Між де-факто і де-юре

Україна увійшла в «Європейський список особливої уваги» з питань свободи ЗМІ, про це повідомляється на сайті Інституту масової інформації. Про те, що Білорусь, Угорщина, Туреччина та Україна показують небезпечні приклади відступу від свободи ЗМІ в Європі, заявив Міжнародний інститут преси. Своє рішення щодо України експерти з МІП мотивують тим, що мали місце значні порушення свободи ЗМІ під час парламентських виборів 2012 року і спроба повернути кримінальну відповідальність за наклеп; загалом з обранням 2010 року Президентом Віктора Януковича посилився економічний тиск на ЗМІ й активізувалися переслідування незалежних медіа.

Власне, небезпечним є також явище внутрішньої цензури. Яскравим прикладом останньої під час парламентської виборчої кампанії виявилася ситуація в інформаційному агентстві УНІАН. Нагадаємо, 26 жовтня п’ятеро редакторів сайта заявили про цензуру з боку генерального директора Вадима Осадчого. Поштовхом до оприлюднення подібної заяви стало те, що редакторів стрічки новин сайта Любов Жаловагу і Валентину Романенко було оштрафовано на 200 гривень кожну за публікацію новини «На Банковій пікет. Януковичу принесли черевик з ялинкою» про захисників Біличанського лісу.

Минулого тижня в приміщенні Національної спілки журналістів України відбувся круглий стіл, присвячений внутрішній цензурі в УНІАН. Під час круглого столу, на якому були пристуні частина редакторів сайта агентства, Любов Жаловага оприлюднила детальні факти внутрішньої цензури, що мали місце упродовж виборчої кампанії. За її словами, інформація про захисників Біличанського лісу — не єдина, яку було знято зі стрічки новин агентства.

— Задокументовано шість фактів. Особливо промовистою є інформація: «У Донецьку металурги чекали Януковича годину — зустріч тривала п’ять хвилин», після оприлюднення якої відбувалося листування керівника департаменту інтернет-проектів Миколи Кондратенка з редактором Валентиною Романенко, де містилася пряма вказівка: «Забудьте про прізвище «Янукович» у негативному світлі взагалі. Ну, скільки повторювати?.. Віднині всі новини і заголовки про Президента, прем’єра, спікера тільки після узгодження зі мною», а далі мали місце погрози про штрафи і звільнення, — розповіла Любов ЖАЛОВАГА. — Прізвище Ар’єва, Донія та Бригинця згадувати нам заборонялося. Мотивація була такою, що, мовляв, ці особи є кандидатами в мажоритарних округах, тому, згадуючи їхні прізвища, ми піаримо їх. Але як тоді пояснити 96 новин про того ж кандидата Третьякова за три останні місяці?

Так само, розповіла Жаловага, стимулювалося висвітлення на сайті УНІАН передвиборчої діяльності Комуністичної партії й, зокрема, її лідера Петра Симоненка: «Для всіх редакторів зробили розсилку, що ми дуже активно відстежуємо пересування лідера Комуністичної партії Україною і новини на цю тему виставляємо на сайт із конкретним переліком областей, куди їде Симоненко, з конкретним зазначенням часу. А коментарі його опонентів були небажаними. Тобто заяви Симоненка про те, що кримських татар депортували, аби їх захистити, або що держава не може існувати під символом, з яким зустрічали Гітлера під час війни, могли міститися на сайті УНІАН, а коментар Джемільова про те, що за заяву про зміну держсимволів Симоненка слід судити, — небажаний». Крім цього, як зізналися редактори новинної стрічки агентства, на сайті також розміщували замовну соціологію, за якою «Наша Україна» набирала достатній відсоток голосів для проходження в парламент.

За словами Любові Жаловаги, до приходу нової команди в агентстві «жила журналістика», була широка автура на сайті, якої тепер немає. «Такої плинності кадрів, яка є зараз, не було в УНІАН ніколи», — стверджує вона.

Нагадаємо, незадовго до початку виборчої кампанії в УНІАН змінилося керівництво: у травні цього року з посади головного редактора було звільнено Олександра Харченка, який виконував свої обов’язки упродовж 13 років. Натомість було запроваджено по суті паралельну посаду шеф-редактора, яку обіймає Михайло Ганницький. Вадим Осадчий став генеральним директором УНІАН у лютому цього року, замінивши на цій посаді нинішнього голову НСЖУ Олега Наливайка. Утім, останній досі значиться на сайті агентства як його президент.

— У травні я подав заяву про звільнення від обов’язків президента. Це питання має бути розглянуто на зборах ради засновників, але з травня збори засновників не збиралися. Очікуємо, що вони відбудуться найближчим часом, — зазначив у коментарі «Дню» Олег НАЛИВАЙКО. — Участі в роботі інформагентства я не беру.

— В інтерв’ю «Дню» у травні ви сказали, що НСЖУ контролюватиме ситуацію в агентстві, щоб не допустити його подальшої таблоїдизації. Власне, тоді поставала така проблема. Після цього відбулося посилення внутрішньої цензури в агентстві. Чому це стало можливим?

