. Так я піймала на «Новому» одну інформацію — класичний зразок «утки». І нібито нічого не сказано неправди — і все неправда. Думаю, що це від непрофесійності, від неуважного ставлення до факту, до інформації. Мені здається, на «Інтері» немає таких проблем.
За різноманітністю продукту попереду йдуть, звичайно, всі наші «великі» канали: і навіть Перший став більш різноманітним, хоч йому важко наздогнати два інші. І все-таки за цим критерієм усіх випереджає, мабуть, «1+1». У них там рубрик більше, шоу...
За наявністю креативних ідей — «Інтер» та «1+1». На них з’явилося багато масових дій — ні у кого таких немає (кажу тільки про ті канали, які приймає Одеса). Та й стосовно кінопоказу, як його подать, вони все-таки випереджають.
А щодо пункту «Політика і канал», тут вони всі гарні. Тут головне — не заплутатися. Я вважаю за краще оцінювати спосіб викладу, відзначаю прагнення подачу новин зробити пристойнішою в плані об’єктивності. Адже політичні кампанії, в яких беруть участь телеканали, — це не завжди пристойне видовище. Я б відзначила ICTV та «Інтер» у прагненні об’єктивно подавати політичні події. Вони, безумовно, тенденційні, але в професійному сенсі вони більш вдало працюють. І, до речі, СТБ досить часто зважено викладає факти.
Щодо останнього критерію, то я відчуваю, що «зростаючий» канал — це Перший національний, він сьогодні доганяє канали, які його випередили, — тут можна чогось чекати.
Олександр ПОНОМАРЬОВ, співак:
— У мене щодня дуже багато справ, тому я не часто дивлюся телевізор. Але в телепросторі орієнтуюся і пульт дистанційного управління просто так не натискаю. Симпатизую двом каналам. По-перше, це Перший національний, де музичним продюсером працює моя дружина Олена Мозгова і який, як на мене, останнім часом змінився на краще. По-друге, ICTV. Він теж виглядає досить перспективно, і там теж є свої люди (посміхається). Очолює канал мій давній друг Олександр Богуцький. А якщо серйозно, то хочеться, щоб на всіх телеканалах України було більше української музики. Погодьтеся, це логічно. Нелогічно те, що про це доводиться говорити, замість того, щоб просто слухати українських виконавців.
Зоя АЛФЕРОВА, голова Харківського відділення Спілки кінематографістів України:
— За усіма критеріями, крім політики, перше місце, безумовно, займає «1+1». Ще я б назвала СТБ і «Новий» (на жаль, нічого не можу сказати про ICTV, про яке багато читала суперечливих відгуків — і було б цікаво подивитися, але поки це не від мене залежить).
Частка власного продукту на «1+1», безумовно, зростає, і, думаю, з переходом Олександра Роднянського на російський канал ця частка збільшуватиметься за рахунок коопродукції. «1+1» — професійна команда, знайома з кіноестетикою, яка чудово застосовує знання екранного мистецтва для телебачення. Це продумана загалом концепція каналу, окремих передач — і абсолютно найвищий рівень втілення. Щодо різноманітності, то концепція «1+1» передбачає орієнтацію на дуже широкий спектр цільової аудиторії і себе подає як сімейний екран, що передбачає різновікову аудиторію: є програми, орієнтовані на підлітків, є програми, орієнтовані на працюючу молодь, є програми для середнього віку та після 40 рокiв. Більш того, це національно орієнтовані програми, починаючи від мови і закінчуючи проблематикою.
Креативні ідеї. Телебачення — це передусім документальний екран, де події відбуваються у кадрі і вони одномоментні для глядача на відміну від кіно. Стиль «1+1» — це прекрасне володіння документальною основою оповіді. І, відповідно, це вирішує все, тому що це цікаві особистості, це імпровізація в кадрі (я маю на увазі «Останню барикаду», де людям дають у кадрі свободу висловитися, не обмежуючи рамками). Якщо це ток-шоу, то це гостро регламентоване ток-шоу, де режисура відкрита, оскільки на перше місце виходить полеміка. Тобто — за усіма канонами професіонально зробленого кіно. І цим канонам відповідає весь цей канал.
Що стосується політики: Роднянський взагалi-то підтвердив у пресі, що у певний момент часу йому зв’язали руки. Я вважаю, що в передвиборну кампанію до ВР канал повів себе неадекватно. Безумовно, опозиційним партіям ефір давався в обмеженому форматі. Крім того, десь простежувалася тенденційність каналу до деяких політичних персоналій, тобто критерій об’єктивності, мені здається, було порушено. Авторські програми, які з’явилися буквально місяць тому, — потенційно креативні. І не тільки вони. Тому що, я так розумію, коопродукція з Росією дозволить матеріально забезпечити ще більш перспективні ідеї. Тобто орієнтовано канал, безумовно, на інтелігентного сімейного глядача.
Два інші — СТБ і «Новий» — Харків приймає обмежено. Але стосовно п’ятого пункту — політики — мені здалося, що ці канали були приємним доповненням до лідера і дозволяли подивитися на політиків з інших точок зору та визначитися. Я не хочу сказати, що вони були не тенденційні, тому що я не можу, на жаль, назвати канал повністю незалежним політично у своїх думках. Ці два канали, безумовно, відстають за рівнем розкручування. Більш того, їм бракує цілісності концепції. І тієї команди професіоналів, яка є на «1+1».
Цією публікацією «День» розпочинає обговорення, який же саме канал був найбільш «просунутим» у минулому сезоні. Пропонуємо приєднатися до нього експертів телебачення, наших читачів, а також усіх, кому небайдуже, що сьогодні відбувається у вітчизняному ТБ-просторі. Найбільш цікаві судження будуть розмiщені на шпальті «Телебачення».
Випуск газети №:
№114, (2002)Рубрика
Медіа