Наталія КАТЕРИНЧУК: «Якби люди займалися технологією, вони би відійшли від ідеології»
На запитання про телевізійні уподобання головний редактор телекомпанії НТН Наталія Катеринчук відповідає, що любить новини свого телеканалу (хоча відзначає, що оцінює їх реально); на інші телевізійні вподобання просто не вистачає часу... В її послужному списку — робота на Івано-Франківській ТРК «Третя студія» після закінчення факультету журналістики Львівського національного університету та на «Радіо «Свобода». А своїм учителем Наталія Катеринчук вважає Олександра Ткаченка з його «Післямовою», аналогів якій у аналітичному мовленні сьогодні не бачить. Власне бажання запустити на НТН аналітику заважає реалізувати кадрова проблема: за її словами, знайти мислячу й водночас харизматичну людину на роль ведучого такого проекту в Україні досить важко. Але її шукають...
У той же час, якщо говорити про інформаційне мовлення телеканалу, то на НТН нерідко можна побачити сюжети, яких не побачиш навіть на телеканалах-лідерах. Про те, за якими принципами виробляються новини НТН (і не тільки про це) Наталія Катеринчук і розповіла в інтерв’ю «Дню».
— Із самого початку свого порівняно недовгого існування (з 1 листопада 2004 року. — М.М.) НТН зарекомендував себе як канал не те щоб опозиційний, а принаймні, як альтернативний. І оскільки ця альтернативність визначається інформаційним мовленням, то як би ви визначили самі для себе його пріоритети?
— Пріоритети інформаційного мовлення ми визначили ще тоді, коли на початку свого мовлення робили маленький фільм про себе. Ми хотіли називатися «інші», хоча тому зразку не відповідаємо і зараз. Так, ми хочемо просто бути іншими. Ми не претендуємо на істину в останній інстанції, ми — не опозиційний канал, ми — не провладний канал. Взагалі-то б хотілося подавати ту чи іншу точку зору або ту чи іншу подію через незвичний для людей ракурс. Наприклад, ситуацію навколо «Криворіжсталі» — через історію бабуні, яка там багато десятиріч живе і працює. До опозиційності я особисто ніколи не прагнула.
Адже що таке опозиційність? Орієнтація на аудиторію, яка хоче почути те, що їй подобається чути. А взагалі-то треба чути те, що є, — як із однієї сторони, так і з іншої, а не те, що тобі подобається. Тому що коли приїжджаєш у Крим і у відповідь на запитання про те, чому вони дивляться там російські канали, чуєш: «А нам подобається слухати, що вони говорять»... Але ж ви живете в Україні, ви повинні знати про те, що відбувається з вашою країною! Треба ще людей вчити всьому цьому...
— А що для вас є прийнятним та неприйнятним на ТБ?
— Якщо говорити суто про інформаційне мовлення, неприйнятною для мене є «джинса» (непряма реклама. — М.М. ). Для мене є неприйнятним «Я» журналіста в матеріалі. Для мене є неприйнятним відсутність кількох точок зору, а також оціночні судження автора матеріалу з приводу подій, про які йдеться. В принципі, інформація — це технологія. Якби люди займалися технологією, вони би відійшли від ідеології...
— А як би ви загалом охарактеризували стан сучасного політико-інформаційного мовлення в Україні? Багато під час помаранчевої революції говорили про зміни у системі мас-медіа, пройшло вже більше півроку і...
— Я в якійсь мірі жалію людей, котрі вважають, що взагалі треба вірити владі. Ніякій владі вірити не треба. Влада апріорі — це апарат насильства. Вона мусить такою бути. І хто б до неї потрапляв, він змушений займатися цим насильством стосовно свого народу. Тому всі розмови, які були... Просто змінилися гравці. Були одні, які хотіли диктувати свої правила, а тепер прийшли інші, й вони хочуть диктувати свої правила. І так буде завжди. Інша справа — які ми їм даємо можливості для цього диктату. Я зараз дивлюся, що є великі зміни в інформаційному просторі — на жаль, у гірший бік. Після хвилі свободи слова одразу після помаранчевої революції зараз починають уже потрошки згортатися ці «вогники». Мені здається, вся проблема полягає в тому, що якщо раніше пружинка була притиснута в один бік, то тепер — у інший, а людям ніби- то все одно, якому царю служити... Немає критичної оцінки інформації. Критичної не в сенсі — постійно критикувати, а в плані — сісти та порахувати, скільки, наприклад, коштує п’ять мільйонів робочих місць, які планується створити за п’ять років. Скільки коштує транзит газу з Ірану до Європи, і які перспективи такої співпраці з огляду на ставлення до Ірану США тощо. І є дуже багато речей, про які говорять політики, і які просто ніхто не аналізує. Треба просто аналізувати цифри та деталі.
