План на вчора

На початку травня в.о. президента України Олександр Турчинов підписав рішення РНБО щодо вдосконалення і реформування інформаційної безпеки України. Із тексту документа випливає, що у нас ще й досі немає стратегії розвитку інформаційного простору України і стратегії кібернетичної безпеки, адже їх лише мають розробити за цей місяць за участю Національного інституту стратегічних досліджень, Служби безпеки України та представників громадянського суспільства. Ще більше часу — аж три місяці — надано Кабміну на створення проекту нової редакції Доктрини інформаційної безпеки України.

Тим часом у країні триває антитерористична операція (АТО), дедалі більше міст стають «гарячими точками», а на «Крим наш» реагують уже не так гостро. За таких умов три місяці лише на розробку проекту інформаційної політики країни — задовгий термін. Адже новини та інші медіа-месиджі формують світогляд людей щодня. Як зазначила в коментарі «Дню» російська журналістка Олена Фанайлова, навіть мислячій людині досить якихось трьох днів перегляду російських каналів, щоб відчути на собі вплив пропаганди. В українському медіа-середовищі ситуація ще гірша — ми повинні «воювати на два фронти» — із закордонною дезінформацією та із власними проросійськими ЗМІ.

Коли в кадрі різноманітних стрімів і сюжетів телеканалів з’являються проросійськи налаштовані люди, то можна почути, що їх «аргументація» майже завжди однакова. За своєю психологічною природою слабкі люди схильні повторювати ті ідеї, які видаються їм авторитетними. Часто цим авторитетом виступає телебачення або сусідка, котра виявляє свою більшу обізнаність, ґрунтуючись на тих же ЗМІ. Засновник сайта «Дурдом» Роман Шрайк, та й не тільки він, писав на своїй Facebook-сторінці, що «в умовах, коли жителі кидаються під колеса БТР, все це (АТО. — Авт.) триватиме довго й болісно, і результат абсолютно незрозумілий». Якщо люди роблять це не за гроші і не є професійними провокаторами, то висновок напрошується сам по собі — це жертви інформаційної війни. І зараз наша держава змушена усувати наслідки кремлівської пропаганди, не усунувши вчасно причини. То на що ж конкретно звернуло увагу РНБО?

Крім розробки стратегій розвитку інформаційного простору України і стратегії кібернетичної безпеки, СБУ повинні «ужити додаткових заходів щодо захисту інформації з обмеженим доступом», а Міністерство закордонних справ — «розробити порядок аналізу інформаційних матеріалів іноземних ЗМІ, що мають представництва в Україні» та протидіяти негативним інформаційно-психологічним впливам. Також передбачаються зміни до деяких законів України, зокрема до Законів України «Про основи національної безпеки України», «Про інформацію», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про Службу безпеки України», «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України». Окрім цього, Кабмін зобов’язується «ужити заходів щодо забезпечення поширення у світі об’єктивних відомостей про суспільно-політичну ситуацію в Україні, зокрема, шляхом створення відповідного медіа-холдингу для підготовки якісного конкурентоспроможного інформаційного продукту». А СБУ, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Державній міграційній службі України нагадали, що вони повинні «уживати в межах компетенції в установленому порядку при вирішенні питань, пов’язаних із перебуванням на території України іноземців та осіб без громадянства, зокрема журналістів, телеоператорів, інших працівників засобів масової інформації, заходів щодо захисту національної безпеки України в інформаційній сфері». Інакше кажучи, починаючи з минулого року, коли з Євромайданом Україна стала епіцентром кремлівської пропаганди, й упродовж чотирьох місяців — після анексії Криму і загострення ситуації у східних регіонах — офіційний Київ лише почав вибудовувати основи національної інформаційної безпеки, створювати «рамки» для захисту інфопростору.

