Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

«Робота, Україна і Життя»

11 квітня, 00:00
Ми розмовляли з режисером «1+1» Іриною Іоновою по телефону. Сталися дві трагедії, подробиці яких, напевно, вже відомі всім — не тільки тим, хто знав Тараса Процюка і Олександра Кривенка особисто. Завтра президента «Громадського радіо» Олександра Кривенка поховають на Личаківському кладовищі у Львові. Тіло телеоператора Тараса Процюка, як повідомили «Дню» в Reuters, ще в дорозі з Багдада на Батьківщину. Ірина знала їх обох: одного — як друга, іншого — як начальника. Вона говорила трохи хрипким втомленим голосом і не підшукувала якихось особливих слів. Просто старалася пригадати про них побільше гарного.

— Проглядаючи відео Reuters, ви могли визначити, де зйомки Тараса Процюка?

— Оператору хроніки не потрібен особливий стиль. Тут потрібні інші навички, які дійсно відрізняли його від інших операторів. Тарас завжди відчував, що найважливіше побачити глядачеві, й тому його зйомки можна було впізнати.

— Якщо смертельний ризик — необхідна умова оперативних кадрів, то чи потрібна інформація такою ціною?

— Вважаю, що потрібна. А у самих операторів притупляється почуття страху, вони прагнуть у вир подій. Це їхня робота.

— Чи можна сказати, що він досяг вершин професіоналізму?

— Звичайно. Його досвід зростав із кожним новим місцем зйомок. Він побував у всіх гарячих точках — Придністров’я, Нагірний Карабах, Чечня, Югославія, Афганістан, Косово, Близький Схід. Він дуже легко сходився з людьми, у нього залишилися друзі по всьому світу.

— Якщо спробувати сформулювати найважливіше в його житті...

— Найкраще це зробив Ростислав Хотін. Він сказав, що для Тараса найважливішими були «Робота, Україна і Життя». При всьому своєму космополітизмі (в Україну він приїжджав не часто), він був неймовірним, фанатичним патріотом. Завжди засмучувався, якщо у нас тут не ладилося.

— Але ж він поїхав до Варшави...

— Він там мав тільки право на роботу. А поїхав, виконуючи службовий обов’язок.

— Яким він вам запам’ятався?

— Тарас був настільки яскравим і життєлюбним, що заражав цим усіх навколо. Він це просто випромінював. І всі навколо його любили, тягнулися до нього. Це не риса вдачі, а талант, даний Богом — любити людей.

— Перейдемо до другої трагічної частини нашої розмови — Олександра Кривенка...

— Я працювала з ним три роки тому, коли він очолював ТСН. Працював він головою ТСН недовго, менше року.

— Яким він був як начальник? Вияв у цій ролі багато говорить про людину.

— Не думайте, що я боюся зараз сказати про нього щось погане, але він був дуже коректним. Абсолютно комфортний, ніколи не панікував. При тому, що робота в новинах нервова. Запам’яталася його розсудливість, він ніколи не робив «зайвих рухів», завжди все зважував, аналізував. Те, що говорив чи писав, навіть просто розмова в коридорі — все було досить глибоко.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати