По кому подзвін?

Дивитися наше ТБ у період новорічних свят – справа вкрай невдячна, важка і малоприємна. Вона нагадує «захоплююче» культурне життя середнього радянського санаторію під керівництвом штатного масовика-витівника. Примітивно, нудно, стандартно. Загалом, суцільне убозтво. Так би мовити, безкоштовний додаток до салату олів'є і чарки горілки.

Телеканал «Інтер» продемонстрував звичайний для нього «совково-замоскворіцький» святковий набір. Який сенс «вирубати» у нас російське телебачення, якщо є «Інтер»? Ну, принаймні він не закликає «мочити в сортирі» «київську хунту», й на тому спасибі...

Втім, щодо «вирубання» російського ТБ я дещо погарячкував. Є така фірма супутникового телебачення VIASAT, яка забезпечує вашому покірному слузі наявність практично всіх пропагандистських телеканалів Російської Федерації, однак відносно прийнятні і пристойні, такі, як RTVI, «Дождь», «Совершенно секретно», «Культура», геть відсутні . Дивні справи твої, о рідна владо!

ЛЮДИ РОБЛЯТЬ СВІЙ ВИБІР

Так що глянув я на РТР «Планета» і побачив, як хвацько співали і танцювали перед російською публікою деякі заслужені й народні артисти України, була серед них і одна Героїня України кучмівського призову. Ну, кучмівські «герої» - це особлива стаття. Ми тут, звичайно, не перші й не останні. Зрозуміло, важко уявити десь року 1942-го концерт Клавдії Шульженко в місті Берліні. Але, наприклад, в армії генерала Власова служило два десятки колишніх радянських генералів, і навіть один полум'яно-партійний дивізійний комісар затесався, а у військово-повітряних силах РВА (Російської визвольної армії) воювали два Герої Радянського Союзу, Бичков і Антилевський. Що вже від кучмівських лауреатів вимагати...

У важкі періоди історії люди роблять свій вибір. Ці діячі мистецтва вибрали собі країну, не Україну. Може, час вже й Україні визначитись із цими діячами? А то нині, враховуючи обставини, всі їхні українські регалії виглядають зовсім вже безглуздо і скандально. Але хто може позбавити колаборантів почесних звань, чи не та людина, яка досі не може відірвати від серця фабрику в славному російському місті Липецьку?

Проте на переслідування тих, хто захищав Україну, час і сили знаходяться. Перед Новим роком телеканали показували великомасштабну операцію СБУ-ГПУ проти Геннадія Корбана. Тепер його збираються засудити і посадити. Чудово. Показово. Символічно. Ті, хто здав Путіну Крим і пів-Донбасу, судитимуть тих, хто не здав йому Дніпропетровщину і відвойовував Донбас (справи, як повідомили ЗМІ, готуються і проти Семена Семенченка, і проти Володимира Парасюка). Логічно. Поки не відповіли перед судом українського народу ті керівники країни, хто допустив національну катастрофу, вона буде продовжуватися. А несимпатичний багатьом Корбан і ще більш несимпатичний Коломойський у годину «Х» діяли так, як зобов'язані були діяти вожді у Києві. Але не діяли...

Спостерігаючи подібну політику, а точніше - політиканство, важко не погодитись із твердженнями радикалів про те, що у нас править антиукраїнський режим внутрішньої окупації держави. Бо нічим іншим не можна пояснити безліч дивних, диких, абсурдних явищ у нинішньому українському житті.

Треба, нарешті, сказати правду і не ховати голову в пісок, ігноруючи реальність. Чинна влада не здатна надійно захистити Україну, покладаючи всі свої очікування виключно на союзників («Захід нам допоможе»!). А де її власні титанічні зусилля? Ця влада не здатна провести реінтеграцію країни і повернути втрачене.