«Це рішення є доволі рамковим. По суті, воно лише доручає різним органам провести реформи у сферах кібернетичної безпеки та інформаційної політики, — прокоментував «Дню» медіа-юрист Ігор РОЗКЛАДАЙ. — Щодо часу, який зазначений в ухвалі РНБО для виконання завдань (місячний і тримісячний терміни. — Авт.), то це — граничні терміни. Звісно, було б набагато ефективніше, якби виконання доручень закінчилося раніше, але все залежить від організації процесу. Сьогодні громадськість повинна контролювати цей процес. Наприклад, пункт, у якому Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України доручено «вжити додаткових заходів щодо захисту інформації з обмеженим доступом...» є дещо неоднозначним. Отже, якщо під охороною буде державна база даних — це одне, але якщо це стане приводом, щоб не надавати інформації за законом «Про доступ до публічної інформації», то це буде перебір. Коли ж згадати інші закони, в які заплановано внести зміни, то поки що незрозуміло, які реформи мало на увазі РНБО. Досить вагомим є пункт: «ужити заходів щодо забезпечення поширення у світі об’єктивних відомостей про суспільно-політичну ситуацію в Україні, зокрема, шляхом створення відповідного медіа-холдингу...» У нас справді немає каналу, який працював би на закордонну аудиторію. У Росії є Russia Today, у Німеччини — Deutsche Welle, у Британії — BBC World News. Україні також слід було б мати такий канал. У нас ще за часів Кучми було створено з такою метою канал УТР, але він абсолютно не виконує передбачених цілей — його сітка мовлення де-факто розрахована на українську аудиторію, а не закордонну. Потім з ініціативи Януковича було створено ще один канал — Перший Ukraine. Очевидно, їх потрібно було б об’єднати і вдосконалити їхню інформаційну і технологічну базу. Такий канал насамперед повинен був би працювати на російськомовну аудиторію всіх країн СНД, щоб протистояти путінському агітпропу. І якщо дозволять ресурси, то було б добре мати й англомовну версію такого телеканала, щоб вести мовлення на Західну Європу — найперше і, можливо, на Америку. Загалом же, від документа РНБО не потрібно багато чогось очікувати. Має більше значення те, які саме проекти розроблятимуть Кабмін, Державна служба спеціального зв’язку і захисту інформації України. СБУ, Міністерство закордонних справ України та інші державні установи й відомства».

Така ініціатива РНБО надзвичайно потрібна, хоча вже трохи й запізніла. Умовно кажучи, всі ці реформи потрібно зробити «на вчора». Мусимо визнати, що саме на цьому етапі ми програємо інформаційну війну. Складно уявити, щоб сучасне чеське чи польське населення, яке колись також було частиною СРСР, хотіло приєднатися до Росії й вітало введення російських військ на територію своїх країн. З іншого боку, таке становище України — безпрецедентне. За часів незалежності ми ще ні разу не переживали такої масштабної інтервенції, в тому числі й військової з боку Росії. Те, що так звані російські журналісти можуть «допитувати» українських силовиків, ще кілька місяців тому звучало б як чиясь хвора вигадка. «Ми ще не стикалися з таким масштабним зазіханням на територіальну цілісність і незалежність України, — коментує «Дню» Тетяна КОТЮЖИНСЬКА, медіа-експерт НСЖУ. — І тому робота журналістів, в умовах закликів до заворушень, пропаганди війни, під час проведення АТО — це статті, які у нас ніколи не працювали, бо таких умов не було. Відверто кажучи, спеціалісти РНБО також тільки зараз починають вивчення та аналіз цих законів, як і журналісти й правники. Тому у ЗМІ спочатку дуже по-різному відбувався процес називання — фігурували і «зелені чоловічки», і ополченці. Але якщо ми розуміємо, що в певному регіоні здійснюється АТО, то це уже за визначенням держави — терористи. І пропаганда ідеології тероризму, в тому числі й через надання слова терористам, також кримінальний злочин. Тож усі ми зараз мусимо вчитися у прискореному темпі».