«Мусульмани є патріотами України»

Шейх Саід Ісмагілов — муфтій Духовного управління мусульман України «УММА», мешкає в Донецьку, має татаро-українське походження, є учасником Майдану в Києві та рідному місті. Наразі вивчає українську мову й активно спілкується нею публічно. Таким чином шейх прагне наголосити, що українські мусульмани — патріоти рідної землі.

— Шейху Саіде, оскільки ви проживаєте в одній із «гарячих точок» останніх українських подій, як оцінюєте те, що відбувається з позиції громадянина і духовного лідера своєї спільноти?

— Місяць тому відбулися зустрічі з імамами мусульманських громад. І майже всі висловилися, що бажаємо жити у вільній і незалежній Україні. Нещодавно була створена Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій у Донецькій області. Ми підписали меморандум-звернення, в якому релігійні організації висловилися за єдність України і проти сепаратизму. Наша позиція випливає через свідчення одновірців із Криму. Станом на сьогодні через приватні джерела інформації є факти про смерть двох закатованих мусульман на півострові, а ще є й такі, яких викрадають і катують. Тому частина мусульман перевезла свої сім’ї до інших областей України. Кілька днів тому з’явився документ від російської сторони, в якому йдеться про депортацію та боротьбу з «радикально налаштованими мусульманами в Криму». Наразі незрозуміло, хто такі радикальні мусульмани, яким чином їх відрізнятимуть від інших. Із наших внутрішніх джерел знаємо про те, що більшість критично налаштованих мусульман уже покинула територію Криму — маю на увазі тих, хто закликав до перетворення халіфату, допомоги арабським країнам. Вони добре знають, що з ними зробить російська каральна машина. Залишилися ті, які справді люблять свою землю. Тому мусульмани України, споглядаючи на проблеми в Криму, розуміють, що їх може чекати такий же сценарій — із зачистками, репресіями. Насправді наша спільнота дуже мирна, ми спокійно зживаємося з іншими конфесіями, мусульмани є патріотами України. Безумовно, іслам не може виправдати дій сепаратистів. Пророк Мухаммед сказав, що той, хто присвоїть собі без права бодай частину землі, в Судний День буде покараним страшною Божою карою. Захоплення української землі не можна ніяк інакше кваліфікувати, як злочин та гріх.

— Ви неодноразово зазначали, що українські мусульмани у виявленні своєї релігійної свободи мають набагато більше переваг, аніж одновірці в інших країнах...

— Так, це важливо та унікально, коли в межах однієї держави співіснують різні конфесії та релігійні спільноти. Мусульмани України мають багатовікову історію мирного співжиття з іншими релігіями. Аналогів такої релігійної свободи в європейських країнах наразі не існує, хіба що в Єрусалимі. Через таке мирне співіснування ми вже інтегровані у наше суспільство. Мусульманам Західної Європи якраз цього не вистачає, вони живуть у культурно-інформаційних гетто. Думаю, що така інтеграція і прагнення бути з народом в українських мусульман — підвалина до творення справжнього громадянського суспільства. Проте останні події завдають болю нашій спільноті. Кількість мусульман в Україні становила близько мільйона, після окупації Криму цифра скоротилась на треть. І це для нас певна трагедія, бо Крим — то є отчий дім для багатьох мусульманських спільнот, які зараз є в Литві, Білорусі, Румунії, Польщі та Україні.

— Упродовж кримських подій був факт, коли кримські татари через витіснення спільноти УПЦ КП дозволили духовенству молитися у своїх мечетях. Як ви розцінюєте цей жест?

— У мусульман особливе ставлення до християн, про це зазначено в Корані. Історія взаємодії християнського та ісламського світів — давня і дружня. Наприклад, у разі потреби ми, мусульмани, дозволяємо християнам правити свій обряд у наших мечетях, якщо вони, безумовно, не мають власного храму. Це навіть наш обов’язок, який має історичну тяглість. Ще за життя пророка Мухаммеда до Медини приїхала делегація християн із провінції Наджран. Коли у християн настав час молитви, пророк запропонував їм помолитися в мечеті. Цей приклад не є єдиним в історії. Через кілька десятків років халіф Омар аль-Хаттаб приїхав до єрусалимського патріарха, і, коли настав час для мусульманської молитви, патріарх запропонував помолитися у храмі. Хоча мусульманам можна здійснювати свій обряд і у християнській святині, проте халіф помолився у церковному дворику. Так вимагав час, адже мусульмани та християни могли неправильно його зрозуміти. Пропозиція кримських татар — не якийсь винятковий жест, а нормальна практика.

Завдяки наявності релігійної свободи у Криму впродовж кількох століть цей крок не викликав якихось дискусій. Уявіть собі, як відреагували б на це, приміром, у Росії. У цьому контексті ми не говоримо про єднання конфесій, лише про толерантне ставлення одне до одного. Кожна релігія має бути окремою, про це згадано в Корані (256 стих, 2 глава): «не має бути примусу у вірі».

— Аналізуючи перебіг інформаційної війни між Росією та Україною, неодноразово ми бачили образ мусульманина в екстремістському забарвленні. Проте цей медіа-стереотип утворився ще на початку двотисячних, зокрема після терактів у США. Як зруйнувати цей стереотип, адже в Корані будь-який тероризм та екстремізм засуджується?

— Мусульмани України дуже страждали від цього стереотипу. Українські мусульмани володіють неоціненною релігійною свободою. Наприклад, у наших одновірців із інших країн є чимало проблем — заборона друку релігійної літератури, будування мечетей, контроль в обранні священнослужителів. Саме така свобода передання релігії обумовила у багатьох мусульман в Україні патріотичні почуття. Ми любимо свою Батьківщину, бажаємо жити тут за будь-яких умов, бути зі своїм народом. Цей стереотип мусульманина-екстреміста спрямовували й на мусульман України. З нашого боку не було жодних екстремістських дій. Були незначні сутички в Криму між кримськими татарами і російськими козаками, але ці непорозуміння не зрівняються до масштабних конфліктів у Росії. Цей медійний стереотип був причиною несприйняття нашої спільноти. Певна річ, є на світі радикально налаштовані мусульмани, проте їх меншість і їхні дії ми засуджуємо як злочини, але часто, на жаль, ЗМІ звертають більше уваги на них. Парадоксально, проте нинішня критична ситуація в Україні по-іншому представила мусульман, зокрема в медіа. На мою думку, ці стереотипи можна знищувати лише в особистому спілкуванні. Ми, мусульмани, дуже відкриті. Якщо хтось бажає дізнатися про нас більше, може прийти у мечеть, поспілкуватися, почитати відповідну літературу.

— Сучасні українські події та їх відображення в медіа нерідко спричиняються до психологічної кризи, адже кілька місяців поспіль ми прокидаємося з негативними новинами. Якою може бути ваша оптимістична і духовна настанова усім тим, хто розчарований і засмучений?

— Попри всю складність ситуації, в Україні відбувся ментально-духовний підйом. Ми не довіряли одне одному, були в омані стереотипів, переділів, незнання власної історії, релігії. За останні кілька місяців ми побачили повноцінну українську націю, і це єднання — назавжди. Ми усвідомили, що, незважаючи на національність, ми один народ. Не так важливо, якою мовою ми розмовляємо, найголовніше — робимо спільну справу, захищаємо Україну, бажаємо бачити її державний розвиток на основі свободи і верховенства права. У цих буремних подіях ми побачили одне одного, зрозуміли, наскільки важливий релігійний аспект нашого життя. Адже саме Церква була джерелом сили для протестувальників. Про це мені розповідали особисто ті, хто стояв на Майдані. Ці події засвідчили відхід від совкового атеїзму. По-перше, ми сформувались як нація. Це формування не могло бути штучним, нація повинна була пережити це наживо. По-друге, ми зміцнилися у вірі. Тому з Божою допомогою ми перемогли і переможемо. Сьогодні ми боремось не за шматок хліба, а за свободу і незалежність, коли люди зрозуміють це, перестануть жити радянськими фантомами, все зміниться. У нашого народу — велике майбутнє!