— Може, проблема не лише в телеканалах, які не дають відповідну інформацію, а і в глядачах, яким, як ви кажете, все одно, якій владі служити?
— Основна проблема, звичайно, в суспільстві. Нормальна ситуація загалом буде тільки тоді, коли від суспільства буде залежати і влада, і телеканали. Поки що такої ситуації немає. Її об’єктивно не може бути. Не можна побудувати демократію за 10—15 років.
— Як тоді бути телеглядачам: орієнтуватися на відому українську формулу «маємо те, що маємо»?
— Ні, глядачі мають право вибору. В них є в кого 15, в кого 10 «кнопок» на телевізорі, вони вибирають. Це сьогодні — велика річ, тому що якщо глядач вибирає, у каналу є рейтинг, на нього приходить реклама, от і все. З іншого боку, звичайно, не все вимірюється рейтингами, у зв’язку з чим хочу навести наступний приклад. Подивіться: і сьогодні в нас ще є проблеми з українською мовою в окремих регіонах. А скільки років тому «1+1» почав мовити українською: перекладати фільми тощо? Ви знаєте, скільки вони реально втрачали грошей у східних і південних регіонах України, де в них були набагато менші рейтинги, ніж у «Інтера» — тільки тому, що «Інтер» був російськомовним, а «плюси» — україномовними? Мені здається, Олександру Роднянському за це мали б поклонитися.
— А як ви вважаєте, чи готові телеканали сьогодні жертвувати рейтингами на користь якихось суспільно значущих речей?
— Я думаю, що ми такими речами займаємося, тому що в нас — шість годин інформаційного мовлення, й ми намагаємося забезпечувати це саме за рахунок інформації, яку люди зобов’язані знати. Ми могли б потратити ці кошти на якісь ток-шоу. Не знаю — примітивні, не примітивні, але це — менш затратний механізм, аніж новини. Тим не менше, з нового сезону ми ще збільшуємо обсяг інформаційного мовлення — приблизно на півтори годину на добу.
— Це пов’язано з наступними парламентськими виборами?
— Ні. Ми не брали участі в попередній виборчій кампанії, не будемо брати також ніякої участі в цій виборчій кампанії. Умовно кажучи, я не вважаю, що будь-який канал повинен бути агітбудкою. Це неправильно. Заробити собі ім’я, як будь-якій людині, — дуже легко, втратити його — дуже просто, за один раз. Для чого? Втрачається капіталізація каналу...
— Інше запитання: чи залишать вас у спокої під час виборів?..
— Знаю, що не залишать. Нас постійно провокують... Розумієте, влада — це така річ, у якої постійно щось свербить в одному місці, щоби вона не давала спокійно, нормально жити, щоби хтось відчував себе від неї залежним. Судова система — це теж гілка влади. І коли ти — в підвішеному стані, то тобі натякають, що ти зобов’язаний бути слухняним... Але поки що ми не збираємося бути слухняними в тому сенсі, в якому б від нас того хотіли.
— Ще свіжий у пам’яті скандал із ліцензією НТН. Тоді однією з причин утисків представники самого телеканалу називали «донецьке походження». Наскільки часто і в зв’язку з чим пригадують це походження зараз?
— Зараз обмежуються «дрібними капостями»: наприклад, нам часто відмовляють в акредитації. Але зараз літо, політики відпочивають... Почнеться осінь — почнуться в нас проблеми... Справа наша знову передана до Верховного Суду. Так що десь із вересня влада, напевно, почне знову педалювати це питання. На моральний клімат у колективі це, напевно, вже не впливає, оскільки люди просто звикли до цього явища. Спочатку було важко: всі хотіли бігати й воювати (народ же з Майдану вийшов), і, хочу вам сказати, це дуже важко — повертати людей до роботи. Але це набагато гірше з огляду на те, що важко працювати з інвестором, і важко вкладати кошти, коли ти маєш будь-які судові справи. Це впливає погано на капіталовкладення, а капіталовкладення — це новий програмний продукт. А відсутність нового програмного продукту — це погано для каналу і для глядача...
— А наскільки взагалі реально робити бізнес на каналі, який позиціонує себе як переважно інформаційний?
— Піки рейтингів у нас — як раз на новинах, реклама перед ними й після них дорого коштує. Тобто на інформації можна робити нормальний бізнес.
