Різдво в телеефірі

Україна колядує, вертепить, радіє! Протягом останніх днів ми вчергове переживаємо надзвичайну подію, яка вивела людство на нові орієнтири, а зрештою розпочала відлік нової ери —  Різдва Ісуса Христа. Кожного року історія ніби і повторюється, та все ж ми переживаємо її по-різному. Медіа — невід’ємна складова суспільного життя, зокрема телебачення. Примітно, що у психології тієї частини аудиторії, яка не має альтернативи «екранному» баченню, показане у телевізорі — часто остаточна правда. Згадаймо лише дослідника медіа Персі Таненбаума, який зазначив: «Якщо у лісі впало дерево, і це не показали по телебаченню, значить воно не впало». Тому у святковий час також важливо ввімкнути телевізор, щоб проаналізувати контент, який нам пропонують, адже в ідеалі екран містить важливе завдання — моделювати наш духовний простір!

ЄВРОМАЙДАН

У попередніх матеріалах, зокрема й у текстах матеріалів «Євромайдан у храмі» та «Збагнути Велике» ми аналізували феномен Євромайдану, який став виразним показником багатьох позитивних процесів у творенні суспільства. Важливо, що у цьогорічних святкових новинних блоках, нагадаю, що ми аналізували випуски новин на центральних каналах 6 січня, коли кожна родина збирається за святковим столом, було більше різдвяного духу, ніж зазвичай. Частина українських телеканалів розпочала випуск із подій на Євромайдані. Різдво на Євромайдані — панорама творення нового суспільства: присутність духу торжества у приготуванні святкових страв, молитві, вертепі під вишиваними рушниками. А головне, що представляли українські телеканали, — унікальну комунікацію ділення звичаями між українцями з різних куточків нашої держави. Для новинних блоків телеканалів, які стартували із Різдва на Майдані, ця подія, на мій погляд, була вдалою композиційною ланкою, яка починала цілий пласт матеріалів, присвячених темі. Опісля — була змога показати матеріали про особливості святкування Різдва в інших областях, порівняти традиції, пережити торжество вповні кожним куточком України. Примітно, що у новинних блоках невід’ємне місце займала і Церква. Важливо, що журналісти, порівняно із минулими роками, дещо змінили стратегію прямих включень із святкових Богослужінь, не обмежуючись лише «зовнішньою атмосферою», тобто опитуванням парафіян храмів, вони проникали у внутрішній духовний простір і навіть ділилися особистими враженнями від пережитого.

Проте у цьому аспекті маємо кілька негативних моментів. Перше — у деяких новинних блоках присутня заангажованість однією конфесією. Зокрема, у  новинах «Інтеру». Протягом святвечірнього випуску на екрані каналу з’явилися лише представники УПЦ МП, що, безумовно, порушує нейтралітет і гармонійну присутність інших, адже не тільки вірні цієї Церкви святкують Різдво в Україні. Друге — у випуску телеканала «1+1» якось недоречно виглядало те, що тільки у Львові міститься греко-католицька спільнота. Важливо, що перенесення осідку Верховного Архиєпископа Києво-Галицького УГКЦ зі Львова до Києва відбулося ще у серпні 2005 року. Тому ці недоліки є щаблем до удосконалення, адже кожна хиба передує професійності. Примітно, що, попри святкову, наснажену радістю атмосферу, в українських новинах ми ще не можемо відмовитися від хронічки катастроф, вбивств, а у програмних наповненнях — від радянських фільмів та іноземних серіалів. На жаль, усе ж залишається сегмент телеканалів для яких травма Ангели Меркель і Міхаеля Шумахера — важливіші, ніж духовна атмосфера власної країни.

ЦЕРКВА

Ще одним позитивом цьогорічного різдвяного телеефіру — присутність у ньому Церкви. Ми вже згадували про конфесійне місце майже у кожному блоці новин на ТБ. Окрім того, деякі українські телеканали традиційно щорічно готують спеціальні інтерв’ю із главами Церков та представниками духовенства, наприклад «5-й канал». Важливо згадати про традиційні прямі включення Богослужінь на Першому Національному телеканалі. Цього року рівноцінно три українські конфесії — мали три години прямого ефіру: 6 січня — з 18.00 до 21.00 та 7 січня з 9.00 до 12.00. Варто відзначити важливість цього ефіру, оскільки чимало людей за різних обставин не мають змоги потрапити до храму, тому це також хороша нагода долучитися до величі свята.

