Радіус культури

«День» уважно стежив за полемікою навколо перерваного всеукраїнського туру Ліни Костенко, намагаючись проаналізувати ситуацію та зробити свої висновки. Першу свою відповідь ми дали: добірку поезій Ліни Костенко в «Дні» від 11 лютого. Що ж до другої реакції, то на наступних шпальтах ми запропонуємо вам найцікавіші, на нашу думку, відгуки наших колег. Окрім того, ми отримали чимало листів наших читачів, які також намагаються проаналізувати природу цієї ситуації.

Пропонуємо вам загальні висновки на основі думок, які висловили наші читачі.

♦  Попит на провокацію перевищує попит на смисл. Ніхто мінімально не згадає про статті Дзюби, Панченка чи Базилевського, зате в цій літературній вечірці кожен нюанс стає гідним уваги. Досить спекулятивного набору слів, дібраного з вродженим почуттям скандалу, — і нікому вчора невідомі критики стають літературознавцями національного масштабу. Про них говорять центральні канали телебачення, провідні газети, радіо, інтернет-сайти. Вочевидь, щоб стати «знаменитістю», в умовах пострадянського інформатизованого суспільства досить елементарного хамства і смаку до провокацій. Рецепт для дії.

♦  Нас змусили жити в підміненому світі — і ми прийняли правила гри. Якщо дерибан країни називати «реформами», демонтаж демократії — її «зміцненням», то чому ж відверті образи письменнику не назвати «літературознавчим обговоренням»? Чи не продовження це оруеллівського «Newspeak» у романі «1984»? «Війна — це мир», «Свобода — це рабство», «Невігластво — це сила». А головне — хто в цьому сумнівається, той ретроград.

♦  Надто просто вважати, що є вишуканий «європейський Львів» супроти решти «совіцької» України. Насправді є країна в просторі НЕ: Не-Європи. Послідовно згортаються всі шляхи, які могли привести Україну в Європу хоча б у далекому майбутньому. Тому вчорашня незаанѓажованість перетворюється сьогодні на фактичне капітулянтство у формі «противсіхства» і заяв про відторгнення сходу й півдня як рятівний шлях до європеїзації України. Великою мірою звідси — ворожість до роману, який змушує обрати позицію.

♦  Вечір Ліни Костенко у Харкові — це, власне, й є те культурно-історичне чудо, в можливість якого вже не вірилося. Це письменник, який «зшиває країну». Який показує зовсім іншу її культурну мапу. Тисячі людей у російськомовному місті йдуть послухати українського письменника. Розмітаються книжки. Навіть записки із зали свідчать про високий рівень інтелігентності. Тобто «ми» й «вони» — далеко не однозначні категорії. Й водорозділом між «ними» і «нами» стає не мова, а культура мислення і спілкування. Розширення радіусу культури допомагає консолідувати простір цивілізованих людських і національних стосунків.

ЦИТАТИ«Дня»

Любомир ГУЗАР:

Нещодавно Ліна Костенко написала книжку «Записки українського самашедшого» і поїхала презентувати її містами України. Знаєте, дуже шкода, що вона не робить це двадцять років тому. Ось таких людей, як Ліна Костенко, нам потрібно, таких, що мають візію. Не вузьколобих політиків, бо вони мають лише інтереси. Нам потрібен державний муж великого формату.

Ольга БОГОМОЛЕЦЬ:

Для мене Ліна Костенко — не поет, вона для мене Особистість з великої літери, єдина постать, з якою я б хотіла асоціювати Україну і себе. Геніальна, неперевершена, яка може простими словами, котрими користуються всі, сказати такі глибинні речі, що можуть перебудувати твою душу, відстроїти її як камертон. Ми всі — просто сучасники Ліни Костенко

Пропонуємо огляд блогосфери відносно роману Ліни Костенко та перерванного письменницею всеукраїнського туру.