— Але які перспективи має такий бізнес під час парламентських виборів, що вже фактично розпочалися?
— Ми взагалі розраховували бізнес-план на п’ять років, і він не стосувався виборів. Ми бачимо, що український ринок реклами кожен рік зростає. Цього року його розвиток пригальмувався, на що були суб’єктивні й об’єктивні фактори, але зараз ситуація починає вирівнюватися. Тому ми вважаємо, що це не є проблема збитковості телеканалу сьогодні, є проблема — скільки ти можеш отримати прибутків у перспективі. Звичайно, кожен буде боротися за те, щоб їх отримати більше. Інша справа — як потім засновники будуть розпоряджатися прибутками: чи вкладатимуть їх у розвиток, чи просто компенсуватимуть свої видатки. Але це вже — інша тема.
— А якщо все ж таки говорити про можливі спроби використання телеканалу під час майбутніх виборів...
— Спроби були, є і будуть, це зрозуміло. Інша річ — як на ці справи реагувати. Будемо старатися реагувати адекватно.
— Можливо, важливу роль грає той чинник, що НТН не є каналом першого ешелону, як «Інтер» та «1+1»?
— Звичайно, в якійсь мірі. Тому що для «великих» великі телеканали грають більшу роль. До речі, ми себе і не позиціонували як телеканал абсолютно для всіх. Перш за все, ми хотіли, принаймні на минулих виборах, працювати для тих, хто голосує «проти всіх». Якщо спробувати уявити собі нашого глядача, то це людина досить критична до будь-якої влади, до будь-яких її проявів — як у стані реальної влади, так і в стані опозиції...
— А з наступними виборами ви визначилися?
— Мабуть, будемо дотримуватися аналогічної позиції. Ми вважаємо, що кількість таких людей буде тільки збільшуватися в нашій країні.
— Ви хочете, щоб цей глядач потім сформував запит на якусь політику нової якості?
— Ні, ми просто хочемо, щоб цей глядач був доволі самостійним, щоб отримавши ту чи іншу інформацію, він міг просто її оцінити, і в його житті від цього не занадто щось могло змінитися. Тобто йдеться про людей, які тримають свою долю в своїх руках. Тільки такі люди — найбільш об’єктивні.
— А позиція «проти всіх», на вашу думку, відповідає позиції людей, які тримають свою долю в своїх руках?
— Я думаю, що більшою мірою відповідає.
— Але ж саме обрані політики безпосередньо впливають на ситуацію...
— Але політики — це ще не всі люди. Політики — це якась жменька... Просто всі вирішили, що вони можуть представляти загальну точку зору. От ви подивіться — партії. Формально в партіях — величезна кількість людей, але половина з них, можливо, навіть не знають, до якої партії вони належать. Правильно, партії — це інструмент. Але коли партії будуть будуватися не зверху, а знизу, коли люди почнуть проявляти інтерес до тієї чи іншої партійної структури, почнуть в ній грати якусь реальну роль своїм голосом, тоді ситуація зміниться. Зараз ці процеси розпочинаються, тому що, говорять, й по регіонах обирають керівників різних партійних організацій, місцевих осередків, там уже точиться боротьба, там уже немає одностайності. Тобто це означає, що вже трошки люди в цьому напрямку рухаються.
— Але все це — проекції на майбутнє. Повернемося до нинішньої влади. Ви зауважили, що будь-яка влада — це елемент насильства. Але все ж таки: наскільки представники нової влади готові якщо не забезпечувати свободу слова, то принаймні миритися з нею? Нещодавно, наприклад, Президент відзначив, що «влада перстом не показує будь-якому ЗМІ, жодній камері, що їй показувати». Ви це відчуваєте?
— Я не знаю, наскільки це буде або не буде реалізовуватися, але вже сьогодні від багатьох людей, в тому числі від Президента, лунають зауваження щодо того, що треба показувати або розказувати про те і не треба про те; не говорити, що в політиків є конфлікти, а треба розказувати про Батурин, в якому є відродження... Це можна сприйняти як побажання, можна сприйняти просто як світогляд конкретної людини, і якщо це не має ніяких наслідків, не спускається донизу в вигляді якихось там темників (а воно не спускається), значить все нормально. Тобто на даний момент особисто я і наш канал не відчуваємо того, що нам хтось щось пробує диктувати з боку влади. Не пробують поки що...
— А коли ви дивитеся інші канали, не виникає такого відчуття?
— Виникає. Але, знову ж таки, це — відчуття...