— Спілка є співзасновником УНІАН, хоч наша доля в інформагентстві незначна — лише одна десята від усього пакета акцій. Тому якраз і завдяки нашим діям, спілкуванню з менеджментом вдалося запобігти таблоїдизації. УНІАН так і залишився громадсько-політичним, соціально-економічним, а не жовтим ресурсом. Коли ж говорити про конфлікт, що відбувся, ми ведемо зустрічі з менеджментом, з випусковим редактором сайта — загалом із колективом. Чому немає активної позиції? Я боюся, що ця публічність вдарить у цілому по агентству, по економічних перспективах його існування. Тому ми прагнемо, щоб тих, хто винен у випадках цензури, які були оприлюднені, було покарано і водночас щоб нормалізувалася робота агентства. Бо інакше на нього чекають серйозні втрати передплатників та читачів, а цей процес дуже небезпечний. Тому як одні зі співзасновників ми намагаємося втрутитися в ситуацію, щоб винних було покарано і справедливість відновлено.

Нинішнє керівництво УНІАН, на жаль, не взяло участі в круглому столі, хоч, за словами його модератора Вікторії Сюмар, було запрошене на обговорення. Ще раніше Вадим Осадчий відмовився прокоментувати «Телекритиці» заяву редакторів УНІАН.

На думку медіа-юриста Тетяни Котюжинської, виходом із конфліктної ситуації може стати ухвалення редакційного статуту, який унеможливив би подібні випадки цензури в майбутньому. «Я все ж таки говорила би про необхідність ухвалення редакційного статуту, який містив би чіткі правила внутрішньої політики, і створення редакційної ради, яка могла б регулювати спірні моменти між керівництвом та колективом», — зазначила Тетяна КОТЮЖИНСЬКА під час круглого столу. Варіант редакційного статуту планується представити на найближчій раді засновників УНІАН. Утім, на думку медіа-юриста, не слід відкидати й можливості притягнення керівництва агентства до відповідальності згідно із другою частиною статті 171 Кримінального кодексу — переслідування журналіста за критику, здійснюване посадовою службовою особою або за попередньою змовою групи осіб.

Як зазначає представник організації «Репортери без кордонів» в Україні Оксана Романюк, надалі передбачається створення комісії з представників журналістських організацій, яка виконуватиме функції своєрідної наглядової ради, щоб тримати ситуацію в УНІАН під контролем, а також звернення до міжвідомчої робочої групи при Президентові України та до парламентського комітету з питань свободи слова з проханням провести відповідні засідання і домогтися, щоб у них взяли участь представники керівництва інформагентства. «День» надіслав запит у зазначені державні структури із запитанням, чи планується проведення засідань, присвячених ситуації в УНІАН.

— Наявність внутрішньої цензури в агентстві чи її відсутність залежить від двох речей: від самого журналістського колетиву, від його зрілості та усвідомлення того, де ти працюєш, і від позиції власника, — переконаний колишній заступник головного редактора УНІАН Володимир ІЛЬЧЕНКО. — Менеджмент не відіграє ключової ролі. Питання полягає в тому, чи вдасться запропонованими кроками змінити позицію власника. Адже змінювати позицію колективу, я так розумію, не варто — УНІАН завжди були притаманні традиції демократичної преси. Але чи вдасться змінити позицію власника, я не знаю.

— Чому стала можливою внутрішня цензура? Тут слід говорити про якісь глибинні процеси, як ви вважаєте?

— УНІАН — лише один приклад. Гадаю, таке явище, як внутрішня цензура, сьогодні, на жаль, характерне для більшості великих впливових ЗМІ. Це залежить від загальної політичної ситуації в країні, від того, що відбулося за останні два роки. Це наслідок приходу нової влади та їхнього розуміння, як має будуватися «демократія».

— Під час круглого столу Любов Жаловага розповіла, що, судячи з листування з Миколою Кондратенком, генеральному директорові Осадчому надходили «дзвінки зверху». Чи траплялося подібне за попереднього менеджменту?

— Я був заступником головного редактора, зокрема, курирував роботу сайта. Для мене дзвінки зверху — це дзвінки від головного редактора. Але ми й так бачилися щодня. Щодо цензури, то у нас такого не було. Я ніколи не чув, щоб головному редакторові чи генеральному директорові хтось телефонував, наприклад від власника із вказівками.

— Але, наскільки я розумію, власник в УНІАН не змінювався протягом останнього року...

— Цього ніхто не знає: змінювався власник чи ні.

Про те, що створення редакційної ради та ухвалення редакційного статуту далеко не завжди є запорукою убезпечення журналістського колективу від тиску, говорить медіа-юрист Тарас ШЕВЧЕНКО:

— Для того щоб ці інструменти діяли, не досить їхнього формального створення. Має бути реальне бажання їх застосовувати. Редакційні ради відповідно до закону зараз діють при всіх телеканалах, але, на жаль, вони не працюють реально. Наприклад, на телеканалі СТБ, де останнім часом почастішали конфлікти у ньюс-румі стосовно новин, цензури тощо, жодного ефекту робота редакційної ради не дала, насамперед тому, що до неї немає довіри у журналістів, адже вона сформована із представників адміністрації. Те ж саме відбувається на інших телевізійних каналах. Основним тут є не юридичний документ, а фактичні відносини між журналістами й адміністрацією, бажання журналістів захищати своє право на свободу слова.