Своїми враженнями спеціально для «Дня» поділився один із коментаторів — о. Ігор Яців, голова Департаменту інформації УГКЦ: «На жаль, не мав змоги повністю переглянути різдвяне телебачення, оскільки коментував на Першому Національному телеканалі різдвяні Богослужіння з Патріаршого Собору Воскресіння Христового УГКЦ. Хотів би ще зазначити таку ремарку, яка не стосується телебачення, але загалом медіа. Напередодні Святвечора у своїй автівці шукав радіохвилю з українськими колядками, проте, на жаль, пошуки були марні. Тому мені довелося ввімкнути власний диск з колядками. Думаю, що не я один шукав колядки у радіоефірі. На мою думку, це важливий штрих. Можу поділитися думками від самої участі у коментуванні ефіру (отець Ігор вже впродовж дев’яти років коментує святкові Богослужіння. — Авт.). Насамперед хотів би висловити вдячність, оскільки вже 21 рік традиційно канал транслює Богослужіння на Різдво і Великдень, кілька років тому ми ще мали трансляцію і на Зіслання Святого Духа, але станом на сьогодні двічі на рік. На мій погляд, тут є низка позитивних аспектів. По-перше — пропорційний розподіл часу для всіх конфесій, що засвідчує дотримання конституційних норм; по-друге, технічна якість ефіру — присутність планів, зйомка кількох камер; по-третє, ініціатива журналістів каналу, які самі запрошують на ефір і нарешті — сама важливість такого ефіру і присутність у медіа-просторі. Цього року для мене ефір був особливим, оскільки вперше відбувалася трансляція із Патріаршого Собору Воскресіння Христового, який освячено у серпні минулого року. Цей храм має бути присутнім у житті кожного греко-католика, адже він є собором для усіх!»

БЕЗ МАНІПУЛЯЦІЙ!

Проте, як завжди на противагу позитиву, маємо і деякі не зовсім, на мій погляд, позитивні продукти контенту. Маю на увазі документальний фільм «Різдво», який був в ефірі телеканала «Інтер» 7 січня. Примітно, що проект створено за підтримки Російської православної церкви, а зокрема — з благословення Патріарха Кирила. Безумовно, сама ідея фільму має свій позитивний контекст. Основна тема — пошук щастя маленької людини і присутність повноти радості у Бозі. Проте композиція фільму не має своєї сталості, ніби і є основний мейнстрім — тема Різдва, проте постійно увага глядача перемикається на інші теми. По-друге, концептуально можна відстежити основні ідеї «руського міра», про який так багато говоримо: засудження комерціалізації американсько-європейського Різдва, презентація образу стародавньої Римської імперії як середовища «хліба і видовищ», а отже — підсилення клішованого образу Москви як третього Риму; а також пропозиція альтернативи західним тенденціям автентичних російських традицій — випікання святкових пряників, випускання голубів на свято Благовіщення. Також не сподобалося висвітлення образу ялинки. У фільмі ялинка прочитується як символ райського дерева пізнання добра і зла, з якого куштували заборонений плід Адам і Єва. Проте нам відомо, що ялинка має  язичницьке, дохристиянське походження, про це, зокрема, часто чуємо у виступах духовенства. На мій погляд, така маніпуляція образу є ніби «затиранням» радянських атеїстичних принципів. Проте позитивна складова фільму — цікавий і різномастий підбір коментарів, особливо глибинність богословських коментарів священиків.

Отож у підсумку можемо відзначити, що у часі цьогорічного різдвяного ефіру бачимо зміни, принаймні кроки поступу. Важливо вміти аналізувати контент, який нам пропонують і намагатися у ці дні «відриватися» від телевізорів, більше часу проводити з рідними, йти з колядою і радістю у серці до тих, хто найбільше цього потребує!

КОМЕНТАРІ

Лілія ШУТЯК, асистент кафедри журналістики Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича:

— Напередодні Святвечора ефір українських телеканалів був заповнений «блакитними вогниками» за участю зірок псевдоукраїнської естради, а також «кварталами» кількарічної давнини. Увечері можна було переглянути традиційне різдвяне кіно «Сам удома». Приємною несподіванкою став «Зелений вогник» на ТВі як альтернатива усім тим концертам російської попси. Участь у ньому взяли суто українські виконавці — «Тартак», ТНМК, Таліта Кум, Марія Бурмака, «Скай», Юлія Лорд та ін. Було б гарно, якби подібних концертів на українському ТБ було більш.

Юрій КОСТЮЧЕНКО, доцент кафедри землезнавства і геоморфології географічного факультету КНУ ім. Шевченко, блогер «Дня»:

— Відділення церкви від держави, як відомо, зовсім не означає відокремлення віруючих від суспільного життя. Існують знакові події, які несуть не тільки релігійний, а й культурно-історичний, і цивілізаційний сенс. Різдво і Воскресіння є не лише релігійними святами окремої конфесії, а й ключовими символами нашої цивілізації. Мільйони вірних і десятки мільйонів «релігійно пасивних» громадян цими днями з увагою прислуховуються до слів духовних пастирів. Не є секретом, що суспільний авторитет церковного пастиря набагато переважує авторитет будь-якого політика, навіть усіх політиків разом узятих. І це — справжнє підґрунтя для консолідації суспільства. Дух Різдвяних свят, свято народження надії, промені свободи в сяянні Різдвяної зірки об’єднують людей і єднають націю зі світом. І тут відповідальному журналісту треба бути просто разом з людьми — розділити святкову радість і єднання. Натомість звичка ігнорувати суспільно значимі теми в черговий раз зіграла з нашим медіа-простором злий жарт. Різдво пройшло як другорядна подія. Репортажні включення Богослужінь на окремих каналах, кілька звернень вибраних світських і церковних діячів пройшли в рамках ефірної мережі майже непоміченими. Телевізійні медіа давно перетворилися на середовище, відокремлене від суспільства. Виробникам, власне, немає різниці, чим заповнювати проміжки між рекламними паузами, тому простіше і дохідніше генерувати примітивні емоції. Втім, це хибний шлях, бо суспільство значно мудріше і вимогливіше. Особливо в такі дні.