Наступ на Iнтернет

Останні два тижні стали досить-таки знаменними в сенсі наступу з боку міжнародних та національно-державних структур на інтернет-вольницю, на своєрідне гуляй-поле всесвітнього павутиння, де сотні мільйонів людей намагаються позбутися будь-якого зовнішнього регламентування, крім хіба що неписаних правил поведінки тих чи інших юзерських спільнот.

Так, 15 жовтня київська міліція провела обшук у дата-центрі, де було розміщено сервери одного з популярних українських он-лайн-кінотеатрів FS.ua (який перейменували на FS.to). Під час слідчих дій вилучили близько 20 серверів із загальним обсягом інформації понад 200 терабайтів. Обшук було проведено згідно з ухвалою Шевченківського районного суду Києва. Сервери вилучено внаслідок скарги громадської організації «Українська антипіратська асоціація із захисту прав на музичні, аудіовізуальні твори та комп’ютерні програми», яка надійшла до Управління боротьби з кіберзлочинністю МВС. Асоціація заявила, що правовласникам завдано шкоди на суму майже у 345 тис. грн.

Щоправда, через два дні ця інтернет-структура знову почала працювати, хоча й не в повному обсязі, але створено прецедент: матеріали у справі внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, вилучені сервери відправлено на експертизу, розпочато розслідування щодо порушення авторських прав.

А 16 жовтня у Москві оприлюднили вирок першого кримінального процесу над користувачами Інтернету, звинуваченими згідно з чинним віднедавна у Росії «антипіратським законом». Подружня пара Андрій і Надія Лопухови, які викладали в мережу кінострічки та мультфільми, отримали чотири роки умовно. Ухвалюючи вирок, суд врахував наявність у пари малолітніх дітей, позитивні характеристики та відсутність судимостей, бо ж прокуратура хоча й просила менше — три роки, але реального ув’язнення в колонії загального режиму. Цікаво, що потерпілі кінокомпанії просили саме про ще менший умовний термін...

Так чи інакше, у Росії судової практики щодо таких справ досі не було, тож тепер створено прецедент, на який посилатимуться всі інші суди, коли розглядатимуть аналогічні чи схожі справи.

Та найбільш резонансна подія, пов’язана з обмеженням вольниці в мережі, сталася 10 жовтня. Саме тоді у Страсбурзі було оприлюднене рішення Європейського суду з прав людини щодо справи «Delfi AS проти Естонії» (Delfi AS v. Estonia, N 64569/09). Йдеться про те, що на порталі Delfi було опубліковано статтю про знищення однією судноплавною компанією так званої «льодової дороги», що дозволяє взимку пересуватися по замерзлому морю. Під публікацією були коментарі, на які поскаржився Айдар Леес-Леесмаа, керівник і основний власник компанії, що експлуатує пороми, які зв’язують естонські острови з материком. Згодом він ініціював притягнення порталу Delfi AS до цивільно-правової відповідності. Національні суди Естонії вирішили, що Delfi AS несе відповідальність за зміст коментарів на сайті, незважаючи на те, що там було прямо зазначено: коментарі залишають читачі і несуть за них відповідність, а сайт надає лише технічну можливість коментувати публікації. Але естонські суди вирішили, що внаслідок створення можливості коментувати редакція надавала контентну, а не просто технічну послугу.

У Європейському суді портал Delfi наполягав, що перекладання на редакцію відповідальності за коментарі читачів порушує свободу вираження, яка гарантована статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (до речі, ратифікованою Україною ще 1997 року). Проте Європейський суд з прав людини своєю постановою ухвалив, що подібного порушення немає. Отже, естонські суди мали рацію, інтернет-видання несуть відповідальність за зміст не тільки розміщеної редакціями інформації, а й за зміст і форму дописів читачів. Інакше кажучи, створено важливий правовий прецедент, що неминуче ближчим часом призведе до резонансних наслідків.

У перерахованих випадках йдеться про прецеденти. А якщо є прецеденти, то події мають здатність розвиватися в наміченому прецедентом напрямку.

Очевидно, натхненні рішеннями судів та діями своїх українських колег, керівники ФСБ підготували проект документа, згідно з яким увесь контроль за російським сегментом Інтернету з можливістю стежити за кожним юзером переходить до цієї спецслужби. Зокрема, всі інтернет-провайдери будуть з 1 липня наступного року зобов’язані встановити на свої мережі обладнання для запису і зберігання трафіка на строк не менш ніж 12 годин, причому працівники ФСБ отримають прямий доступ до цих записів. Під їхнім контролем опиняться IP-адреси, імена облікових записів, адреси електронної пошти, дані користувачів соціальних мереж тощо.

Якщо цей проект буде втілено в життя, то українські завсідники Рунету й користувачі російських соціальних мереж також опиняться під ковпаком у відповідної «контори». А що можуть утнути вітчизняні суди, натхненні результатами розгляду справи «Delfi AS проти Естонії», і подумати страшно. Цілком імовірно, що українські сайти і портали просто анулюють можливість читачам ставити коментарі під статтями та новинами. Або піддадуть творіння юзерів такій жорсткій модерації, що у них зникне бажання щось писати.

Але ж, з іншого боку, Інтернет від початку був ареалом свободи, часом дещо анархічної, і хіба він не здатен зробити якийсь несподіваний хід у відповідь?