Неспроможна здійснити реформи, що вимагає радикального розриву з системою Кучми – Януковича. Не здатна перемогти корупцію, оскільки сама є політичною корупцією в дії. Влада не може розв’язувати проблеми, оскільки сама виступає величезною проблемою для України. Все більше соціально активних людей починають замислюватися над тим, що ж робити далі...

«І нашим, і вашим»

На «Громадському радіо» відомий журналіст Андрій Куликов радо зустрічав гостя, нового шефа «Телекритики» Романа Шутова. Так, це вже не та стара добра «Телекритика», яку ми знали раніше, а зовсім інша. Шутов в унісон із Куликовим взявся пропагувати позицію «над сутичкою», «і нашим, і вашим». Похизувавшись своїм шляхетним донбаським походженням, пан Шутов пояснив, що наших солдатів, які воюють на Сході, не треба називати «нашими», а тільки «об'єктивно-відсторонено» - «українськими військами». Ну, якщо так, тоді для «Телекритики» й Україна не «наша», а «ця країна», і український народ не наш, а «цей народ». А хто ж для них «наш»?

Нехай ці фанати «об'єктивізму» відвідають Лондон і вивчать, як під час Другої світової війни працювала ВВС, світовий взірець журналістської об'єктивності. От уже кого важко було звинуватити у байдужості до Британії та її боротьбі з нацизмом. А наші, які грають у «абсолютну неупередженість», конструюють «мову кохання» до агресора, лояльне ставлення до зла, виступають з абсурдними ідеями, які абсолютно незастосовні в реальних бойових умовах. На війні як на війні. Там неможливо скрупульозно дотримуватися всіх створених у тиші кабінетів стандартів. Є така форма страйку - «робота суворо за правилами», коли виявляється, що виконання всіх пунктів інструкцій блокує і паралізує виробництво. Ну а якщо вимоги щодо дотримання інструкцій (як у нашому випадку) висуваються тільки одній стороні, то інша неминуче виграє. Що й треба було довести... А філософія примирення зі злом неминуче призводить до капітуляції перед злом.

Ваш покірний слуга кинув свій погляд і на російський телепростір. Ну якщо у нас убозтво, то там - важка патологія. Незабутнє враження справило на каналі «Росія-24» ритуальне розбивання молотком чашки з турецьким гербом і в національних кольорах Турецької республіки. Така ось слабка компенсація за збитий турками російський бомбардувальник. Ну, військовий літак і розрахований на можливу загибель при певних обставинах. Але турки не збивали пасажирський авіалайнер із двома сотнями мирних людей на відміну від своїх критиків. До речі, турки теж могли б сказати, що російський літак впав сам по собі або що його збили люди з ІДІЛ, але чесно визнали факт. Цієї чесності хотілося б побажати і їхнім опонентам...

Але ще більше потішило інше. У біжучому рядку «Россия-24» послідовно (одну за одною) дала три заяви міністра енергетики Російської Федерації пана Новака. Перша заява пана Новака: «Поставки української електроенергії до Криму складають не більше 10% потреб півострова». Друга заява пана Новака: «Крим можна забезпечити електрикою і без України». Третя заява пана Новака: «З Україною ведуться переговори про новий контракт на постачання електроенергії до Криму». Остання фраза робить нікчемними перші два.

Є логіка формальна, математична, діалектична, але ось зразок особливої «російської» логіки.

Ось чому, коли закінчиться чекістська диктатура в РФ, усіх громадян Росії доведеться навчати азам формальної логіки на рівні положення: якщо А=В, а В=С, то і А=С, «всі офіцери - військові, але не всі військові - офіцери», «якщо Земля обертається навколо Сонця, то це означає, що Сонце не обертається навколо Землі», «волога, якщо вона волога, не може бути сухою», тому вираз «суха волога» несе протиріччя у визначенні. І тоді не буде заяв у стилі міністра Новака. Однак пропаганді логіка категорично протипоказана, тут вже щось одне: або логіка, або пропаганда...